10.6. Форми прояву почуттів

Афект — це сильне й відносно короткочасне емоційне переживання людини, що виникає раптово й супроводжується різкими руховими змінами та змінами стану внутрішніх органів. Прикладами афектів можуть бути несподівана сильна радість, вибух гніву, напад страху тощо. Для афектів характерним є нестримний вияв їх, на який вказує побутове вживання висловів на зразок "спалахнув від гніву", "завмер від переляку" тощо.

В основі афективних реакцій лежить передусім безумовно-реф­лекторний механізм, що значною мірою звільняється з-під контролю кори головного мозку. Афективний стан пов'язаний з послабленням кіркового гальмування. Афекти викликаються гострими життєвими ситуаціями, в які потрапляє людина. Інколи афект (скажімо, спалах гніву) виникає як розв'язання міжособистісного конфлікту. Іноді афект (жах, лють) є реакцією на загрозу власному життю чи життю близьких людей. Афект раптово і сильно починається, коли люди­на несподівано одержує якусь дуже важливу для неї звістку. Іноді афективний спалах зумовлюється поступовим нагромадженням незадоволення у взаєминах. У такому разі він виникає як наслідок втрати людиною терпіння. Виникнення афектів залежить не тільки від життєвих ситуацій, а й від особистості, її темпераменту і харак­теру, вміння володіти собою. Схильність деяких людей до афектів, особливо негативних, що спалахують через дрібниці, часто є озна­кою невихованості.

Афекти різко змінюють життєдіяльність людини, вносять гли­бокі зміни в її психічне життя і часто-густо залишають по собі три-

10 Почуття 239

в алий слід. Для афективних станів характерним є "звуження свідо­мості", яке виявляється в нерозсудливих вчинках. Людина може, проте, навчитися регулювати свої афективні реакції за допомогою другої сигнальної системи, у процесі роботи над собою. Важливу роль в оволодінні афектами відіграє контроль за їх руховим виявом.

Стрес — це стан психічного напруження, що виникає у людини в процесі діяльності як у повсякденному житті, так і в особливо склад­них ситуаціях. У разі великого навантаження людина проходить три стадії: спочатку їй дуже важко, потім вона звикає і з'являється "дру­ге дихання" і, зрештою, втрачає сили і мусить завершити діяльність. Така трифазна реакція є загальним законом. Це адаптаційний синд­ром, або біологічний стрес.

Первинна реакція, реакція тривоги, може бути соматичним ви­раженням загальної мобілізації захисних сил організму. Але жоден організм не може перебувати в стані реакції тривоги нескінченно. За тривалого впливу будь-якого агента, здатного викликати таку ре­акцію, настає стадія адаптації. Якщо агент настільки сильний, що тривалий вплив несумісний із життям, то людина або тварина впро­довж перших годин або днів гине на стадії реакції тривоги. Якщо ж організм здатний вижити, за первинною реакцією обов'язково нас­тає стадія резистентності.

Прояви другої фази не збігаються з виявами реакції тривоги, а іноді й цілком протилежні їм. Наприклад, якщо в період реакції тривоги спостерігається загальне виснаження тканин, то на стадії резистентності вага тіла повертається до норми. За ще тривалішого впливу така набута адаптація знову втрачається і настає третя фаза — стадія виснаження, яка, в разі якщо стресор достатньо сильний, призводить до смерті.

Взаємовплив стресу і хвороб може бути подвійним: хвороба мо­же викликати стрес, стрес — хворобу. Позаяк кожний агент, що ви­магає адаптації, викликає стрес, то й будь-яка хвороба пов'язана з певними виявами стресу, адже хвороби викликаються тими чи іншими адаптаційними реакціями. Тяжке емоційне потрясіння призводить до захворювань через стресову дію. В цьому разі причи­ною захворювання є надмірні або неадекватні адаптивні реакції.

Настрої — це загальний емоційний стан людини, що характеризує її життєвий тонус упродовж певного часу. Він є похідним від тих емоцій, які переживає людина. Настрій часто виникає як відгомін сильної емоції, пережитої людиною. Перевага певної емоції надає настроєві відповідного забарвлення. Настрій буває радісним, сум­ним, бадьорим, пригніченим, досадним, спокійним тощо. Як і всі

Розділ 11 Психічні процеси 240

е моції, настрої характеризуються полярністю. Характер і стійкість настрою залежать від життєвих обставин, які його породжують, і від індивідуальних особливостей людини. Тимчасові настрої зумовлю­ються тими враженнями, які людина дістає в конкретний момент, спогадами про ті чи інші події минулого. Стійкіші настрої породжу­ються усвідомленням людиною перебігу її діяльності, результатів, успіхів. Чіткість життєвих перспектив, упевненість *у їх реальності допомагає долати тимчасові негативні настрої, що зумовлюються ти­ми чи іншими життєвими невдачами.

На настрої людини позначається її фізичний стан, стан здоров'я. Настрій значною мірою залежить від того, як людина усвідомлює ті чи інші події власного і суспільного життя. Вона може, наприклад, перебільшувати їх негативні сторони, неадекватно оцінювати наслідки, втрачати віру в себе, коли немає для цього об'єктивних підстав. Такий настрій демобілізує особистість у боротьбі з трудно­щами. При цьому має значення і те, наскільки людина може контро­лювати свій настрій.

Пристрасті — це стійкі й тривалі почуття, пов'язані зі стійким прагненням людини до певного об'єкта. У формі пристрасті часто виявляється любов людини до інших людей, до науки, мистецтва, спорту, іншої діяльності.

Пристрасть має двоїсту природу: людина, по-перше, страждає, виступає як пасивна істота, а по-друге, вона є і активною істотою, що наполегливо прагне до оволодіння предметом пристрасті. Це по-чуття завжди виявляється по-різному, залежно від наявності чи відсутності перешкод для його задоволення. Найсильніші прист­расті людини проявляються бурхливо тоді, коли натрапляють на численні перешкоди, а за сприятливих обставин вони, зберігаючи свою силу, втрачають безладність і руйнівність.

Пристрасть є складною емоційною властивістю людини, тісно поєднаною з її пізнавальними та вольовими якостями.