10.2. Теорії емоцій

Від давнини до сучасності фізіологи пов'язували й пов'язу­ють емоційні стани людини з різними змінами в організмі, з різними тілесними проявами.

Наприкінці XIX ст. була висунута теорія, згідно з якою емоція виникає лише як наслідок внутрішніх, фізіологічних про­цесів, що відбуваються в організмі. Сприймання зумовлює тілесні процеси — зміни в діяльності дихання, серцево-судинної системи, м'язів тіла тощо, і тільки після цих змін в організмі з'яв­ляються емоційні переживання. Вони є наслідком зазначених змін і усвідомленням їх. Цю теорію запропонував американсь­кий психолог У. Джеме у праці "Принципи психологи"" (1890). На противагу загальноприйнятій думці, писав У, Джеме, слід гово­рити: "ми сумуємо тому, що плачемо; ми гніваємось тому, що кричимо і стукаємо, а не навпаки". У. Джеме пов'язував емоції

10

Почуття 223

л ише з внутрішнім суб'єктивним досвідом і не відзначав реф­лекторної природи їх виникнення.

У 1910—1915 рр. низку досліджень, присвячених біохі­мічному аналізу змін, що відбуваються в організмі під впливом емоцій, здійснив В. Кеннон. Дослідження В. Кеннона, а також Ч. Шеррінгтона дали цінний фактичний матеріал, що вможливив поставитися до питання про емоції з погляду пристосувальних реакцій організму до діяльності. Проте ці дослідження недос­татньо глибоко розкривали фізіологічну природу емоцій та за­кономірності їх виникнення.

Цікаві спроби вивчити нервові механізми емоційних ре­акцій були здійснені в лабораторії В. М. Бехтерєва (1929), який розглядав емоції як складні рефлекси, що виникають на основі природних інстинктів. Багато емоційних реакцій відтво­рюється за типом умовних рефлексів, у яких подразливий процес поширюється з кори головного мозку на підкіркові ве­гетативні центри і передається різним органам тіла. Рефлек­торним механізмом пояснював виникнення емоцій з їх харак­терними руховими виявами також І. М. Сєченов. Прості емоційні реакції мають той самий механізм, що й складні. Спочатку — збудження чутливого нерва; потім — діяльність мозкового центру, насолода; зрештою — м'язове скорочен­ня. Емоційна реакція, за І. М. Сєченовим, — це рефлекс із "підсиленим кінцем", який охоплює всю сферу пристрастей. Емоційні елементи ускладнюють рефлекторні рухи, пов'язані у своїх елементарних формах з інстинктами.

Глибоке експериментальне обґрунтування умовно-рефлек­торного механізму емоцій дав І. П. Павлов. Він довів, що емоційні реакції мають своєю основою спільну діяльність кори і підкІрки з їх складними рефлекторними зв'язками.

Існують і інші теорії емоцій.

10.3. Фізіологічна основа емоцій

Усі емоції — радість, любов, тривога, страх, сум, сором тощо — завжди виникають під впливом дії на нервову систему людини зовнішніх і внутрішніх подразнень. Під час виникнення емоцій нервове збудження поширюється на вегетативні центри і вик­ликає зміни в життєдіяльності організму. Емоції з їх реакціями у виг­ляді змін у діяльності внутрішніх органів, різних виразних рухів тощо виникають за механізмом як безумовного, так і умовного рефлексів. Емоційні реакції, що виникають за механізмом безумовних реф­лексів, мають постійний характер. Такі емоції, як страждання від

Розділ II Психічні процеси 224

г олоду, спраги, болю, емоції задоволення, страху з типовими захис­ними рефлексами, а також емоції гніву з його оборонними рефлек­сами наступального характеру тощо, виникають постійно й обов'яз­ково з відповідними станами організму і за відповідних зовнішніх умов. Ці реакції біологічно необхідні, мають життєво важливе зна­чення і є успадкованими формами рефлекторних реакцій. Вони на­бирають типових видових форм вияву у людей і тварин. Емоційні реакції сміху, сліз, реакція страху, гніву є загальними для всіх людей, мають видовий характер. Однак механізм реакцій навіть за простих емоцій у людини значно складніший, різноманітніший, ніж у тварини. Ці реакції не такі стереотипні, мають багато різних відтінків щодо інтенсивності і якості. У людини природа цих безу­мовно-рефлекторних емоційних реакцій невіддільна від умовно­рефлекторних реакцій.

Умовно-рефлекторне виникнення емоційних реакцій пов'язане з численними безумовними подразниками, з якими тварина чи лю­дина зустрічається у своєму індивідуальному досвіді. В умовних рефлексах, що виникають на основі безумовних, рух нервового збудження можливий як від підкірки до кори, так і в зворотному напрямку — від кори до підкіркового центру.

Підкірка функціонує під контролем кори великих півкуль голов­ного мозку. Контроль з боку кори виявляється, зокрема, в тому, що людина може регулювати силу емоцій, не піддаватися їм, затримува­ти певною мірою зовнішні вияви своїх переживань (наприклад, стри­мати свій сміх, гнів тощо). Водночас підкірка чинить позитивний вплив на кору великих півкуль, виступаючи як джерело їх сили.

Руйнація підкіркових утворень, особливо таламуса і гіпоталаму­са, призводить до порушення зовнішнього вияву емоційних станів. За патологічних уражень підкірки у хворих людей спостерігаються розлади емоційних реакцій.

Складніші переживання людини пов'язані з утворенням систем тимчасових нервових зв'язків, з виробленням, підтримкою і зміною динамічних стереотипів. Динамічний стереотип складається під впли­вом реальних взаємозв'язків організму з середовищем. Не тільки вста­новлення, а й більш чи менш тривале підтримування динамічного стереотипу являє собою нервову працю, що залежить від складності самого стереотипу та індивідуальних особливостей нервової системи людини. Утворення, підтримка і порушення динамічного стереотипу не проходять непомітно для людини, вони переживаються нею.

Динамічні стереотипи змінюються впродовж життя у зв'язку зі зміною його умов. Нові життєві обставини, нові завдання вимагають

ю почуття 225

в ід людини і нових способів діяння, зміни старої системи зв'язків із середовищем і вироблення нової. Ця зміна одного стереотипу іншим нерідко супроводжується конфліктом між старим і новим стереотипами, що дістає свій вияв у боротьбі різних переживань лю­дини. Зміни вироблених систем зв'язків переживають діти в різні моменти їхнього життя (наприклад, при переході з родини в дитя­чий садок, вступі до школи, переході з молодших до середніх класів, закінченні школи тощо). Зрозуміло, не все у вироблених системах зв'язків змінюється. Багато що зберігається, зберігаються й усталені почуття.

Різноманітні зовнішні вияви почуттів можна умовно поділити на виразні, або експресивні, рухи і зміни в діяльності внутрішніх органів, або вісцеральні (від лат. уіксега — нутрощі). І ті, й інші за походженням бувають природженими, безумовними і надбаними, умовними.

Безумовно-рефлекторні вияви почуттів забезпечуються діяль­ністю підкірки. Фізіологічним механізмом умовно-рефлекторних виявів почуттів є інтероцептивні тимчасові нервові зв'язки, які ут­ворюються в корі великих півкуль головного мозку і відіграють важ­ливу роль у регуляції нею роботи внутрішніх органів.

Емоції мають свої біохімічні основи. Проведені експерименти з психоактивними фармакологічними препаратами (фенамін, адре­налін та ін.) показали, що ці препарати по-різному впливають на гіпоталамус і, змінюючи його динамічну рівновагу з вегетативною нервовою системою, зумовлюють у людини різні емоційні стани (піднесення, занепокоєння, депресію, тугу тощо).

Різні емоційні стани людини, її складні моральні, інтелектуальні та естетичні почуття можуть бути зумовлені не тільки безпосереднім впливом на нервову систему явищ дійсності. Вони виникають також у процесі спілкування людей за допомогою умовних подразників, слів. Процес перетворення тимчасових нервових зв'язків на словес­ні сигнали відбувається за основними законами вищої нервової діяльності, за законами іррадіації, концентрації та взаємної індукції нервових процесів, збудження і гальмування. Викликані другосиг-нальними подразниками, нервові процеси в корі мозку при їх ірра­діації на нижчі відділи мозку зумовлюють різноманітні реакції в життєдіяльності організму, характерні для емоцій. Ми часто спосте­рігаємо в повсякденному житті випадки, коли, наприклад, одержа­на словесна інформація про якісь події викликає у людини певну емоційну реакцію — вона радіє, виражає задоволення або, навпаки, тривожиться.

8 Загальна психологія

Розділ !! Психічні процеси 226