1 4.3. Тип вищої нервової діяльності та темперамент

Наукове розв'язання питання основ темпераменту вперше дав І. П. Павлов у своєму вченні про типи нервової систе­ми тварин і людини. І. П. Павлов та його співробітники, вивчаючи умовно-рефлекторні реакції собак, звертали увагу на індивідуальні відмінності в їхній поведінці, які виявляються передусім у швид­кості та точності утворення умовних реакцій — позитивних чи гальмівних, їхній інтенсивності, здатності адекватно реагувати на зміни подразника, загальній поведінці в експериментальних ситу­аціях. І. П. Павлов, доводячи наявність певної закономірності у вияві індивідуальних відмінностей, висунув гіпотезу про те, що в ос­нові їх лежать фундаментальні властивості нервових процесів — збудження та гальмування, їх врівноваженість та рухливість.

Сила нервової системи визначає Ті працездатність. Вона вияв­ляється насамперед у функціональній витривалості, тобто здатності витримувати тривалі чи короткочасні, але сильні збудження. Врівноваженість нервових процесів — це баланс між процесами збудження та гальмування, а їх рухливість — швидкість зміни збуд­ження та гальмування. Рухливість нервових процесів виявляється у здатності змінювати поведінку залежно від умов, швидко переходи­ти від пасивного стану до активного, чи навпаки. Протилежною рухливості якістю є інертність нервових процесів. Нервова система інертніша тоді, коли потребує більше часу чи зусиль для переходу від одного процесу до іншого.

Ці якості нервових процесів утворюють певні системи, комбіна­ції, які й зумовлюють тип нервової системи.

І. П. Павлов визначив чотири основні типи нервової системи, близькі до традиційної типології Гіппократа — Галена. Порівнюючи свої типи нервової системи з типологією Гіппократа — Галена, ве­ликий російський фізіолог описує їх так:

• сильний, врівноважений, рухливий тип — сангвінік;

• сильний, врівноважений, інертний тип — флегматик;

• сильний, неврівноважений тип — холерик;

• слабкий тип — меланхолік (рис. 14.1).

За І. П. Павловим, темперамент є найголовнішою характеристи­кою нервової системи людини, яка так чи інакше позначається на всій діяльності кожного індивіда. І. П. Павлов розумів тип нервової системи як природжений, відносно слабо схильний до змін під впливом оточення чи виховання. Він називав його генотипом.

14 Темперамент 321

• рухливий врівноважений ^

Сильний С ^інертний

неврівноважений

Слабкий

Рис. 14.1. Типи нервової системи за І. П. Павловим

На основі кожного типу формуються різні системи умовних нер­вових зв'язків. Сам процес їх формування залежить від типу нерво­вої системи. Тим самим тип нервової системи надає своєрідності поведінці людини, накладає характерний відбиток на всю сутність людини — визначає рухливість психічних процесів, їх стійкість. Проте він не є вирішальним чинником поведінки, вчинків, переко­нань, які формуються в процесі індивідуального життя людини та в процесі виховання.

Типологія І. П. Павлова стала джерелом багатьох досліджень тем­пераменту. Так, наприкінці 50-х років XX ст. були проведені лабора­торні дослідження під керівництвом Б. М. Теплова, В. Д. Небиліци-на, В. С. Мерліна, які доповнили типологію І. П. Павлова новими елементами. Розроблено багато прийомів досліджень нервової систе­ми людини, які дали змогу глибше зрозуміти роль індивідуальних особливостей темпераменту в діяльності людини. Б. М. Тепло в і В. Д. Небиліцин, вивчаючи силу нервових процесів, дійшли виснов­ку, що між силою нервової системи щодо збудження (працездат­ністю) та чутливістю існує тісний зв'язок. Вони розкрили такі понят­тя, як лабільність, динамічність, здатність до концентрації та інші риси темпераменту.

Усі типи темпераменту можна схарактеризувати за такими основ­ними якостями:

• лабільність — швидкість виникнення та перебігу збудження і галь­ мування;

• сенситивність — міра чутливості до явищ дійсності;

• реактивність — сила емоційної реакції на зовнішні та внутрішні подразники;

• активність — характеризується тим, наскільки людина діяльна під час подолання перешкод;

• темп реакцій — швидкість перебігу психічних процесів та реакцій;

Загал ь

ня

Розділ III Активність та особистість 322

• п ластичність — гнучкість, легкість пристосування до нових умов;

• ригідність — інертність, нечутливість до зміни умов;

• екстраверсія — спрямованість особистості на довкілля, людей, предмети, події;

• інтроверсія — фіксація особистості на собі, на своїх переживан­ нях та думках, схильність до самоаналізу, замкнутість;

• емоційна збудливість — характеризується тим, якої сили потрібен вплив, щоб викликати емоційну реакцію.