19.3. Вплив спільності на індивіда

У загальній психології, де осмислюються глибинна суть людини, властивості її як особистості, констатується, що "Я" живе не окремо, а у взаємодії, у спільному чи протилежному спря­муванні з іншими індивідами, які в міжособистісних стосунках демонструють особливості "власного Я".

Не можна зрозуміти окрему особистість, не збагнувши системи її стосунків та зв'язків з іншими людьми. Адже, з одного боку, осо­бистість є продуктом таких зв'язків, а з іншого — їх творцем. Не можна зрозуміти як окрему людину, так і суспільство в цілому, не маючи чітких уявлень про соціальне оточення, умови та особливості міжособистісної взаємодії і взаємовпливу людей у даному суспіль­стві. Стосунки між людьми, їх своєрідність на певних етапах як вікового, так і суспільного розвитку, виступають суттєвим чинни­ком розвитку особистості.

Кожна людина у конкретний момент свого буття взаємопов'яза­на з різними людьми та соціальними групами, вступає з ними у взаємодію в процесі виконання певних видів діяльності, тобто, ви­ходячи з конкретних обставин, включена не лише в міжособистісні стосунки, а й у соціальні відносини. Ця включеність фіксується по­няттям "соціальна роль" (Л. Мід).

До характеристики ролі входять бажання, цілі, переконання та почуття, соціальні настанови, цінності та дії, що очікуються або при­писуються людині, яка обіймає в суспільстві певне становище. Одні вимагають від особи виявлення відповідних форм поведінки в усіх ситуаціях (наприклад, роль батька, матері, дитини). Інші обмежені специфічними соціальними умовами (роль вчителя, учня тощо).

Є ролі соціально-психологічні, які безпосередньо не стосуються інтересів суспільства, визначені ним менш формально, а є закріплені правовими актами, з чітко визначеними правилами поведінки.

Крім того, є міжособистісні ролі, які характеризують статус та поведінку людини в системі групових взаємин згідно з її місцем у групі, наприклад роль лідера. Лідер — людина, яка завдяки своїм

їй

Розділ IV Психологія міжособистісних взаємодій 434

о собистим якостям (професійні, організаційні, комунікативні тощо) має переважний вплив на членів соціальної групи. Для успішної міжособистісної взаємодії в процесі виконання спільної діяльності оптимальною для справи і психологічного клімату в групі є ситу­ація, за якої офіційний керівник і неофіційні лідери становлять ядро групи і мають спільні погляди на принципові питання її життєдіяльності (мета, засоби, способи, результат) та спільно ведуть групу до поставленої мети.

Роль можна розглядати також як уявлення про форми поведін­ки, яких очікують і вимагають від людини в наперед визначеній си­туації. Кожна особистість, виконуючи певну роль, "інтерпретує" її, виходячи з індивідуального розуміння, власного досвіду (знань, умінь, навичок), значущості цієї ролі для неї самої. Наприклад, шкільні проблеми "педагогічно занедбаних" дітей можуть бути відображенням невисоких очікувань батьків та учителів щодо них, і це може негативно впливати на самореалізацію учнів. Якщо ж дітям говорити, що вони здібні і можуть краще працювати (надаючи при цьому необхідну допомогу), то це може стимулювати їх успішність у навчанні.

Давно помічено, що група здійснює істотний вплив на психіку і поведінку індивіда. Частина особистих змін, зумовлених психо­логічним впливом групи, зникає, як тільки людина виходить із сфе­ри впливу групи, інші продовжують існувати і за певних умов закріплюються, перетворючись в особистісні риси.

Пізнаючи інших людей, суб'єкт пізнає і самого себе, формуєть­ся як особистість. Школяр, оцінюючи успішність товаришів у нав­чанні, не може не порівнювати її з власними успіхами і здібностя­ми; оцінюючи доброзичливість чи недоброзичливість у взаєминах однокласників, неминуче намагатиметься зробити висновок щодо власних рис характеру. Залежно від своїх ціннісних орієнтацій він прагнутиме коригувати поведінку в стосунках з оточуючими. У зв'язку з цим важливе значення в міжособистісних стосунках має соціально-психологічна ідентифікація — уміння зрозуміти іншу лю­дину, уподібнивши себе їй, тобто вміння стати на її позицію. Це допомагає краще зрозуміти партнера зі взаємодії. З ідентифікацією тісно пов'язані емпатія та рефлексія, про які вже згадувалось раніше.

Зміст міжособистісного сприймання обов'язково включає в себе інтерпретацію поведінки іншої людини. В буденному житті суб'єкту, як правило, не вистачає інформації про мотиви дій і вчинків оточуючих і тоді він вдається до приписування (атрибуції)

19 Психологія міжособистісних стосунків 435

п ричин їх поведінки. Приписування здійснюється або на основі подібності поведінки партнера зі спілкування з якимось іншим зразком, що мав місце в минулому досвіді суб'єкта сприймання, або на основі аналізу власних мотивів, що відповідають конкретній си­туації. В такому разі може діяти механізм ідентифікації.

Знання педагогом змісту та механізмів міжособистісного сприй­мання значною мірою полегшує налагодження комунікативних кон­тактів зі своїми вихованцями і допомагає ефективніше коригувати в бажаному напрямі навчально-виховний процес.

« Отже, можна, з деякими застереженнями, прийняти положення, що людина як особистість є продукт, результат численних групо­вих впливів. Майже все в її психіці і поведінці, за винятком гене­тичних особливостей, складається і закріплюється під впливом участі в діяльності різних малих (сім'я, клас) і великих (суспіль­ство) груп. Кожна із значущих (референтних) соціальних груп робить свій внесок у психіку і поведінку особистості, який не є однозначно позитивним чи негативним, про що і свідчить наявність у різних людей численних індивідуальних переваг і недоліків.

Майже кожній людині є чому навчитися у інших людей, однак лише постійне спілкування індивіда з більш розвиненими, ніж він сам, особистостями, які володіють широким спектром знань, умінь і навичок, забезпечить йому можливість долучитися до відповідних духовних цінностей.

Тільки через пряме спілкування і особисті контакти в групах одні люди передають іншим свій життєвий досвід. Усе, чим володіє сучасна людина — від елементарних гігієнічних навичок до мораль­них цінностей та здатності до різних видів діяльності, вона бере від інших людей. Участь індивіда упродовж свого життя у різних за рівнем розвитку і психологічними характеристиками групах у разі активного їх учасника, забезпечує йому можливість для набуття і вияву різноманітних особистісних якостей та властивостей. Особли­во це стосується вищої духовної культури, яка передається від людини до людини тільки в результаті навчання і виховання через безпосереднє міжособистісно-групове спілкування.

На психологію індивіда група впливає через систему відносин, яка в ній склалася, зокрема — через стосунки (взаємини) індивіда з рештою учасників групи. Групові взаємини можуть стосуватися предметної діяльності членів групи, організаційної структури групо­вої діяльності, міжособистісного спілкування. Об'єднують групові взаємини мета предметної діяльності групи, суспільно-ціннісні та особистісно-значущі питання спільної життєдіяльності.

Розділ IV Психологія міжособистісних взаємодій 436

В ажливим фактором індивідуального психічного розвитку люди­ни є її знання про саму себе, які вона може отримати тільки від інших людей в процесі безпосереднього спілкування з ними. Група і люди, що її утворюють, є для індивіда своєрідним дзеркалом, яке по-своєму відображає його "Я". Точність, глибина відображення якостей особистості в групі прямо залежить від інтенсивності, від­критості, різносторонності спілкування даної особистості з іншими членами групи.

Таким чином, для розвитку і формування індивіда як особис­тості група є незамінною. Ще більшою мірою це саме стосується ви-сокорозвиненої групи — колективу, який в діяльності і розвитку кожної конкретної людини відіграє позитивну роль (А. С. Макарен-ко, В. О. Сухомлинський). Однак свою позитивну роль у розвитку особистості колектив реалізує лише тоді, коли психологічна і педа­гогічна теорія та практика колективу не є предметом політичних маніпуляцій та ідеологічних вивертів (Р. С. Нємов).