8 .3. Види пам'яті

Для визначення видів людської пам'яті більшість психологів (Г. С. Костюк, А. В. Петровський, А. О. Смірнов та ін.) вирізняють такі критерії: зміст матеріалу; характер мети діяльності; час закріплення і зберігання матеріалу.

Залежно від змісту матеріалу пам'ять поділяють на рухову, емоційну, образну і словесно-логічну.

Рухова пам'ять є однією з умов утворення різноманітних умінь та навичок, необхідних у навчальній, трудовій та інших різновидах діяльності людини. Сутність цієї пам'яті полягає в запам'ятовуванні і відтворенні людиною своїх рухів. Більш складні види пам'яті існу­ють лише завдяки руховій, яка дає людині змогу свідомо використо­вувати закріплені комбінації рухів при виробленні їх нових систем.

Емоційна пам'ять зберігає переживання і почуття, пов'язані з подіями минулого. Запам'ятовується насамперед те, що викликає емоції. Відомий режисер К. Станіславський наголошував: якщо ви, згадуючи давно пережите, здатні бліднути, червоніти — у вас є емоційна пам'ять. Цей вид пам'яті надає досвідові індивіда осо-бистісного характеру і вирізняється особливою стійкістю. Глибоко пережиті події важко забути.

В. М. Мясищев, досліджуючи стійкість емоційної пам'яті, з'ясував, що точність запам'ятовування учнями картинок, які їм показують, за­лежить від емоційного ставлення до них — позитивного, негативно­го чи байдужого. За позитивного ставлення вони запам'ятали всі 50 картин, за негативного — тільки 28, а за байдужого — всього 7 кар­тин. Емоційна пам'ять вирізняється тим, що майже ніколи не супро­воджується ставленням до відновленого почуття як до спогадів про почуття, раніше пережите. Так, людина, налякана чи покусана в ди­тинстві собакою, лякається потім під час кожної зустрічі з собакою.

Образна пам'ять виявляється в запам'ятовуванні образів, уяв­лень предметів, явищ, властивостей їх. Залежно від того, якими аналізаторами сприймаються об'єкти для їх запам'ятовування, ця пам'ять поділяється на нюхову, зорову, тактильну тощо.

Образи, уявлення запам'ятовуваних предметів, явищ, асоцію-ючись зі словами, закріплюються в них і завдяки цьому набувають відносно стійкого характеру. Мова є засобом усвідомлення люди­ною її чуттєвого досвіду, який є джерелом знань про зовнішній світ. Важливим завданням учителів є постійне збагачення образної пам'яті учнів, щоб їхні знання спирались на фактичний, наочно-образний зміст.

8 Пам'ять 183

О собливими мнемічними образами є ейдетичні (від гр. екіоз — вигляд, образ), які зберігаються в пам'яті яскраво і чітко без жодних змін від кількох хвилин до кількох годин, а подеколи до кількох років. О. Р. Лурія описав випадок видатної ейдетичної пам'яті Ше-решевського, який відтворював практично все, що запам'ятовував. Ця пам'ять притаманна художникам, музикантам, а також дітям дошкільного і молодшого шкільного віку. Образна пам'ять — не па­сивна копія предметів і явищ дійсності, а особлива активність, спрямована на розв'язання пізнавального завдання.

Зміст словесно-логічної пам'яті — це поняття, судження, умови­води, які відображають предмети та явища в істинних зв'язках і відносинах, у загальних властивостях. Вона є специфічно людською пам'яттю, бо нерозривно пов'язана з мисленням та мовою і є провідною у засвоєнні знань під час навчальної діяльності.

Словесно-логічна пам'ять формується в процесі психічного роз­витку людини на засадах образної. Характерними її рисами є точність відтворення і значна залежність від волі. Точність словес­ного відтворення забезпечується не лише повторенням, а й обсягом: чим коротший матеріал, тим менше помилок у його відтворенні. Стислість матеріалу забезпечується за рахунок як простого урізуван­ня, так і виокремлення найсуттєвішого.

Особливості цієї пам'яті виявляються і в запам'ятовуванні ли­ше змісту матеріалу. В процесі його вичленування відбувається пе­реробка тексту в більш загальних поняттях. Відтворення такого матеріалу — це перехід від узагальнених понять до конкретних. Поступово, завдяки зв'язку пам'яті з мисленням та мовою, розви­вається словесно-логічна пам'ять.

Залежно від характеру мети діяльності розрізняють мимовільну і довільну пам'ять.

Мимовільна пам'ять здійснюється без мети, без вольового зусил­ля запам'ятати і відтворити. Вона завжди є наслідком певної прак­тичної діяльності людини, тому її результативність визначається способом організації цієї діяльності (наприклад, в ігровій формі вивчати моря, океани, протоки тощо).

Мимовільна пам'ять починає працювати тоді, коли людина на­магається, наприклад, зрозуміти матеріал, і через певний проміжок часу він запам'ятовується, в ньому визначаються внутрішні і зовнішні зв'язки. Цю особливість мимовільної пам'яті з успіхом ви­користовують в усіх методах активного навчання.

Довільна пам'ять передбачає наявність чітко визначеної мети запам'ятати, відтворити, пригадати. Головним знаряддям цієї

Розділ [І Психічні процеси 184

п ам'яті є мова: людина використовує слово як самоінструкцію для запам'ятовування та відтворення. Розвиток довільної логічної пам'яті вимагає не тільки накопичення знань, а й оволодіння пев­ною системою розумових операцій.

Процеси запам'ятовування і відтворення виступають як спеціальні мнемічні дії, що виконуються за допомогою мнемічних операцій, а саме: включення матеріалу в систему досвіду індивіда; пошук і виділення способу організації матеріалу для його наступно­го відтворення; створення одиниць відтворення на основі встанов­лення просторово-часових зв'язків між елементами матеріалу тощо. Результатом стає мнемічний образ, який допомагає у підготовці до діяльності в майбутньому. Критерієм розвиненої довільної пам'яті є міра усвідомлення індивідом мети і змісту запам'ятовування і відтворення.

Мимовільна і довільна пам'ять являють собою два послідовних етапи розвитку пам'яті. Мимовільна пам'ять генетично є першим видом, вона без спеціальних зусиль збагачує наш досвід. Довільна пам'ять дає людині змогу керувати мнемічними діями.

Залежно від часу закріплення і зберігання матеріалу пам'ять поділяють на сенсорну, короткочасну і тривалу.

Сенсорна пам'ять фіксує і зберігає інформацію в аферентних час­тинах аналізаторів (у внутрішніх каналах вуха, на сітківці ока, в закінченнях шкірного, нюхового, смакового нервів) протягом 250 мс. Цю пам'ять, миттєвий відбиток різної модальності, називають над-короткочасною. Необхідна умова утримання інформації в сенсорній пам'яті — наявність установки на її появу.

П. І. Зінченко вважає, що сенсорна пам'ять тривалістю 100 мс створює можливість предметної віднесеності образу, проте ні конс­тантність, ні узагальненість ще не формуються. Завдяки сенсорній пам'яті індивід може розпізнавати образи ще в процесі їх формуван­ня. Так, у зоровій сенсорній пам'яті відбувається первинна обробка інформації, що надходить, її відбір (фільтрація), сканування (зчиту­вання), після чого частина відібраної інформації надходить для по­дальшої переробки в центральні канали — в короткочасну, а потім і тривалу пам'ять.

Короткочасна пам'ять характеризується швидким запам'ятову­ванням матеріалу, його відтворенням і нетривалим зберіганням.

Короткочасна, або оперативна пам'ять здійснює введення і одержання інформації з тривалої пам'яті для задоволення актуаль­них потреб людини. Взаємозв'язок між сенсорною, короткочасною і тривалою пам'яттю показано на рис. 8.2.

8

Пам'ять

185

Втрачена		Сенсорна
інформація	*л	пам'ять
		і		г
Втрачена		Короткочасна
інформація	Щ	пам'ять
			і г
		Тривала пам'ять

Рис. 8.2. Часові види пам'яті

Нова інформація може надходити в систему пам'яті лише через сенсорну пам'ять. Для того щоб бути збереженою, вона має перей­ти звідти в короткочасну пам'ять, котру називають робочою, або оперативною, де здійснюється переробка і усвідомлення інформації, а потім — у тривалу пам'ять, яка є базою постійних знань. У корот­кочасну пам'ять може переходити інформація з тривалої пам'яті, котра необхідна для впізнавання інформації, що надійшла із сенсор­ної пам'яті, а також у ситуації відтворення.

Короткочасна пам'ять обслуговує актуальні потреби діяльності і має обмежений обсяг (Дж. Міллер). Залежно від складності об'єктів за­пам'ятовування кількість їх може коливатись у межах від 5 до 9 (7 ± 2), тобто в середньому короткочасна пам'ять здатна одночасно зберіга­ти сім елементів. Індивід може збільшити кількість інформації, утри­муваної в короткочасній пам'яті, шляхом їх перекодування в нові структурні одиниці. Головне — зробити їх більш інформаційно насиченими за рахунок групування, схематизації, узагальнення в єдиний цілісний образ. Важливо також активно проговорювати, повторювати цей матеріал.

Переведення інформації з короткочасної в тривалу нерідко спричинює труднощі, бо спочатку необхідно осмислити і певним чином структурувати матеріал, пов'язати його з тим, що людина Добре знає, а потім повторити. Механічний характер проговорюван­ня матеріалу призводить до забування, якщо ж він осмислений і ^сУ^пРоводжується мнемічними діями, то інформація переходить у тривалу пам'ять.

Тривала пам'ять забезпечує довгочасне зберігання матеріалу наступне використання його. Це — найскладніший вид пам'яті.

Розділ І! Психічні процеси 186

М атеріал у ній зберігається, зазнаючи впливу процесів запам'ятову­вання, забування, відтворення.

Вона поділяється на два типи: зі свідомим доступом, тобто лю­дина може за своїм бажанням згадати потрібну інформацію; із зак­ритим доступом. У останньому разі людина в природних умовах не може користуватись тривалою пам'яттю, лише під час гіпнозу зав­дяки подразненню всіх ділянок головного мозку актуалізуються в усіх деталях образи, переживання власного життя. Відомі випадки феноменальної пам'яті й унікальних здібностей лічити, котрі пов'язані з доступом до цього виду пам'яті. У людей з феноменаль­ною пам'яттю інформація відновлюється після тривалого зберіган­ня (десятки років) без змін. Це свідчить про відсутність у такій пам'яті перетворень і здатності до забування. У людей, які не мають описаних здібностей, тривала пам'ять без довільного доступу стано­вить, ймовірно, базу інтуїції.

Психологи здебільшого вивчають проблеми тривалої пам'яті зі свідомим доступом (проблеми запам'ятовування і відтворення). Во­на починає функціонувати не відразу після сприймання і запам'ято­вування матеріалу, а лише через певний час.

Організація матеріалу в тривалій пам'яті підпорядковується пев­ним принципам, зокрема, використанню засобів, залежності за­пам'ятовування від місця матеріалу в структурі діяльності. Останній принцип обґрунтований у дослідженнях П. І. Зінченка, А. О. Смір-нова, де висвітлено залежність запам'ятовування від зв'язків ма­теріалу з мотивами, метою та умовами діяльності.

Розглянуті види пам'яті взаємопов'язані як змістом того, що за­пам'ятовується й відтворюється, так і метою діяльності, тривалістю зберігання інформації. Зокрема, словесно-логічна пам'ять є також мимовільною чи довільною; водночас вона обов'язково є коротко­часною чи тривалою.