
- •1 Предмет і завдання психологічної науки
- •1 .1. Предмет психологи
- •1.2. Завдання психологічної науки
- •1.3. Місце психологи в системі наук
- •1 .4. Галузі психологічних знань
- •1.5. Мозок і психіка
- •1 Предмет і завдання психологічно)' науки із
- •1.6. Школи, напрями, концепції у психології
- •2 До історії психологічної думки 2.1. Дохристиянські часи — XVIII ст.
- •2.2. Розвиток психологічної думки у XIX — XX ст.
- •1 31 Методи психології
- •3.1. Загальні питання побудови психологічних досліджень
- •3,2. Загальнонаукові методи
- •3.3. Статистичний метод у психології
- •3.4. Конкретні наукові методи
- •4 Розвиток психіки та свідомості
- •4.1. Поява і розвиток форм психічного відображення у тварин
- •4.2. Механізми відображувальноїдіяльності на різних стадіях розвитку психіки
- •4.3. "Мова" і спілкування тварин
- •4 .4. Відмінність психіки людини від психіки тварин
- •4.5. Суспільно-історичний характер свідомості
- •4.6. Свідомість та її структура. Свідоме
- •4.7. Свідомість та ментальність
- •Ольні запитання та завдання
- •5 Відчуття 5.1. Поняття про відчуття
- •5.2, Фізіологічна основа відчуттів
- •5.3. Класифікація відчуттів
- •5.4. Види відчуттів
- •5.5. Основні властивості та закономірності відчуттів
- •5.6. Індивідуальні особливості відчуттів
- •6.2. Фізіологічна основа сприймання
- •6.3. Роль моторних компонентів у сприйманні
- •6.4. Загальні особливості сприймання
- •6.5. Класифікація та види сприймання
- •6.6. Індивідуальні особливості сприймання
- •7 Мислення
- •7.1. Поняття про мислення. Функції мислення
- •7.2. Теорії мислення
- •7 .3. Змістовий бік мислення. Процес розуміння
- •7.4. Функціонально-операційний бік мислення. Мислення як процес
- •7.5. Логічні форми мислення як продукти мисленнєвого процесу
- •7.6. Мислення як діяльність. Процес розв'язання задач. Цілемотиваційний бік мислення
- •7.7. Види мислення
- •7.8. Індивідуальні відмінності в мисленні людини
- •7 .9. Розвиток мислення
- •7.10. Поняття про інтелект
- •8.1. Поняття про пам'ять
- •8 .2. Теорії пам'яті
- •8 .3. Види пам'яті
- •8.4. Процеси і закономірності пам'яті
- •8.5. Індивідуальні особливості пам'яті
- •8.6. Розвиток пам'яті
- •9 Уява 9.1. Поняття про уяву
- •9.2. Фізіологічні основи процесів уяви
- •9.3. Види уяви. Процеси уяви
- •9.4. Розвиток уяви у дітей
- •9 Уява 2)7
- •10 Почуття 10.1. Поняття про почуття та емоції
- •10.2. Теорії емоцій
- •10.3. Фізіологічна основа емоцій
- •1 0.4. Вплив емоцій на людину
- •10.5. Види емоцій
- •10 Почуття 231
- •10 Почуття 237
- •10.6. Форми прояву почуттів
- •10 Почуття 239
- •10.7. Вищі почуття
- •11.2. Теорії уваги. Фізіологічні основи уваги
- •11.3. Властивості уваги
- •11.4. Види уваги
- •11.5. Увага й особистість. Неуважність та її причини
- •11.6. Розвиток уваги у школярів
- •11.7. Основні критерії вихованості уваги
- •12.1. Основні характеристики активності та діяльності
- •1 2.2. Теорії діяльності
- •12.3. Структура активності та діяльності
- •12.4. Засвоєння діяльності
- •12.5. Динаміка і саморегуляція активності особистості
- •12.6. Основні види діяльності
- •13.1. Поняття про особистість
- •1 3.2. Теорії особистості
- •1 3.3. Структура особистості
- •13.4. Спрямованість особистості
- •13.5. Самосвідомість та "я-концепція" особистості
- •13.6. Особистісне зростання
- •14 Темперамент 14.1. Поняття про темперамент
- •14.2. Історія розвитку вчення про темперамент
- •1 4.3. Тип вищої нервової діяльності та темперамент
- •14.4. Психологічна характеристика типів темпераменту
- •14.5. Роль темпераменту в праці та навчанні
- •14.6. Темперамент і проблеми виховання
- •14.7. Вимоги діяльності та тип темпераменту
- •15 Характеї 15.1. Поняття про характер
- •15.2. Провідні риси характеру
- •15.3. Акцентуйовані риси характеру
- •15.4. Природа та вияви характеру
- •15.5. Вчинок і формування характеру
- •15.6. Формування характеру в дитинстві
- •16 Здібності 16.1. Поняття про здібності
- •16.2. Якісна і кількісна характеристика здібностей
- •16.3. Види здібностей
- •16.4. Здібності, обдарованість, талант
- •1 7.1. Поняття про волю. Функції волі
- •17.2. Історія розвитку уявлень про волю
- •17.3. Воля як вища психічна функція
- •17.4. Вольова регуляція поведінки
- •17.5. Фази складної вольової дії
- •17.6. Класифікація вольових якостей особистості
- •17.7. Розвиток та виховання
- •17 Вольова активність особистості
- •18.2. Функції та форми спілкування
- •18.3. Структура спілкування
- •18.4. Види спілкування
- •1 8.5. Засоби спілкування
- •18 Спілкування Дії
- •18.6. Ефективність спілкування
- •1 8.7. Стилі спілкування
- •18.8. Оволодіння навичками спілкування
- •19.2. Класифікація груп у психології
- •19.3. Вплив спільності на індивіда
- •19.4. Сприймання і розуміння людьми одне одного як аспект міжособистісних стосунків
- •7 : Мислення 139
- •16 Здібності 353
- •Розділ IV психологія міжособистісних взаємодій
- •19 Психологія міжособистісних стосунків 422
- •Навчальне видання
- •Загальна психологія
9 Уява 2)7
Інше життя, виникають образи, можливо, яскравіші й цікавіші, ніж ті, про які розповідає учитель.
Учні можуть розрізнятися ще й тим, якою мірою їхня уява контролюється свідомістю. Залежно від цього уява може бути корисною і шкідливою (в останньому разі вона відволікає людину від реального світу). Тому вчителю важливо знати, як учень сприймає матеріал і як цей матеріал видозмінюється в його уяві. Уяву можна тренувати і розвивати, як будь-який аспект психіки людини. Розвивати уяву можна різними шляхами, але обов'язково в такій діяльності, яка без фантазії не приводить до бажаних результатів.
Якщо діти ліплять тільки за готовими моделями, змальовують зі зразка, наслідують дії дорослих, то такі завдання роботи уяви не вимагають. Складніше навчити дітей бачити звичні речі з неочіку-ваного, нового боку, що є необхідною умовою творчості.
Л. С. Виготський зазначав, що "уява на основі будь-якої творчої діяльності однаково виявляється у всіх без винятку сферах культурного життя, роблячи можливою художню, наукову і технічну творчість".
Велике значення для розвитку творчої уяви має участь дитини у гуртках: художніх, літературних, технічних, юних натуралістів.
Молодші школярі із задоволенням придумують казки. Можна запропонувати їм придумати розповіді за сюжетом, початок або кінець твору; допомагають розвитку творчої уяви твори за картиною з якою-небудь закритою її частиною. При цьому слід зважати на особливості уяви учнів різного віку, які яскраво виявляються в роботі над творами.
Деяким дітям потрібна визначена і сформована тема. Вона ніби будує в певній послідовності їхні знання, образи, враження, діти виявляють вміння будувати сюжет і розвивають уяву. Іншим дітям заважають підказки, обмеження. Якщо вони пишуть твір на запропоновану тему, то ніяк не можуть почати його: ця тема йде не від них, вона їм нав'язана, чужа. Під час роботи вони відходять від теми, розсувають поставлені обмеження.
На прогулянці вчитель може придумати безліч завдань на розвиток дитячої уяви. Ось, наприклад: "Ми на безлюдному острові", "Наш клас — перший на новій планеті". Діти з радістю розігрують сюжет, а дорослий тактовно спрямовує їхню нестримну фантазію, вчить контролювати свою уяву.
У розвитку і вихованні уяви необхідно враховувати індивідуальні особливості вияву уяви, які залежать від потреб, інтересів, нахилів особистості, провідної діяльності людини, її знань та умінь.
Розділ II Психічні процеси 218
І ндивідуальна своєрідність уяви виявляється у різній широті і змістовності її, перевазі тих чи інших видів уявлень, їх силі і дієвості. Уява залежить від швидкості, легкості чи, навпаки, труднощів у перетворенні наявних уявлень та вражень людини у нові образи. Індивідуальні особливості уяви у різних людей залежать від переважання уявлень, що виникають (наприклад, зорові, слухові тощо), а також від міри співвіднесення з реальністю, життєвості і правдивості образів уяви. Яскравість образів уяви може бути настільки велика, що їх сприймають як реальні.
Індивідуальні особливості уяви виявляються і в тій чи іншій галузі діяльності (технічній, науковій, практичній, мистецькій) та тяжінні до неї. Сферою вияву фантазії може бути музика, література, художнє мистецтво, архітектура тощо. За своїм змістом уява може бути як однобічною, тобто виявлятись в якійсь одній галузі, так і багатогранною та яскравою в багатьох галузях. На яскравість та силу образів уяви можуть впливати емоційні риси, емоційний стан особистості.
Індивідуальні відмінності уяви виявляються також у повноті і стійкості образів, що виникають. Це можуть бути неяскраві, розмиті, невиразні образи, що швидко зникають, або стійкі, детальні зображення, що надовго запам'ятовуються.
Індивідуальні особливості уяви залежать також від мислення та волі людини. К. Д. Ушинський наголошував, що "сильна, стрімка і яскрава уява, з якою людина не в змозі боротися, створює безумців. Та сама уява, але покірна волі людини, створює не тільки великих поетів, а й великих мислителів та вчених. Уява слабка, в'яла, бліда не доведе людину до безумства, але і не створить генія". Тому за розвитком уміння людини підкоряти уяву поставленим завданням відрізняють людей з організованою і неорганізованою фантазією.
Контрольні запитання та завдання
Як уява пов'язана з Іншими пізнавальними процесами?
Порівняйте відтворюючу і творчу уяву.
Схарактеризуйте властивості уяви.
Назвіть прийоми, які розвивають уяву в дітей.
Почуття219
£рушлинский А. В. Субьект: мьішление, учение, воображение: Избранньїе пси-хологические трудн. — М., 1996.
Вьігогпский Л. С. Воображение и творчество в детском возрасте. — М., 1991. Пубровина И. В. Об индивидуальньїх особенностях школьников. — М., 1975.
Дьяненко О. М. Об основних направленнях развития воображения у детей // Вопросьі психологии. — № 6. — 1988.
Касашкин В. Я. Теория сновидений. — Л., 1983.
Коршунова Л. С. Воображение и рациональность. — М., 1989.
Конбшіьяк 3. Сочинения. — М., 1983.
Паелов И. П. Лекции о работе больших полушарий головного мозга // Полн. собр. соч.: В 6 т. - М.; Л., 1951. - Т. 4.
Роменець В. А. Психологія творчості. — К., 2001.
Ушинскш К. Д. Избранньїе педагогические сочинения. — М., 1954. — Т. 3.
Фарман И. її. Воображение в структуре познания. — М., 1994.
Фрейд 3. О клиническом психоанализе. — М., 1991.
Чайченко Г. М. Фізіологія вишої нервової діяльності. — К., 1993.