15.2. Провідні риси характеру

Характер — це компонент особистості, який має свою структуру, що в певний спосіб поєднує його риси. Рис харак­теру багато, їх кількість важко встановити. Сам термін "риса" вико­ристовується в кількох значеннях, хоча в цілому вітчизняні науковці вважають, що характерологічна риса — це єдність мотиву й дії, змісту й форми, зв'язок між якими не завжди однозначний. Це складні індивідуальні особливості, досить показові для людини, які дають змогу з певною вірогідністю передбачати її поведінку в тому чи іншому конкретному випадку.

За морально-психологічною природою, риси характеру поділя­ють на моральні, вольові, емоційні та інтелектуальні.

Усі ці риси виявляються в різних життєвих ситуаціях, в яких, од­нак, нерівномірно розподіляється основне навантаження виражен-

Розділ III Активність та особистість 336

н я їхнього змісту, тому що їх поява зумовлюється різними потреба­ми, які визначають ті чи інші вчинки.

Так, у ситуаціях, які ставлять перед особистістю вимогу діяти згідно з суспільними ідеалами, нормами, правилами поведінки, на передній план виходять моральні якості поведінки. Поява цих рис стимулюється потребами людини в цілісному соціальному середо­вищі.

В умовах, які спонукають особистість головним чином до вольо­вих зусиль, здійснення вольових дій, найяскравіше проявляються вольові риси характеру. Це зумовлене потребою людини в активній та змістовній діяльності.

Якщо ж особистості потрібно емоційно оцінити себе чи інших людей, явища природи, мистецтво, навколишню дійсність, то най­більш яскраво виявляються емоційні риси характеру, їх поява зумов­люється потребою в спілкуванні.

За обставин, які вимагають від особистості насамперед чіткого й усвідомленого сприймання навколишньої дійсності, обдуманого, глибокого і оригінального розв'язання різних життєвих, виробничих та навчальних завдань, чітко виявляються інтелектуальні риси ха­рактеру, їх поява диктується пізнавальними потребами.

Риси морального, вольового, емоційного та інтелектуального змісту є провідними в характері людини.

У створенні характеру вирішальними є вимоги, які ставить сус­пільство перед особистістю, що формується. Суспільство очікує, що особистість оволодіє потрібними рисами характеру до громадянської зрілості. Отже, у сфері пізнання структури характеру одним з основ­них завдань є вивчення цінних характерологічних якостей, необхід­них суспільству.

Формування структури характеру починається в дошкільному, продовжується й активізується в підлітковому та юнацькому віці. У зв'язку з цим у структурі характеру вирізняють прості і складні риси. Утворення складних опорних рис, наприклад працелюбності, відбувається на основі формування простих, так званих первинних рис (почуття прихильності тощо). Основні риси надають загальної спрямованості розвиткові всього комплексу виявів рис характеру. Однак прості, другорядні риси можуть визначатися основними, а в деяких випадках і не гармоніювати з ними. В житті трапляються більш цілісні характери і більш суперечливі. Існування цілісних ха­рактерів дає змогу з величезної різноманітності характерів виділи­ти певні їх типи, наділені загальними рисами.

15 Характер 337

В усталеному характері риси, що взаємопов'язані і залежать од­на від одної, утворюють групи, які називають симптомокомплекса-ми. Свого часу Б. М. Теплов запропонував класифікацію цих груп. За нею виділяють групи рис характеру особистості, що виражають:

1. ставлення до інших людей, яке виникає у міжособистісних контактах і зумовлюється суспільними умовами життя, що склада­ ються історично і розкриваються у колективі. Рисам характеру, в яких виявляється ставлення особистості до інших людей, властиві значна варіативність за змістом і формою їх виявлення, залежність від рівня культурного розвитку народу та духовного багатства осо­ бистості. Ставлення до інших людей має оцінний характер, в якому інтелектуальне оцінювання залежить від емоційного ставлення до рис характеру, що виявляються в суспільних контактах. Оцінне ставлення до людей виявляється в різному змісті рис характеру та різній формі їх вияву. Схвалення та осуд, підтримка та заперечення виявляються у ввічливій, тактовній, доброзичливій формі або ж формально, улесливо, а то й брутально, грубо, іронічно, саркастич­ но, образливо. Ставлення до інших виявляється залежно від обста­ вин і характеру оцінювання вчинків і в позитивних, і в негативних рисах характеру. Позитивними рисами характеру є справедливість, дотримування слова, щедрість, доброзичливість, чесність, принци­ повість. До негативних рис характеру належать відчуженість, замк­ нутість, заздрість, скупість, зневага до інших, хвалькуватість, гординя, схильність до безпідставного кепкування та глузування, при­ чепливість, схильність до пустопорожніх суперечок, заперечення істини, дріб'язковість, мізантропія;

2. ставлення особистості до себе, яке залежить від рівня розвит­ ку самосвідомості, здатності оцінювати себе. Такі риси характеру, як скромність, почуття власної гідності, вимогливість до себе, відпові­ дальність за справу, схильність віддавати себе, свої сили колективу, державі, свідчать про високий рівень розвитку самосвідомості осо­ бистості. Деяким людям властиві негативні риси — нескромність, хвалькуватість, кар'єризм, гординя, самовпевненість тощо;

3. ставлення до праці, яке є однією з найтонших рис характеру людини. Воно виявляється в повазі до праці, працелюбності, або ж У зневазі до праці та працівників. Важливі риси у ставленні до праці — акуратність, сумлінність, дисциплінованість, організо­ ваність;

4. ставлення до речей, яке виявляється в акуратному чи недбало­ му ставленні до одягу, книг тощо.

Розділ III Активність та особистість 338

•Шїі&ї^-іїї&ЖЖ-чЯІЇ&к — — -■ і ..і— і. і—-~—.—— _.— —■ ' ■■ ■-- ——■.-.— -■■ ■ ■ . — —