Затверджено MmicmepcmeoM oceimu i науки УкраТни

Шдручник для студент!в виших навчальних заклашв

КиТв

"Либщь"

2005

ББК 88.3я73 3-14

Розповсюдження й тиражування

без офщшного дозволу видавництва заборонено

Автори:

О. В. Скрипченко, Л. В. Долннська, 3. В. Огородшйчук, Т. М. Лисянська,

Т. М. Зелшська, Н. В. Сшвак, Н. П. Зубалш, О. Г. Артемчук, Л. М. Зшченко,

Н. Д. Абрамян, О. В. Гоголь, I. С. Булах, С. О. Ставицька

Рецензенти:

Н. В. Чепелева, д-р психол. наук, проф., член-кор. АПН УкраТни Институт психологи АПН Украши);

/. Д. Вех, д-р психол. наук, проф., дшсний член АПН Украши (1нститут проблем виховання АПН УкраТни)

Затверджено Мтстерством oceimu i науки Украши (лист № 1/11-846 вщ 01.03.2004)

Редакщя л1тератури з природничих i техшчних наук Головний редактор Т. В. Ковтуненко Редактор Л. Л. Cic'ma

Загальна психолопя: Пщручник / О. В. Скрипченко, Л. В. До-3-14 линська, 3. В. Огородншчук та ш. — К.: Либщь, 2005. — С. 464. ISBN 9^6-06-0382-7.

У пщручнику з урахуванням св1тового та вггчизняного досвщу психо-лог1чних дослщжень висв1тлюютъся загальн1 питания психологп' як науки та законом1рност1 формування i розвитку псюпки як особливо? форми жит-тед1яльност1. Докладно описано конкретн1 науков1 методи психолог1чного досл!дження та особливост! статистичного методу в психологи. Висвгглено earoMi здобутки украТнських психолопв у тих напрямах, що визначають cbito-вий р1вень наукових дослихжень. Також представлено шел i погляди, яю floci не розглядались у навчальнш Л1тератур1.

Для студент1в вищих навчальних заклад!в.

ББК 88. Зя73

© О. В, Скрипченко, Л. В, Долинська ISBN 966-06-0382-7 3. В. Огородшйчук та т., 2005

ПЕРВДМОВА

ходження Украши в Болонський освШнш процес зумовлюе новый етап у розвитку втчизняног системы oceimu. Кож- на людина розглядаеться не просто як ноет neenoi суми знанъ, а як особисткть, громадянин державы з властивимы йому ду-ховнимы цтностями, мораллю, Штересамы, установками. За такого nidxody переглядаються заедания психолого-педагоггчног практыки, посилюеться i роль загальног психологи, яка передуе вывченню шших психологЫних i педагоггчних дисциплт, методык.

Загалъна психология в цьому зв'язку, з одного боку, залишаеться свого роду вступом до психологично? науки, а з шшого — бере на себе розв'язання конкретных завдань теоретично} i практично} тдготовки студента до його професшног дгяльностг, даючи необхгдт знания, передусШ про психологт особистостг та можливоспи' особисткного эростання, дгялътсть та спыкування, м1жособов\ стосунки, розвиток пЬтавальног та емоцшно-вольовог сфер. Без цих знань неможливе устшне формувания педагога — професюнала, здатного здшенювати особисткно оргентоване навчания i вихования.

Авторы тдручныка намагалыся представыты кожну тему у проблем­ному аспект! i ознаыомиты студентгв з ршимы напрямамы i течгямы у н розглядг, показаты не стыькы суперечлывютъ, скыькы взаемодоповню-ватсть рШих теорш, виевгтлити внесок укра'шськых вчених у розвиток психологгчног науки. Шдомо, що впродовж XX столШтя в УкраМ були сконцентроват npoeidni психологгчт науковг школи, соме украгнсъким психологам належить низка концепцш та ideu, як1 пгзнгше розвивались на терет СРСР. Тому автори тдручника прагнули зробити акцент са-ме на внеску укратських вчених у розвиток психологи, представити mi idei i погляди, ят doci не виевгтлювалисъ у иавчальнш ляператург.

Наголос у тдручныку зроблено на науковг та дыдактычш заедания. Це зумовило поеднання фыософсько-психологгчного, власне психологгч-

Передмова

н ого та культурологічного підходів до наукового тлумачення сутності психічних явищ та психологічних проблем. Ці підходи конкретизовані в дотриманні принципу історизму у викладенні змісту кожного розділу.

На думку авторів, підручник долає абстрактний функціоналізм у інформації. У ньому виділено розділ "Активність та особистість", зміст якого підкреслює дію принципу детермінізму у співвідношенні психіки, свідомості та діяльності. Це дає змогу наблизити зміст кож­ного розділу до практики, показати життєво-професійну значущість його, спрямувати на питання навчання та виховання.

Таким чином у підручнику робиться крок від вивчення абстрактно взятих функцій до різнопланового вивчення особистості та етапів її становлення, до виявлення її індивідуальності залежно від включеності на різних вікових відтинках у різні види діяльності.

Пропонований підручник не є всеосяжним як за науково-дидактич­ною проблематикою, так і за персоналіями, напрямами та підходами. Автори дозволили собі скористатися власними науковими пріорите­тами, що поєднуються з відповідальністю та глибиною серйозного на­укового підходу, обравши певну структуру викладу матеріалу як у змісті кожного розділу, так і в усій книзі.

Окремі теми підручника написали: проф, О. В. Скрипченко — "Пред­мет і завдання психологічної науки", "До історії психологічної думки", "Методи психології"; проф. Л. В. Долинська — "Розвиток психіки та свідо­мості"; проф. 3. В. Огороднійчук —- "Відчуття", "Сприймання"; проф. Т. М. Лисянська — "Мислення"; проф. Т. М. Зелінська — "Пам'ять"; ст. викл. Н. В. Співак — "Уява"; доц. Н. П. Зубалій ~ "Почуття"; проф. Т. М. Лисянська — "Увага"; доц. О. Г. Артемчук — "Діяльність як форма активності особистості"; проф. Л. В. Долинська — "Психо­логія особистості"; доц. Л. М. Зінченко — "Темперамент"; доценти Н. Д. Абрамян, О. В. Гоголь — "Характер"; доц. Н. И Зубалій — "Здібності"; проф. І. С. Булах — "Вольова активність особистості"; проф. Л. В. Долинська — "Спілкування"; доц. С. О. Ставицька — "Пси­хологія міжособистісних стосунків ".

_{ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ПСИХОЛОГІЇ}

1 Предмет і завдання психологічної науки

1 .1. Предмет психологи

_п

редметом психології є психіка (від грец. рзуспікоз — душевний) людини і тварини, тобто психічні явища, притаманні людині і тварині. Факти психології — це не предметні речі, а різні за змістом, інтенсивністю, тривалістю, пов'язані між собою процеси, що перебувають у розвитку та належать певній людині.

Психологія вивчає внутрішній світ людини, психічні процеси, стани, властивості, закони виникнення, розвитку й перебігу психічної діяльності, становлення психічних властивостей людини, життєве значення психіки.

Внутрішній психічний світ людини розглядається як живий, не­перервний процес, що формується і розвивається, породжує деякі продукти чи результати.

Психологічна наука розглядає:

• психічні процеси — відчуття, сприймання, запам'ятовування, мис­ лення, уяву, почуття, увагу;

• психічні стани — уважність, байдужість, спокій, схвильованість, піднесення, зацікавленість тощо;

• психічні властивості — спостережливість, чутливість, розумові, емоційні, вольові якості людини, її здібності, риси характеру тощо.

Продукти психіки здійснюють взаємодію людини із довкіллям, Допомагають людині орієнтуватись у середовищі і забезпечують її Успіх в усіх видах діяльності (ігровій, навчальній, трудовій тощо).

Психіка пов'язана з активним відображенням людиною об'єк­тивного світу та створенням у свідомості людини його картини,

Розділ І Загальні питання психології

і з знаходженням свого Я у об'єктивному світі, з адаптацією до се­редовища.

Психічне відображення не є дзеркальним, механічним, пасив­ним копіюванням світу. Це активне відображення, яке завжди нале­жить суб'єкту і залежить від його особливостей.

Психічному відображенню властиві такі особливості:

• воно дає змогу об'єктивно відображати світ. Правильність відоб­ раження перевіряється практикою;

• це змінне, динамічне явище, відображає минуле, теперішнє і май­ бутнє. Воно може поглиблюватися та удосконалюватись;

• воно забезпечує доцільність поведінки та діяльності;

• виражає індивідуальну своєрідність людини;

• має випереджальний характер;

• психічний образ — це ідеальне явище, тобто таке, що виникає та існує у психіці та свідомості людини, формується в процесі її ак­ тивної діяльності.

Відображення майбутнього називають випереджувальним відоб­ раженням. '-

Структура психіки має три рівні: свідомий, підсвідомий, несві­домий. У кожної людини питома вага цих рівнів різна. Психіку розглядають як динамічну систему, яка постійно змінюється під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів.

Психологія — це наука про закономірності формування і розвит­ку психіки як особливої форми життєдіяльності Вона вивчає пси­хічне життя людини в його суб'єктивних та об'єктивних вимірах.

1.2. Завдання психологічної науки

Психологічна наука розв'язує три групи завдань: науково-дослідні, діагностичні, корекційні.

Науково-дослідні завдання передбачають вивчення об'єкта науки на різних рівнях. Наприклад, на рівні загальних закономірностей і факторів розвитку розв'язуються такі завдання: а) дослідження вікової динаміки окремих психофізіологічних функцій, процесів, властивостей; б) виявлення окремих взаємозв'язків психіки впро­довж усього життєвого циклу людини з урахуванням її діяльності.

Діагностичні завдання мають на меті: І) розпізнати й оцінити рівень психіки особистості, ступінь зрілості індивідуальних і соціаль-

1 Предмет і завдання психологічної науки

н их характеристик людини на різних етапах; 2) оцінити відхилення у психічному розвитку порівняно з віком і досвідом; 3) визначити потенційні можливості психічного розвитку; 4) здобути наукові дані для вдосконалення та прогнозування розвитку окремого індивіда.

Виконання діагностичних завдань передбачає визначення конк­ретного завдання, добір відповідних методів збирання даних, аналіз зібраних даних та інтерпретацію їх, встановлення діагнозу, форму­лювання психологічного прогнозу.

Корекційні (психокорещійні) завдання спрямовані на виправлення дефектів у психічному розвитку, усунення причин, що призводять до таких дефектів, спеціальну організацію навчального експеримен­ту та психологічного тренінгу, розробку рекомендацій щодо способу життя з урахуванням віку та індивідуальності людини. Ці завдання виконують науковці-психологи, які працюють у спеціальних уста­новах, та практичні психологи (які працюють у школі, промисло­вості, спорті тощо).

Психологи, зокрема, консультують, допомагають людині обрати спеціальність, роботу, яка відповідала б її інтересам та здібностям, надають допомогу, пов'язану з процесами адаптації.

Психокорекцію фахівці розуміють як діяльність, пов'язану з виправленням тих особливостей психічного розвитку, які за узви­чаєною системою критеріїв не відповідають установленій нормі. У психології методи корекції надзвичайно різноманітні.