- •1 Предмет і завдання психологічної науки
- •1 .1. Предмет психологи
- •1.2. Завдання психологічної науки
- •1.3. Місце психологи в системі наук
- •1 .4. Галузі психологічних знань
- •1.5. Мозок і психіка
- •1 Предмет і завдання психологічно)' науки із
- •1.6. Школи, напрями, концепції у психології
- •2 До історії психологічної думки 2.1. Дохристиянські часи — XVIII ст.
- •2.2. Розвиток психологічної думки у XIX — XX ст.
- •1 31 Методи психології
- •3.1. Загальні питання побудови психологічних досліджень
- •3,2. Загальнонаукові методи
- •3.3. Статистичний метод у психології
- •3.4. Конкретні наукові методи
- •4 Розвиток психіки та свідомості
- •4.1. Поява і розвиток форм психічного відображення у тварин
- •4.2. Механізми відображувальноїдіяльності на різних стадіях розвитку психіки
- •4.3. "Мова" і спілкування тварин
- •4 .4. Відмінність психіки людини від психіки тварин
- •4.5. Суспільно-історичний характер свідомості
- •4.6. Свідомість та її структура. Свідоме
- •4.7. Свідомість та ментальність
- •Ольні запитання та завдання
- •5 Відчуття 5.1. Поняття про відчуття
- •5.2, Фізіологічна основа відчуттів
- •5.3. Класифікація відчуттів
- •5.4. Види відчуттів
- •5.5. Основні властивості та закономірності відчуттів
- •5.6. Індивідуальні особливості відчуттів
- •6.2. Фізіологічна основа сприймання
- •6.3. Роль моторних компонентів у сприйманні
- •6.4. Загальні особливості сприймання
- •6.5. Класифікація та види сприймання
- •6.6. Індивідуальні особливості сприймання
- •7 Мислення
- •7.1. Поняття про мислення. Функції мислення
- •7.2. Теорії мислення
- •7 .3. Змістовий бік мислення. Процес розуміння
- •7.4. Функціонально-операційний бік мислення. Мислення як процес
- •7.5. Логічні форми мислення як продукти мисленнєвого процесу
- •7.6. Мислення як діяльність. Процес розв'язання задач. Цілемотиваційний бік мислення
- •7.7. Види мислення
- •7.8. Індивідуальні відмінності в мисленні людини
- •7 .9. Розвиток мислення
- •7.10. Поняття про інтелект
- •8.1. Поняття про пам'ять
- •8 .2. Теорії пам'яті
- •8 .3. Види пам'яті
- •8.4. Процеси і закономірності пам'яті
- •8.5. Індивідуальні особливості пам'яті
- •8.6. Розвиток пам'яті
- •9 Уява 9.1. Поняття про уяву
- •9.2. Фізіологічні основи процесів уяви
- •9.3. Види уяви. Процеси уяви
- •9.4. Розвиток уяви у дітей
- •9 Уява 2)7
- •10 Почуття 10.1. Поняття про почуття та емоції
- •10.2. Теорії емоцій
- •10.3. Фізіологічна основа емоцій
- •1 0.4. Вплив емоцій на людину
- •10.5. Види емоцій
- •10 Почуття 231
- •10 Почуття 237
- •10.6. Форми прояву почуттів
- •10 Почуття 239
- •10.7. Вищі почуття
- •11.2. Теорії уваги. Фізіологічні основи уваги
- •11.3. Властивості уваги
- •11.4. Види уваги
- •11.5. Увага й особистість. Неуважність та її причини
- •11.6. Розвиток уваги у школярів
- •11.7. Основні критерії вихованості уваги
- •12.1. Основні характеристики активності та діяльності
- •1 2.2. Теорії діяльності
- •12.3. Структура активності та діяльності
- •12.4. Засвоєння діяльності
- •12.5. Динаміка і саморегуляція активності особистості
- •12.6. Основні види діяльності
- •13.1. Поняття про особистість
- •1 3.2. Теорії особистості
- •1 3.3. Структура особистості
- •13.4. Спрямованість особистості
- •13.5. Самосвідомість та "я-концепція" особистості
- •13.6. Особистісне зростання
- •14 Темперамент 14.1. Поняття про темперамент
- •14.2. Історія розвитку вчення про темперамент
- •1 4.3. Тип вищої нервової діяльності та темперамент
- •14.4. Психологічна характеристика типів темпераменту
- •14.5. Роль темпераменту в праці та навчанні
- •14.6. Темперамент і проблеми виховання
- •14.7. Вимоги діяльності та тип темпераменту
- •15 Характеї 15.1. Поняття про характер
- •15.2. Провідні риси характеру
- •15.3. Акцентуйовані риси характеру
- •15.4. Природа та вияви характеру
- •15.5. Вчинок і формування характеру
- •15.6. Формування характеру в дитинстві
- •16 Здібності 16.1. Поняття про здібності
- •16.2. Якісна і кількісна характеристика здібностей
- •16.3. Види здібностей
- •16.4. Здібності, обдарованість, талант
- •1 7.1. Поняття про волю. Функції волі
- •17.2. Історія розвитку уявлень про волю
- •17.3. Воля як вища психічна функція
- •17.4. Вольова регуляція поведінки
- •17.5. Фази складної вольової дії
- •17.6. Класифікація вольових якостей особистості
- •17.7. Розвиток та виховання
- •17 Вольова активність особистості
- •18.2. Функції та форми спілкування
- •18.3. Структура спілкування
- •18.4. Види спілкування
- •1 8.5. Засоби спілкування
- •18 Спілкування Дії
- •18.6. Ефективність спілкування
- •1 8.7. Стилі спілкування
- •18.8. Оволодіння навичками спілкування
- •19.2. Класифікація груп у психології
- •19.3. Вплив спільності на індивіда
- •19.4. Сприймання і розуміння людьми одне одного як аспект міжособистісних стосунків
- •7 : Мислення 139
- •16 Здібності 353
- •Розділ IV психологія міжособистісних взаємодій
- •19 Психологія міжособистісних стосунків 422
- •Навчальне видання
- •Загальна психологія
16.3. Види здібностей
Здібності людей поділяють на види передусім за змістом і характером діяльності, в якій вони виявляються. Розрізняють загальні й спеціальні здібності.
Загальними називають здібності людини, що тією чи іншою мірою виявляються в усіх видах її діяльності. Такими є здібності до навчання, загальні розумові здібності людини, її здібності до праці. Вони спираються на загальні вміння, необхідні в кожній галузі діяльності, зокрема такі, як уміння усвідомлювати завдання, планувати й організовувати їх виконання, використовуючи наявні в досвіді людини засоби, розкривати зв'язки тих речей, яких стосується діяльність, оволодівати новими прийомами роботи, переборювати труднощі на шляху до мети.
Під спеціальними розуміють здібності, що виразно виявляються в окремих, спеціальних галузях діяльності (наприклад, сценічній, музичній, спортивній тощо).
Розрізнення загальних і спеціальних здібностей має умовний характер. Власне, йдеться про загальні і спеціальні сторони в здібностях людини, які існують у взаємозв'язку. Загальні здібності виявляються в спеціальних, тобто у здібностях до якоїсь певної, конкретної діяльності. З розвитком спеціальних здібностей розвиваються і загальні їх сторони. Високі спеціальні здібності мають у
Розділ III Активність та особистість 360
с воїй основі достатній рівень розвитку загальних здібностей. Так, високі поетичні, музичні, артистичні, технічні та інші здібності завжди спираються на високий рівень загальних розумових здібностей. Разом з тим за приблизно одного й того самого розвитку загальних здібностей люди часто різняться своїми спеціальними здібностями. Учні, котрі мають високі загальні здібності до навчання, нерідко виявляють їх однаковою мірою щодо всіх шкільних предметів. Проте часто-густо одні з учнів виявляються особливо здібними до малювання, другі — до музики, треті — до технічного конструювання, четверті — до спорту. Серед видатних людей відомо чимало особистостей з різнобічним розвитком загальних і спеціальних здібностей (М. В. Гоголь, Ф. Шопен, Т. Г. Шевченко,
0. П. Бородін та ін.).
Кожна здібність має свою структуру, в ній розрізняють провідні й допоміжні властивості. Так, провідними в літературних здібностях є особливості творчої уяви та мислення, яскраві наочні образи пам'яті, розвиток естетичних почуттів, почуття мови, в математичних — уміння узагальнювати, гнучкість процесів мислення, легкий перехід від прямого до зворотного ходу думки; у педагогічних — педагогічний такт, спостережливість, любов до дітей, потреба в передаванні знань; у художніх — особливості творчої уяви і мислення, властивості зорової пам'яті, що сприяють створенню і збереженню яскравих образів, розвиток естетичних почуттів, що виявляються в емоційному ставленні до сприйнятого, вольові якості особистості, які забезпечують перетворення задуму в дійсність.
Специфічними є шляхи розвитку спеціальних здібностей. Наприклад, раніше за інших виявляються здібності до музики, математики.
Вирізняють такі рівні здібностей:
репродуктивний — забезпечує високе вміння засвоювати знання, оволодівати діяльністю;
творчий — забезпечує створення нового, оригінального.
Слід, однак, зважати на те, що кожна репродуктивна діяльність має елементи творчості, а творча діяльність включає і репродуктивну, без якої вона неможлива.
Належність особистості до одного з трьох людських типів — "художнього", "мислительного" і "проміжного" (за термінологією
1. П. Павлова) — визначає особливості її здібностей.
Відносна перевага першої сигнальної системи у психічній діяльності людини характеризує художній тип, відносна перевага другої сигнальної системи — мислительний, певна їх рівновага — середній
і 6 Здібності 361
т ип людей. Ці відмінності в сучасній науці пов'язують з функціями лівої (словесно-логічний тип) і правої (образний тип) півкуль головного мозку.
Художньому типові властива яскравість образів, мислительно-му — перевага абстракцій, логічних конструкцій. У однієї й тієї самої людини можуть бути різні здібності, але одна з них переважає інші. Водночас у різних людей спостерігаються одні й ті самі здібності, які, проте, не однакові за рівнем розвитку.
