15.6. Формування характеру в дитинстві

Основну роль у формуванні та розвитку характеру дитини відіграє її спілкування з оточуючими людьми. Оскільки у властивих для дитини вчинках і формах поведінки вона передусім наслідує близьких їй дорослих людей і через емоційне підкріплення засвоює форми їхньої поведінки.

Найсприятливішим періодом життя для становлення характеру вважається вік від 2—3 до 9—10 років, коли діти багато і часто спілкуються як з оточуючими людьми, так і з ровесниками, відкриті для сторонніх впливів і з готовністю їх приймають, наслі­дуючи всіх і в усьому. Дорослі люди в цей час, маючи необмежену довіру у дитини, можуть впливати на неї словом, вчинком та дією, що створює сприятливі умови для підкріплення необхідних форм поведінки.

Стиль спілкування дорослих один з одним на очах у дитини, спосіб спілкування з нею самою дуже важливі для становлення характеру. Особливо це стосується спілкування батьків з дитиною, і в першу чергу мами. Те, як батьки ставляться до дитини, через багато років стає способом встановлення нею стосунків зі своїми дітьми.

Першими у дитини закладаються такі позитивні риси, як добро­та, комунікабельність, емпатійність, а також протилежні — егоїстичність, сухість, байдужість до людей.

Важливе значення для формування характеру має трудова Діяльність. У ній закладається працелюбність, акуратність, добро­совісність, відповідальність, наполегливість.

Формування якостей характеру в дошкільному віці відбувається У грі та доступних видах домашньої праці. Великий вплив на їх роз­виток має адекватна віку та потребам дитини стимуляція з боку Дорослих. У характері дитини цього віку зберігаються і закріплю­ються в основному такі риси, які постійно отримують схвалення.

Розділ III Активність та особистість 352

У початкових класах школи формуються риси характеру, що ви­являються у стосунках з людьми. Цьому сприяє розширення сфери спілкування дитини за рахунок нових шкільних друзів та дорослих— вчителів. Риси, набуті дитиною дома і підкріплені школою, частіше за все зберігаються протягом усього подальшого життя. Якщо ж на­буті вдома форми поведінки не отримують схвалення у ровесників, вчителів та інших дорослих, тоді починається поступова перебудо­ва, що не завжди має позитивний результат. Найчастіше риси ха­рактеру змінюються частково і являють собою компроміс між тим, до чого привчили дитину вдома, і тим, що від неї вимагає школа.

У підлітковому віці активно розвиваються і закріплюються вольові риси характеру, а в ранній юності закладаються базові мо­ральні та світоглядні основи.

На час закінчення школи характер вважається в основному сформованим, і те, що відбувається з людиною у подальшому, май­же ніколи не змінює її характер до невпізнання.

Контрольні запитання та завдання

■ЬІЖЖ&И>№ЯЖ&Ж^*.'П\&^^

1. 

   Дайте визначення характеру.

2. Які провідні риси характеру?

3. Що таке акцентуйовані риси характеру?

4. Опишіть природу та вияви характеру.

5. Назвіть основні етапи формування характеру.

ЛІТЕРАТУРА

А браменко В. И. Особенности интеллектуальньїх качеств в структуре характера // Вопросьі психологии. — 1970. — № 4. — С. 87—94.

Абраменко В. И. Психология характера школьника подросткового возраста. — К., 1974.

Бодалев А. А. Об изучении характера человека // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 14. Психология. - 1986. - № 1. С. 41-50.

Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте. — М., 1968.

Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруван­нях. — К., 1992.

Вешшгер О. Пол и характер: Пер. с нем. — М., 1992.

Зуев-Инсаров Д. М, Почерк и личность, Способ определения характера по по-черку. - К., 1992.

Концепція національного виховання // Рідна школа. — 1995. — № 6.

16^ Здібності 353

Кречмер 3. Строение тела и характер. — М., 1995.

Левитпов Н. Д. Психология характера. — М., 1969.

Деонгард К. Акцентуированньїе личности. — Ростов-на-Дону, 2000.

Личко А. Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков. — Л., 1983.

Норакидзе В. Г, Методьі исследования характера. — Тбилиси, 1989.

Основи національного виховання. Концептуальні положення / В. Г. Кузь, Ю. Д. Руденко, 3. О. Сергійчик та ін. — К., 1993.

Продолжаем обсуждение проблемьі "личность и характер" // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 14. Психология. - 1986. — № 1. - С. 36—50.

Психологическая наука в СССР: В 3 т. / Под ред. Б. Г. Ананьева. — М., 1962. — Т. 2. - С. 47-69.

Психология и психоанализ характера: Хрестоматия по психологии и типологии характера / Ред.-сост. Д. Я. Райгородский. — Самара, 1997.

Роменець В. А. Історія психології XIX — початку XX століття. — К., 1995.

Рувинский Л. И., Хохлов С. И. Как воспитьшать волю и характер. — М., 1986.

Страхов И. В. Психология характера. — Саратов, 1970.

Українська душа / Відп. ред. В. Храмова. — К., 1992.

Ушинскш К. Д. Человек как предмет воспитания // Собр. соч. — М., 1950. — Т. 9.

Юнг К. Г. Проблеми души нашего времени: Пер. с нем. — М, 1996.