10 Почуття 237

доздояяяаікїЗ —— ~

нення інших фундаментальних емоцій, залежить від індивідуальних відмінностей, що мають біологічну основу й визначаються індивіду­альним досвідом. Природні пускові механізми або природні причи­ни страху — це самотність, необізнаність, несподіване наближення, несподівана зміна стимулу й біль. Конче поширений страх перед тваринами, незнайомими об'єктами і незнайомими людьми. Причи­ни страху можна поділити на 4 класи:

• зовнішні події та процеси;

• нахили, потяги й потреби;

• емоції;

• когнітивні процеси суб'єкта.

Відчуття страху може варіювати від неприємного передчуття до жаху. Під час страху людина відчуває невпевненість, незахищеність і загрозу. Значною мірою присутнє напруження середньої імпуль­сивності. Відчуття страху в дорослої людини істотно визначається тим, яким чином соціалізувався страх у дитинстві.

Взаємодія страху та інших емоцій може суттєво впливати на по­ведінку особистості. Взаємодія між страхом і стражданням нерідко призводить до зневіри в собі, навіть боязні себе. Сильний зв'язок між страхом і соромом може спричинити параноїдальну шизо­френію.

Поняття тривоги посідає важливе місце в психологічних теоріях і дослідженнях відтоді, як австрійський психолог 3. Фройд підкрес­лив її роль при неврозах. Більшість дослідників схильні розглядати тривогу як унітарний стан.

Існують способи зниження і контролю страху. Дослідники роз­глядають страх і тривогу як тісно пов'язані стани і процеси, але більшість описів тривоги включають поряд із страхом інші афекти. За теорією диференційованих емоцій, тривога в її традиційному ро­зумінні складається з поєднання страху та інших фундаментальних емоцій, передовсім таких, як страждання, гнів, сором, провина, інтерес тощо. Ця теорія визнає, що тривога, як і депресія, може бу­ти пов'язана з потребовими станами і з біохімічними чинниками. Реальна й уявна ситуація, що викликає тривогу, спричинює страх як домінуючу емоцію та підсилення однієї чи кількох емоцій, таких як страждання, сором, гнів, інтерес.

Сором — негативний стан, що проявляється в усвідомленні невідповідності суб'єктивних думок, вчинків і зовнішності не тіль­ки очікуванням оточуючих, а й особистим уявленням про поведінку і зовнішність.

Розділ II Психічні процеси 233

П ереживання сорому починається з раптового й інтенсивного, підсиленого усвідомлення свого "Я". Усвідомлення "Я" настільки домінує у свідомості, що когнітивні процеси різко гальмуються, збільшується кількість помилок. Сором так впливає на "Я", що "Я" стає маленьким, безпорадним і відчуває поразку і невдачу. Сором має дві функції, які визначають його роль в еволюції. Він підвищує чутливість індивіда до думок і почуттів інших і, таким чином, сприяє соціальній адаптації та соціальній відповідальності. Сором може відігравати значну роль у розвитку самоконтролю і самостій­ності. Для подолання сорому люди вдаються до захисних механізмів заперечування, придушення і самоствердження. Часто сором, що переживається, може призвести до страждань і депресії.