19.4. Сприймання і розуміння людьми одне одного як аспект міжособистісних стосунків

У процесі людських взаємин важливе значення має сприйняття, оцінка і розуміння людьми одне одного. Важко вигада­ти більше покарання, писав У. Джеме, ніж якби хто-небудь потра­пив у спільність людей, де ніхто на нього не звертав би уваги. В цьому висловлюванні точно підмічена не лише потреба людини в увазі до себе з боку інших людей, а й у певному їх ставленні.

Один з механізмів сприйняття і розуміння людьми одне одного дістав назву імпліцитної теорії особистості. її суть полягає в уяв­ленні людини про те, як взаємопов'язані між собою риси характе­ру, зовнішній вигляд і поведінка людей. Індивід за зовнішнім виг­лядом іншої людини робить висновки про наявність у неї певних особистісних рис, прогнозує ЇЇ вчинки і налаштовується на певні форми власної поведінки стосовно цієї людини. Такі уявлення скла­даються в процесі тривалого індивідуального досвіду спілкування з іншими людьми і стають досить стійкою структурою, яка визначає сприйняття людини людиною. Взаємодіючи потім з людьми, які зовнішньо чимось нагадують індивіду тих, враження про кого вже відклалися в його пам'яті, він несвідомо починає приписувати цим людям ті риси характеру, які входять в закріплену структуру його уявлень (каузальна атрибуція). Якщо ця структура правильна, то це

19 Психологія міжособистісних стосунків

с прияє швидкому формуванню точного образу іншої людини, навіть за відсутності інформації про неї. Це позитивний соціально-психо­логічний аспект розглянутого явища.

Проте якщо структура неправильна, а таке трапляється досить часто, то це може призвести до побудови помилкового апріорного (наперед визначеного) образу іншої людини, що породжує непра­вильне ставлення до неї і, як наслідок, негативну відповідну реак­цію з її боку. Оскільки це відбувається на підсвідомому рівні, то між людьми можуть виникнути неконтрольовані і некеровані взаємні антипатії, що часто виступає причиною різного роду расових, націо­нальних, соціальних і релігійних упереджень.

Ще один фактор, який впливає на правильність сприйняття і розуміння людьми одне одного, — ефект первинності. Суть його полягає в тому, що перше враження про людину, перша інформація (позитивна чи негативна) про особистість здатні справити силь­ніший і стійкіший вплив на формування ЇЇ образу, ніж наступні. Це відбувається, принаймні, на початкових етапах міжособистісних стосунків людей і може або ускладнювати їх, якщо перша інформація виявляється неправильною, або, навпаки, сприяти швидкому й ефек­тивному налаштовуванню людей одне на одного, коли перша інфор­мація була правильною.

З ефектом первинності логічно пов'язаний ''ефект новизни '\ що стосується останньої інформації (вражень) про людину (за винятком найпершого враження). Над цією інформацією індивід може спокійно подумати і оцінити її. Вона ніби витісняє з пам'яті (на певний час) те, що раніше було відоме про людину.

Зазначені феномени зумовлюються однією із особливостей людської пам'яті — найкраще запам'ятовується та інформація, яка надійшла першою і останньою.

Виокремлюють такі типи сприйняття і розуміння людини люди­ною.

Аналітичний. Психологічні особливості людини визначають ви­ходячи з попереднього аналізу її зовнішності (очі, руки, підборіддя, зачіска, одяг) та пов'язуючи свої спостереження з певними якостя­ми особистості. Такий тип сприйняття переважно притаманний художникам та лікарям.

Емоційний. Модальність емоційного ставлення до іншої людини зумовлює приписування їй певних особистісних рис (позитивних чи негативних). Такий тип сприйняття трапляється переважно у дітей і підлітків або ж емоційно збудливих людей та людей з переважним образним типом пам'яті і мислення.

Розділ IV Психологія міжособистісних взаємодій 438

Л ерцептивно-асоціативний. У сприйманні іншої людини вико­ристовуються судження за аналогією. Цей тип міжособистісного сприйняття властивий переважно людям похилого віку, тим, хто має досить багатий професійний і життєвий досвід спілкування з різними людьми. Подібним чином сприймають і оцінюють інших ті, кому доводиться це робити в умовах дефіциту часу та інформації (керівники, педагоги, лікарі та ін.).

Соціально-асоціативний. Сприйняття і оцінка людьми одне одно­го здійснюється за соціальними стереотипами. Базовою соціальною характеристикою може виступати професія, соціальний статус, матеріальна забезпеченість, належність до певної соціальної, політичної, релігійної групи тощо. Цей тип сприйняття притаман­ний, з одного боку, керівникам, політикам, філософам, а з іншого — звичайним людям.

Для того, щоб правильно сприйняти і оцінити людину, необхідно уважно спостерігати за її поведінкою в тих ситуаціях, де вона різно­бічно розкриває себе як особистість. Передусім це такі ситуації:

* в яких поведінка людини спрямована на досягнення цілей, що відповідають її найважливішим життєвим потребам та настановам (мотивам);

® які пов'язані з подоланням серйозних перешкод на шляху до до­сягнення мети. До цих перешкод можуть бути включені і люди, чиї інтереси не повністю збігаються (протилежні) з інтересами да­ного індивіда;

# які пов'язані з однією з основних сфер людської діяльності: нав­ чанням, спілкуванням і трудовою діяльністю, оскільки, в кожній з них виявляються суттєві і різні сторони та властивості особис­ тості.

Є низка факторів, які заважають правильному сприйманню і оцінюванню людьми одне одного та їх успішній взаємодії. Це такі фактори:

« невміння розрізняти ситуації спілкування за такими ознаками, як цілі і задачі людей в процесі спілкування, їх наміри і мотиви, фор­ми поведінки в досягненні поставлених цілей тощо;

# наявність попередніх настанов (установок), оцінок, переконань, які є у людей ще до моменту їх реальної взаємодії;

• існування вже сформованих стереотипів (партнер по взаємодії оцінюється ще до того, як про нього отримана достовірна інфор­ мація, і до моменту реальної взаємодії);

19 Психологія міжособистісних стосунків

• відсутність бажання і звички прислуховуватися до думки інших людей в оцінці партнера міжособистісної взаємодії;

# незмінність суджень і думок про людину незважаючи на наявність нової, різнобічної інформації про неї, яка з'являється з часом.

Отже, пояснити поведінку людини можна лише через глибокий аналіз загальної соціальної ситуації, в яку людина потрапляє з мо­менту народження. Ця ситуація — складне переплетіння суспільних відносин та міжособистісних стосунків, у які особистість входить з певним запасом природних, психічних та духовних сил і потенцій. Становлення, розвиток людини як особистості — це її включення в суспільне буття, яке починається з моменту, коли індивід виявляє себе у ставленні до інших людей. Розвиток тієї чи іншої форми міжособистісної взаємодії та спілкування веде до формування соціального характеру як стійкої та чітко вираженої системи орієнтацій людини у суспільстві. Це сходження людини по шляху власного особистісного становлення складне та суперечливе і вима­гає від неї активних зусиль.

Контрольні запитання та завдання

^ж&^^жм*к{^&<-:*уу&а^ш,у-уЛу^.^

1. 

   Чим відрізняються поняття "відносини", "стосунки", "ставлення"?

2. Розкрийте зміст термінів "взаємодія" і "взаєморозуміння".

3. Схарактеризуйте основні компоненти регулювання поведінки людей в міжособистісних стосунках.

4. Розкрийте суть понять "групова динаміка", "групові взаємини", "групова взаємодія".

5. Які є підходи до класифікації груп у психологи? Дайте характерис­ тику основних видів груп.

6. Розкрийте суть основних феноменів, що впливають на адекват­ ність сприймання і розуміння пюдьми одне одного.

7. Схарактеризуйте типові форми сприймання і розуміння людини людиною.

ЛІТЕРАТУРА

Агеев В. С. Психология межгрупповьіх отношений. — М., 1983.

Андреева Г. М. Атрибутивньїе процессьі в условиях совместной деятельности // Общение и оптимизащія совместной деятельности. — М., 1987.

Коломинсшй Я. Л. Психология взаимоотношений в мальїх группах: Общение и возрастньїе особенности. — Минск, 1976.

Розділ IV Психологія міжособистісних взаємодій 440

М ясищев В. Я. Психология отношений: Избранньіе психологические трудьі / Под ред. А. А. Бодалева. — Москва; Воронеж, 1995.

Обозов Я. Я. Психология межличностньїх отношений. — К., 1990. Петровский А. В. Психология о каждом и каждому о психологии. — М, 1996. Психология межличностного познания / Под ред. А. А. Бодалева. — М, 1981.

Психология: Словарь / Под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. — М., 1990.

Психология личности: Словарь-справочник/ Под ред. П. П. Горностая, Т. М. Ти-таренко. — К., 2001.

Рождественская Я. А. Роль стереотипов в познании человека человеком // Воп-росьі психологии. — 1986. — № 4. — С 69—76.

Сушков И. Р. Психология взаимоотношений. — М., 1999.

Фернхем А., Хейвен П Личность и социальное поведение. — СПб., 2001.

Шакуров Р. X. Социально-психологические основьі управлення: Руководитель и педагогический коллектив. — М., 1990.

словник термінів

Абстрагування —

Аглютинація —

Адаптація —

Адаптація відчуттів —

Активна уява —

Активність —

Акцентуація характеру —

Амбівалентність почуттів —

Аналіз —

Аналізатор —

Аналогія —

Антиципація —

мисленнева операція, яка виділяє окремі ознаки, елементи і відокремлює їх від інших

І від самих об'єктів.

створення нового образу шляхом сполучення елементів, узятих із різних уявлень.

пристосування організму до умов зовнішнього середовища.

зміна чутливості аналізаторів під впливом дії подразників.

динамічний процес, спрямований на продукування образів уяви.

енергійність (діяльність) живих організмів, джерелом якої є потреби.

межові варіанти норми розвитку характеру як результат підсилення його окремих рис.

одночасне переживання високої інтенсивності позитивних і негативних почуттів щодо одного об'єкта.

мисленнєва операція, сутність якої полягає у здійсненні поділу цілого на частини, елементи, у вирізненні окремих його ознак.

апарат, який сприймає, проводить та аналізує сенсорну інформацію.

уподібнення, створення образу уяви на

реальній основі.

здатність людини передбачати результат своєї

діяльності.

Словник термінів

442

А патія — психічний стан, спричинений перевтомою,

тяжкими переживаннями або хворобою, який виявляється у втраті інтересу, байдужості.

Апперцепція

— залежність змісту і спрямованості

сприймання від досвіду людини, її інтересів, ставлення до життя, установок, багатства знань.

Апраксія

Асоціація Атрибуція каузальна

Велика група

Взаємодія

Взаємодія відчуттів

Взаємодія навичок

Взаєморозуміння

Вибірковість відображення

Випереджувальна увага —

складне порушення цілеспрямованості дій людини, яке спричиняється локальними розладами лобових часток мозку.

встановлення зв'язків між окремими частинами досвіду.

інтерпретація суб'єктом міжособистісного сприймання чинників і мотивів поведінки інших людей на основі власного досвіду проживання подібних ситуацій.

кількісно необмежене об'єднання людей, умовна спільність, виділена за певними соціальними ознаками, або ж реальна, значна за розмірами та складно організована спільність людей, поєднана спільною суспільною діяльністю (певна організація).

процес безпосереднього чи опосередкованого впливу суб'єктів (об'єктів) один на одного, що породжує їх взаємозумовленість і взаємозв'язок між ними.

закономірність відчуттів, яка проявляється у зміні чутливості однієї аналізаторної системи під впливом діяльності іншої.

вплив попередніх навичок на утворення нових.

процес досягнення єдності в думках, цінностях, за якого максимально враховуються позиції людей.

властивість психічного відображення реагувати лише на подразники, що відповідають найбільш значущим потребам людини, тварини.

вид уваги, який передбачає цілеспрямований пошук та відбір Інформативних ознак об'єктів, результатів діяльності, планів

Словник термінів

443

В итіснення

Відтворення

Відтворююча (репродуктивна) уява

Відчуття

Включення

Внутрішня (інтерпальна) локалізація контролю

Внутрішня увага

Вольова регуляція

Вольова регуляція поведінки

Вольове зусилля

Вольові дії

здійснення мети, оптимальних методів її досягнення.

механізм психологічного захисту особистості як спосіб уникнення внутрішнього конфлікту завдяки активному вилученню із свідомості негативної інформації.

мнемічний процес, який актуалізує знання, вміння, навички, що зберігаються в пам'яті.

створення образів, які раніше були сприйняті і закріплені в досвіді людини.

процес відображення у мозку людини окремих властивостей і якостей предметів, явищ та подій, що безпосередньо діють на органи чуття.

механізм психологічного захисту, який проявляється у переоцінці значущості чинника, що травмує. Прикладом є катарсис — зменшення внутрішнього конфлікту під час співпереживання.

схильність людини пояснювати причини своїх дій та поведінки внутрішніми факторами (здібності, характер, внутрішній стан тощо).

увага суб'єкта, пов'язана зі структурною організацією його діяльності і спрямована на потреби, мотиви, цілі, плани, рішення діяльності.

опосередкований метою і мотивами стан оптимальної мобілізованості людини, оптимального режиму її активності й правильного спрямування цієї активності.

регуляція спонукання до дій, яка відбувається на основі довільної форми мотивації, коли людина умисно й усвідомлено створює допоміжні спонукання (гальмування) до дії через зміну смислу дії.

стан емоційного напруження, який мобілізує внутрішні ресурси людини (пам'ять, мислення, уяву тощо) і створює допоміжні мотиви до дії.

дії, які скеровані на досягнення свідомо поставленої мети і пов'язані з подоланням зовнішніх та внутрішніх труднощів.

Словник термінів

444

В ольові риси

Вольові якості

Воля

Впізнавання Геніальність

Гіперболізація Глибина розуму

Гнучкість розуму

Готовність до відтворення —

Гра

Групова інтеграція

риси, що проявляються в умовах, які спонукають особистість до вольових зусиль, вольових дій І зумовлюються потребою людини в активній та змістовній діяльності.

відносно стійкі, незалежні від конкретної ситуації психічні утворення, що засвідчують досягнутий особистістю рівень свідомої саморегуляції поведінки, її влади над собою.

внутрішня активність особистості, пов'язана з вибором мотивів, цілепокладанням, прагненням до досягнення мети, зусиллям до подолання перешкод, мобілізацією внутрішньої напруженості, здатністю регулювати спонукання, можливістю приймати рішення та гальмувати поведінкові реакції.

найпростіше відтворення минулого досвіду в умовах його повторного сприймання.

найвищий рівень обдарованості особистості, втілюється у творчості, що має історичне значення для суспільства.

прийом створення образів уяви, шо полягає у збільшенні чи зменшенні (літота) предмета або окремих його частин.

індивідуальна особливість мислення, яка полягає у здатності суб'єкта виділяти суттєві характеристики об'єкта І робити відповідні узагальнення.

індивідуальна особливість мислення, яка проявляється в умінні змінити припущення, обраний шлях у вирішенні проблеми, якщо змінились ЇЇ умови.

індивідуальна особливість пам'яті людини, яка виявляється в тому, наскільки швидко та легко в потрібний момент людина може пригадати необхідні їй знання, вміння, навички.

вид діяльності, спрямований на відтворення І засвоєння суспільного досвіду, зафіксованого в соціально закріплених способах виконання предметних дій — в предметах науки і культури, кінцевим результатом якого є емоційне освоєння досвіду людини.

стан групи, шо характеризується упорядкованістю внутрішньогрупових

Словник термінів

445

Г рупова увага —

Дедуктивний умовивід —

Диференціація — Дія

Діяльність

Довготривала пам'ять —

Довільна пам'ять

Довільна увага

Довільна уява

Довільні дії

Допитливість Думка

структур, погодженістю основних компонентів системи групової активності, усталеністю субординаційних взаємозв'язків між ними, стабільністю і наступністю їхнього функціонування, ознаками, що свідчать про психологічну єдність, цілісність соціальної спільності.

зосередження уваги групи в умовах роботи в колективі.

форма мислення, яка дає змогу зрозуміти конкретний факт на основі загального положення.

процес поділу, розчленування цілого на якісно відмінні частини.

відносно завершений елемент діяльності, спрямований на досягнення певної проміжної усвідомленої мети.

усвідомлена і цілеспрямована активність людини, зумовлена потребами та спрямована на пізнання і перетворення світу.

виявляється в запам'ятовуванні та відтворенні знань, умінь і навичок, розрахованих на їх довгочасне зберігання та використання у діяльності.

вид пам'яті, що характеризується усвідомленням мети щось запам'ятати, відтворити.

вид уваги, зумовлений потребами діяльності, який полягає у свідомо спрямованому зосередженні уваги.

вид уяви, який полягає у створенні того чи іншого образу певного об'єкта зі спеціальною метою.

цілеспрямовані дії, які виходять

з усвідомлених мотивів та нерозривно

пов'язані з відображенням мети і засобів її

досягнення.

інтелектуальне почуття, яке виявляється

як потреба в пізнанні.

одиниця мислення, в якій виражається

процес пізнання світу, інших людей і самого

себе.

Словник термінів

446

Е вристика —

Експресія —

Екстеріоризація —

Екстероцептивні відчуття —

Екстраверсія Емоція

Емпатія

Емпіричні поняття

Забування

Заміщення

Запам'ятовування Заперечення

Зберігання Згуртованість групи

наука, що вивчає закономірності пошукової діяльності людини.

зовнішнє вираження емоцій.

процес переходу від внутрішньої (психічної) до зовнішньої (предметної) дії.

вид відчуттів, які відображають якості предметів і явищ навколишнього світу. Вони утворені аналізаторами, рецепторна частина яких розташована на поверхні тіла.

спрямованість особистості на довкілля, на оточуючих людей, предмети, події,

особливий клас психічних процесів і станів, пов'язаних з інстинктами, потребами й мотивами, що відображають у формі безпосереднього тимчасового переживання (задоволення, радості, страху тощо) значущість для життєдіяльності індивіда явищ і ситуацій, які діють на нього.

емоційний аспект розуміння іншої людини, здатність відгукнутися на її проблеми, переживати разом з нею, співчувати їй.

житейські, донаукові поняття,

шо відображають чуттєві ознаки, властивості

(тобто виділені з допомогою органів чуття).

мнемічний процес, який призводить до втрати чіткості й зменшення обсягу запам'ятованого та виникнення помилок у відтворенні і, нарешті, унеможливлює впізнання.

механізм психологічного захисту особистості як перенесення дії, спрямованої на недоступний об'єкт, на дії з доступним об'єктом.

процес пам'яті, який забезпечує прийом, відбір і фіксацію інформації.

механізм психологічного захисту особистості, який виявляється в тому, що інформація, яка тривожить і може призвести до конфлікту, не сприймається.

процес пам'яті, що забезпечує утримання матеріалу в пам'яті впродовж певного часу.

ступінь міцності соціально-психологічних зв'язків у групі.

Словник термінів

447

З дібності

Знання

Зовнішня (екстернальна) локалізація

Зовнішня увага Зосередженість

Ідеал Ідентифікація

Ідентифікація внутрішньо групова

Ізоляція Ілюзія

Індивідуальна увага Індивідуальність

Індукція

індивідуально-психологічні особливості, які є суб'єктивними умовами успішного виконання певного різновиду діяльності.

сукупність відомостей про навколишній світ, здатність людей орієнтуватись у системі соціальних взаємин, діяти відповідно до обставин у різних життєвих ситуаціях.

схильність людини приписувати причини своїх дій та поведінки зовнішнім чинникам (доля, обставини, природні перешкоди тощо).

вид уваги, яка спрямована на довкілля і зумовлюється зовнішніми подразниками.

властивість уваги, яка означає не тільки відволікання від другорядного, а й гальмування побічних подразників, які не стосуються діяльності, що становить предмет уваги суб'єкта.

приклад, взятий особистістю за зразок поведінки.

механізм психологічного захисту особистості як несвідоме перенесення на себе почуттів І якостей, властивих іншій людині і недоступних, але бажаних для себе.

форма відносин, при якій переживання одних членів групи сприймаються іншими як мотиви поведінки, що організовують їхню власну діяльність, спрямовану одночасно на здійснення групової мети і на усунення фруструючих впливів.

механізм психологічного захисту особистості як відокремлення у свідомості людини чинників, які її травмують.

неадекватні сприймання, які неправильно відображають об'єкти, що діють на аналізатори.

вид уваги, який полягає у зосередженні суб'єкта на своєму завданні.

сукупність психічних рис і досвіду кожної людини, що утворюють її своєрідність, відмінність від інших людей.

умовивід, у результаті якого на підставі знань про окремі об'єкти певного класу дістають

Словник термінів

448

І ндукція навичок Інертність розуму

Інстинкт Інтелект

Інтенсивність відчуттів Інтенсивність уваги

Інтерес

Інтеріоризація —

Інтероцептнвні відчуття —

Інтерференція навичок —

Інтроверсія —

Інтуїтивне мислення

Категоризація

Класифікація

Колектив

загальний висновок, який стосується всіх об'єктів цього класу.

позитивний вплив попередніх навичок на вироблення нових.

індивідуальна особливість, яка виявляється у малорухомості мислення, у здатності мислити лише звичним способом,-за звичною схемою.

ланцюжок безумовних рефлексів, природжена, видова форма поведінки тварин,

індивідуальні особливості структури пізнавальної сфери людини.

кількісна характеристика відчуттів.

властивість уваги, яка означає напруження, силу зосередження уваги на об'єкті.

форма вияву пізнавальної потреби, яка забезпечує спрямованість особистості, усвідомлення мети діяльності; емоційний вияв пізнавальних потреб особистості.

процес переходу від зовнішньої, реальної дії до внутрішньої, ідеальної.

відчуття, рецептори яких розташовані

на внутрішніх органах і відображають їх стан.

негативний вплив раніше утворених навичок на утворення нових.

фіксація особистості на собі, на своїх переживаннях та думках, схильність до самоаналізу, замкнутість, малоусвідомлений, згорнутий у часі вид мислення, в якому відсутній поділ на етапи.

віднесення поодинокого об'єкта, події, переживання до певного класу, операція пошуку істотних і спільних ознак, елементів, зв'язків певної групи об'єктів з метою створення підстави для розподілу об'єктів на групи, підгрупи, класи.

група людей, об'єднаних спільними цілями і завданнями, які збігаються з цілями суспільства, шо досягла в процесі виконання соціально значущої діяльності високого рівня розвитку.

Словник термінів

449

К олективна увага

Коливання (флуктуації) уваги

Конкретизація

Константність сприймання

Контраст відчуттів

Концентрація уваги — Короткочасна пам'ять —

Креатнвність Критичність розуму

Лідер

Логіка

Логічне мислення

Локус контролю

Мала група

зосередження уваги певної групи індивідів на одному об'єкті.

періодична, короткочасна, мимовільна зміна напруження уваги до певного об'єкта або діяльності.

мисленнєва операція здійснення переходу від загального до часткового з метою встановлення їх відповідності істотному.

особливість сприймання, яка проявляється у відносній постійності величини, форми, кольору предметів, що сприймаються, у разі зміни відстані, ракурсу, освітленості.

зміна інтенсивності і якості відчуттів під впливом попереднього або супутнього подразника.

властивість уваги, яка полягає у єдності її зосередженості та інтенсивності, характеризується швидким запам'ятовуванням матеріалу, негайним його відтворенням і нетривалим зберіганням.

творчість, здатність до створення нового, оригінального.

усвідомлений контроль за перебігом інтелектуальної діяльності людини, який передбачає оцінку роботи думки, вироблених гіпотез, шляхів доведення їх тощо.

людина, яка завдяки своїм особистим якостям (професійним, організаційним, комунікативним тощо) має переважний вплив на членів соціальної групи.

наука про форми і закони мислення.

вид мислення, що відбувається з опорою на поняття, судження, закони логіки, не використовуючи емпіричних даних.

схильність людини приписувати відповідальність за результати своїх дій зовнішнім силам і обставинам, або навпаки — власним зусиллям та здібностям, відносно стійке, нечисленне за складом (2— 40 осіб), пов'язане спільною метою об'єднання людей, у якому здійснюється безпосередній контакт між його членами.

Словник термінів

450

М ентальність

Мимовільна пам'ять

Мимовільна увага Мимовільна уява

Мислення

Міжособистісна взаємодія —

Міжособистісні стосунки —

Міцність запам'ятовування

Мова

Мовленнєва діяльність — Мотивація досягнення —

Мотиви

Мрія

притаманний даній нації варіант світосприймання, поведінки, який реалізується на спільній мовній, культурній і морально-етичній основі.

вид пам'яті, що характеризується фіксацією інформації без мети, без вольового зусилля, спрямованого на запам'ятовування.

вид уваги, шо виникає незалежно від наміру та мети людини.

створення нових образів, що не скеровується спеціальною метою.

процес опосередкованого та узагальненого відображення предметів і явищ довкілля в їх істотних властивостях і зв'язках.

певна форма життєдіяльності людей, спосіб передачі форм культури та суспільного досвіду.

взаємозв'язки між окремими людьми (групами людей), які об'єктивно проявляються в характері і способах взаємних впливів людей одне на одного в процесі різних видів спільної діяльності, і зокрема спілкування, та суб'єктивно переживаються і оцінюються ними.

індивідуальна особливість пам'яті, яка виявляється в тривалості збереження завченого матеріалу або повільності його забування.

система словесних знаків, яка включає в себе слова з їх значеннями і синтаксис — набір правил, за якими будується речення.

процес використання людиною мови для спілкування.

наполегливість у досягненні мети, прагнення до поліпшення результатів, незадоволеність досягнутим, намагання досягти успіху.

пов'язані із задоволенням певних потреб спонукання до діяльності, в яких виявляється активність суб'єкта і визначається його спрямованість.

створений фантазією образ бажаного

майбутнього, що спрямований

на перспективу життя і діяльності людини.

Словник термінів

451

Н авички

Навіювання

Навчання

Наочно-дійове мислення —

Наочно-образне мислення — Настрій —

Наукові поняття

Національна самосвідомість

Неофіційна група (неформальна)

Образна пам'ять

Обсяг уваги Особистість

Офіційна група (формальна)

опанування до автоматизму способами використання певних засобів діяльності.

цілеспрямований вплив однієї людини на іншу, яка некритично, пасивно, в обхід своїх думок сприймає цей вплив.

вид практичної чи теоретичної діяльності, який за своєю сутністю є пізнавальним процесом засвоєння людиною соціального досвіду.

вид мислення, який полягає у тому, що розв'язання задач здійснюється шляхом реального перетворення ситуації та виконання рухового акту.

полягає в оперуванні образами уявлень та перетворенні ситуації в плані образів.

загальний емоційний стан людини,

що характеризує її життєвий тонус упродовж

певного часу.

форма мислення, яка полягає у відображенні об'єктивно істинного в об'єктах або явищах.

усвідомлення людиною своєї причетності до певного народу, його культури і мови, усвідомлення свого місця й ролі у світовій цивілізації та права на національну незалежність.

реальна соціальна спільність, що не має юридично зафіксованого статусу, добровільно об'єднана на основі симпатії, дружби, спільності інтересів чи прагматичних цілей.

виявляється в запам'ятовуванні і відтворенні образів, уявлень конкретних предметів, явищ, їх властивостей, наочно даних зв'язків між ними.

кількість об'єктів, які сприймаються одночасно з достатньою чіткістю.

системна соціальна якість індивіда, яка виникає в результаті його свідомої, активної взаємодії з довкіллям,

реальна чи умовна соціальна спільність, що має зовні задані соціально значущі цілі діяльності, юридично зафіксований статус, нормативно визначену структуру, нормативно закріплені права й обов'язки її членів.

Словник термінів

452

П ам'ять

Пасивна уява

Психологічнії захист

Педагогічне спілкування —

Передувага

Переключення

Переконання

Підкреслення

психічний процес, який відображає досвід людини шляхом запам'ятовування, зберігання та відтворення.

вид уяви, шо не передбачає визначення мети, інколи — це ілюзії життя; нереальні фантазування.

особлива регулятивна система, яку використовує особистість для усунення психологічного дискомфорту і переживань, що загрожують "Я-образу", та збереження його на рівні, бажаному й можливому за даних обставин.

система методів і прийомів, що забезпечують реалізацію цілей і завдань педагогічної діяльності, а також організовують, спрямовують соціально-психологічну взаємодію педагога та вихованців.

стан підвищеної готовності свідомості до виконання завдання, до включення у роботу.

властивість уваги, яка полягає у довільній зміні людиною спрямованості своєї уваги з одного об'єкта на інший.

усвідомлювані мотиви, які спонукають людину діяти відповідно до своїх поглядів і принципів.

спосіб створення образів уяви, що полягає в акцентуванні якоїсь частини образу або якоїсь якості.

Післядовільна увага

Поверховість розуму

Подразливість

Порівняння

вид уваги, зумовлений пізнавальним інтересом, під впливом якого довільна увага переростає в мимовільну.

протилежна глибині індивідуальна якість мислення, що виявляється у вирізненні поверхових, несуттєвих, випадкових особливостей та зв'язків між ними, на підставі яких не можна зробити правомірних висновків.

здатність живого організму реагувати

на зовнішні впливи певними біологічними

процесами.

мисленнєва операція, яка полягає

у відображенні ознак схожості та подібності.

Словник термінів

453

П отреба

Потяг

Почуття

Прагнення особистості

Практичне мислення Праця

Пригадування —

Пристрасть —

Проблемна ситуація —

Продуктивне мислення —

Проекція —

Пропріоцептивні відчуття —

Раціоналізація

стан живої істоти, що відображає залежність її від умов існування та спричиняє активність у ставленні до цих умов.

спонукання до діяльності, що є недиференційованою, недостатньо чітко усвідомленою потребою, невиразна потреба в чомусь.

стійке емоційне ставлення людини до явищ дійсності, яке відображає значення цих явищ відповідно до її потреб і мотивів.

мотиви поведінки, в яких виявлена потреба в чомусь, що може бути досягнуте вольовими зусиллями.

вид мислення, що полягає у фізичному перетворенні дійсності.

соціально обумовлений вид діяльності, що виявляється у зв'язку зі значеннями, зафіксованими в закріплених знаряддями схемах дій, мовленнєвих поняттях, соціальних ролях, цінностях та соціальних нормах.

вид довільного відтворення, що вимагає від людини активних вольових і розумових зусиль.

стійке й тривале почуття, пов'язане

зі стійким прагненням людини до певного

об'єкта.

суперечність між обставинами та умовами,

між тим, якими знаннями володіє сьогодні

суб'єкт, і тим, до чого він прагне.

вид мислення, у якому найповніше виявляються інтелектуальні здібності людини, її творчий потенціал.

несвідоме перенесення (приписування) власних почуттів, бажань і прагнень, у яких людина не хоче собі зізнатися, розуміючи їх соціальну неприйнятність, на інших.

відчуття, рецептори яких розміщені в рухових апаратах організму. Дають інформацію про рух і положення нашого тіла у просторі.

механізм психологічного захисту особистості як псевдорозумне пояснення людиною своїх бажань, учинків, насправді зумовлене причинами, визнання яких загрожувало б втратою самоповаги.

Словник термінів

454

Р еальна група

Ремінісценція

Репродуктивне мислення —

Референтна група

Риси характеру

Рівень домагань особистості

Розвиток Розподіл уваги

Роль

Рухливість нервових процесів

Рухова пам'ять

Самоактуалізація особистості

Самооцінка

Самоповага

обмежена за розмірами спільність людей, яка існує у просторі й часі, об'єднана реальними стосунками в процесі взаємодії, мимовільне відтворення у свідомості того, що раніше неможливо було пригадати.

вид мислення, який забезпечує розв'язання задачі, спираючись на відтворення вже відомих людині способів.

реальна чи умовна соціальна спільність, з якою як з еталоном людина порівнює себе, до якої відносить себе і на норми та цінності якої орієнтується у своїй поведінці та самооцінці.

набуті впродовж життя складні індивідуальні особливості людини, які дають змогу з певною вірогідністю передбачати її поведінку в тому чи іншому конкретному випадку.

прагнення досягти мети тієї складності, на яку людина вважає себе здатною.

рух від простих форм і структур до вищих, складніших.

властивість уваги, що проявляється в одночасній увазі до двох або більше об'єктів та виконанні дій з ними чи спостереженні за ними.

спосіб конкретної поведінки особистості у конкретній соціальній ситуації.

швидкість зміни збудження та гальмування, здатність змінювати поведінку залежно від умов.

запам'ятовування, зберігання і відтворення людиною своїх рухів.

використання індивідом усіх своїх талантів, здібностей, можливостей.

та цінність, значущість, якої надає собі індивід загалом та окремим сторонам своєї особистості, діяльності, поведінки.

співвідношення справжніх досягнень особистості і того, на що людина претендує, розраховує.

Словник термінів

455

С амосвідомість —

особистості

Самостійність розуму —

Свідомість

Сенсибілізація

Сила волі Синестезія

Синтез Систематизація

Словесно-логічна пам'ять

Соціально-пснхологічна ідентифікація

Соціально-пснхологічна рефлексія

Соціально-пснхологічннй тренінг (СПТ)

Спілкування

усвідомлене ставлення людини до своїх потреб І здібностей, потягів і мотивів поведінки, переживань і думок.

індивідуальна особливість мислення людини, яка полягає в тому, що суб'єкт виявляє прагнення самостійно проаналізувати задачу, прийняти рішення і довести правильність його.

вища, інтегрована, керована форма психіки, складається під впливом суспільно-історичних умов у трудовій діяльності людини та її спілкування за допомогою мови з іншими людьми.

форма взаємодії відчуттів, яка виявляється у підвищенні чутливості одного аналізатора при зниженні чутливості іншого, або як результат вправляння.

сукупність виявів позитивних (базальних і системних) вольових якостей особистості.

взаємодія відчуттів, яка полягає у виникненні під впливом подразника одного аналізатора відчуттів, характерних для іншого аналізатора.

розумова операція, пов'язана з мисленнєвою побудовою цілого із частин або з поєднанням різних елементів, сторін об'єктів у єдине ціле.

мисленнєва операція, спрямована на виділення істотних і загальних ознак та подальше утворення за ними груп або класів об'єктів.

запам'ятовування та відтворення понять, суджень, умовиводів, які відображають предмети та явища в їх істотних властивостях.

уміння зрозуміти іншу людину, уподібнивши себе їй, тобто вміння стати на її позицію.

усвідомлення суб'єктом того, як він

сприймається іншими людьми.

напрям практичної психології, змістом якого

є особистісне зростання і оволодіння

певними навичками та прийомами

міжособистісного спілкування.

взаємодія двох чи більше людей, яка полягає

в обміні між ними інформацією

Споаник термінів

456

С погади Сприймання

Ставлення

Стереотип

Стиль спілкування

Стійкість розуму

Стійкість уваги

Судження

Схематизація

Талант

Творча уява Темперамент

пізнавального чи афективно-оцінного характеру.

форма відтворення індивідом подій власного

життя.

пізнавальний психічний процес відображення

у свідомості людини предметів і явищ

навколишнього світу в цілому.

позиція особистості до всього, що її оточує, і до самої себе, що зумовлює певний характер ЇЇ поведінки стосовно кого-небудь чи чого-небудь.

відносно стійкий і спрощений образ об'єкта, який складається в умовах недостатньої інформації, або є результатом узагальнення власного досвіду особистості.

індивідуально-стабільна форма комунікативної поведінки людини, яка проявляється в будь-яких умовах взаємодії — в ділових і особистісних стосунках, у стилі керівництва і виховання дітей, способах прийняття рішень і розв'язання конфліктів, у прийомах психологічного впливу на людей.

індивідуальна особливість мислення,

яка виявляється у постійному орієнтуванні

на закономірні характеристики об'єкта.

властивість уваги, яка полягає у тривалому утримуванні уваги на предметі чи якійсь діяльності.

форма мислення, яка відображає окремі зв'язки між об'єктами і їх ознаками шляхом ствердження або заперечення.

спосіб створення образів уяви, за якого розбіжності зменшуються, а риси схожості виступають на перший план.

високий рівень здібностей людини до певної діяльності. Це поєднання здібностей, які дають людині змогу успішно, самостійно й оригінально виконати певну складну діяльність.

вид уяви, що полягає у самостійному створенні нових, оригінальних образів.

природжені форми поведінки, які виявляються в динаміці, тонусі

Спо вник термінів

457

Т еоретичне мислення

Типізація

Точність запам'ятовування

Тривалість відчуттів

Тропізми

Увага

Узагальнення Уміння

Умовивід Умовна група

Усвідомленість мисленнєвої діяльності

Установка Уява

Характер

та врівноваженості наших реакцій на життєві впливи.

вид мислення, що полягає у пізнанні законів, правил та оперуванні ними, спосіб створення образів уяви як виділення істотного в однорідних фактах і втілення їх у конкретних образах.

відповідність відтвореного тому, що запам'ятовувалось.

часова характеристика відчуттів, елементарні рухи, здійснювані рослинами.

форма психічної активності, полягає у зосередженості суб'єкта в певний момент часу на якомусь реальному або ідеальному об'єкті — предметі, події, образі, міркуванні.

мисленнєва операція, яка полягає

у відображенні груп предметів та явищ за

істотними ознаками, спільними для цих груп.

здатність людини усвідомлено застосовувати набуті знання адекватно новим обставинам діяльності.

форма мислення, виведення з одного або кількох суджень нового судження.

об'єднана за певною ознакою (стать, вік, рівень освіти, вид діяльності, національність тощо) спільність людей, що включає суб'єктів, які не пов'язані об'єктивною, реальною взаємодією.

полягає в тому, що суб'єкт розуміє і може виразити в слові особливості задачі, шляхи розв'язання її, особливості міркування та аргументи на користь правильності висновку.

неусвідомлюваний особистістю стан готовності до певної діяльності чи поведінки.

психічний пізнавальний процес,

що виражається: 1) у побудові нового образу;

2. у створенні програми поведінки, коли проблемна ситуація невизначена;

3. у створенні образу відповідно до опису об'єкта тощо.

набута в процесі взаємодії з довкіллям індивідуальна особливість особистості,

Словник термінів 458

ф ункція якої полягає в об'єктивізації її спрямованості у формі стійких рис, виражених у специфічних та відносно константних способах поведінки.

Швидкість — визначається кількістю повторень, необхідних

запам'ятовування для запам'ятання нового матеріалу.

Якість відчуттів — загальна властивість, за якою відрізняються

відчуття одного виду від іншого, а також різні відчуття в межах одного й того самого виду.

Я-концепція — динамічна система уявлень людини про себе,

яка включає усвідомлення своїх фізичних, інтелектуальних та інших особливостей, самооцінку та суб'єктивне сприймання зовнішніх факторів, що впливають на особистість.

ЗМІСТ

Передмова

Розділ І ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ПСИХОЛОГІЇ

Предмет і завдання психологічної науки 5

1. Предмет психології 5

2. Завдання психологічної науки 6

3. Місце психології в системі наук 7

4. Галузі психологічних знань 9

5. Мозок і психіка 12

6. Школи, напрями, концепції у психології 15 Контрольні запитання та завдання 23

До історії психологічної думки 24

1. Дохристиянські часи — XVIII ст. 24

2. Розвиток психологічної думки у XIX—XX ст. 29 Контрольні запитання та завдання 49

Методи психології 50

1. Загальні питання побудови психологічних досліджень 50

2. Загальнонаукові методи 52

3. Статистичний метод у психології 53

1. Конкретні наукові методи 65 Контрольні запитання та завдання 76

Розвиток психіки та свідомості 76

1. Поява і розвиток форм психічного відображення у тварин 76

2. Механізми відображувальної діяльності

на різних стадіях розвитку психіки 84

Зміст 460

3. "Мова" і спілкування тварин 87

4. Відмінність психіки людини від психіки тварин 92

5. Суспільно-історичний характер свідомості 93

6. Свідомість та ЇЇ структура. Свідоме й несвідоме

в психічній діяльності людини 94

4.7. Свідомість та ментальність 98 Контрольні запитання та завдання \ 00

Розділ II ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ

5ь Відчуття 101

1. Поняття про відчуття 10]

2. Фізіологічна основа відчуттів 103

3. Класифікація відчуттів 105

4. Види відчуттів 106

5. Основні властивості та закономірності відчуттів 112

1. Індивідуальні особливості відчуттів 118 Контрольні запитання та завдання 119

ф':.:. Сприймання 120

1. Поняття про сприймання 120

2. Фізіологічна основа сприймання 121

3. Роль моторних компоненто* у сприйманні 123

4. Загальні особливості сприймання 125

5. Класифікація та види сприймання 132

6. Індивідуальні особливості сприймання 137 Контрольні запитання та завдання 138