6.2. Фізіологічна основа сприймання

Фізіологічною основою сприймання є складна аналі-тико-синтетична діяльність усієї кори головного мозку.

У процесі сприймання аналіз набуває більш диференційованого характеру. Виділені шляхом аналізу елементи об'єктів об'єднуються в складні комплекси. Об'єднання це зумовлюється об'єктивними просторовими, часовими та іншими зв'язками самих явищ. Візьмімо для прикладу сприймання слова при читанні. Воно перед­бачає виділення окремих букв і об'єднання їх у ціле. Слово "море"

Розділ II Психічні процеси 122

н е можна прочитати, не виділяючи букв м, р та ін. З іншого боку, ми читаємо це слово не як механічну суму окремих букв, а як щось цілісне. Аналітико-синтетичний характер сприймання слів враховуєть­ся у побудові методики навчання грамоти. Дітей навчають не тільки вичленовувати в слові кожну букву, а й розуміти його в цілому.

Єдність аналізу та синтезу має місце й у сприйманні мелодії. Аналітична сторона цього процесу полягає у виділенні окремих звуків, з яких складається мелодія, синтетична ж — у їх поєднанні в певному звуковисотному співвідношенні. У формуванні образу мелодії провідну роль відіграє утворення умовних рефлексів на пев­не, характерне для конкретної мелодії, співвідношення тонів. За збереження цього співвідношення мелодія сприймається як та сама, незважаючи на те, на якому інструменті відтворюється. Система зв'язків збуджень, що викликається елементами конкретного комп­лексного явища, є фізіологічною основою його образу.

У сприйманні відображаються предмети дійсності в сукупності різноманітних якостей і частин. Взаємодія системи аналізаторів може виникнути внаслідок дії комплексу подразників різних ана­лізаторів: зорових, слухових, моторних, дотикових.

На лекції студент бачить викладача, слухає, записує основний зміст почутого. Комплекс діючих подразників викликає збудження в зорових, слухових, рухових рецепторах. Збудження, що виникло, передається в мозкові центри. В результаті утворюється складна система тимчасових нервових зв'язків, які забезпечують цілісність сприймання. У цьому разі основу сприймання становлять міжа-налізаторні нервові зв'язки, які зумовлюють цілісність відображен­ня дійсності.

Сприймання кожного нового предмета здійснюється на підставі наявних знань та досвіду людини. Тому в процесі сприймання відбувається поновлення деяких раніше вироблених тимчасових зв'язків. Унаслідок цього утворюються складні інтеграційні нервові процеси, які включають збудження від діючих комплексних подраз­ників і поновлення тимчасових нервових зв'язків, вироблених у ми­нулому досвіді.

Предмет або явище сприймається людиною в певному співвід­ношенні частин. У деяких випадках значущими є не так самі скла­дові, як їхні взаємозв'язки.

Фізіологічною основою сприймання є встановлений І. П. Пав-ловим "рефлекс на відношення". І. П. Павлов експериментально показав, що при сприйманні певних явищ сигнальне значення ма­ють не стільки самі подразники, скільки особливості відношень між

Сприймання 123

н ими, і тому рефлекс виробляється здебільшого на відношення між подразниками.

Важливу функцію в процесі сприймання виконує друга сигналь­на система. Саме вона визначає зміст людського сприймання. Зав­дяки мові та мисленню сприймання людини відрізняється від сприй­мання тварин.

Друга сигнальна система робить предмет, який сприймається, словесним сигналом; визначає розуміння першосигнальних подраз­ників, надає сприйманню людини довільного характеру, пов'язує сприймання з активністю особистості. Друга сигнальна система сприяє усвідомленню й осмисленню предметів, які відображаються, і регулює процес формування людського сприймання.