5. Колективна система оплати праці (бригадна).

Використовується в тому випадку, коли характер облад­нання чи специфіка технології потребують зусиль групи працівників різної кваліфікації.

При використанні цієї системи спочатку розраховується заробіток всієї бригади (З_бр) як при прямій відрядній систе­мі, використовуючи бригадний розцінок. Потім цей заробі­ток розподіляється між членами бригади одним із таких методів:

1. Метод годино-коефіцієнтів. Використовується тоді, коли всі члени бригади працюють в однакових умовах.

Розподіл бригадного заробітку згаданим методом прово­диться в такій послідовності:

• визначають загальну кількість годино-коефіцієнтів (Г-К_бр), відпрацьованих бригадою, за формулою:

де Nфі - фактична кількість годин, відпрацьована і-тим ро­бітником, год./міс;

Кі - тарифний коефіцієнт за розрядом і-го робітника;

т - кількість членів бригади, чол.;

• знаходять суму бригадного заробітку, що припадає на один годино-коефіцієнт (Зі_г-_к):

• заробіток /-го робітника (члена бригади) (Зі) обчислюють:

Зі = Тфі -Кі-3_1г-к, грн.

2) Метод коефіцієнта виконання норм. Використовуєть­ся за умови, що члени бригади працюють в різних умовах. Послідовність розподілу бригадного заробітку така:

• визначають заробіток бригади у випадку стопроцентного виконання норм виробітку (З_бр100%) за формулою:

де Сгі- годинна тарифна ставка і-го робітника, грн./год.;

• знаходять коефіцієнт виконання норм (К_вн):

• заробітну плату і-го робітника обчислюють:

6.Акордна система.

Передбачає встановлення розцінку працівникові або групі працівників не за окремі вироби чи операції, а за весь обсяг робіт із визначенням кінцевого строку його виконан­ня. Ця система заохочує до скорочення строків виконання робіт і тому використовується при ремонтних роботах, лік­відації наслідків аварій тощо.

Економічна самостійність підприємства у ринкових умовах сприяли зростанню активності у пошуках раціональних форм організації праці і її оплати. Це спричинило виникнення і поширення так званих безтарифних форм організації оплати праці.

Спільним для них є те, що працівникам гарантується лише мінімальний обов’язковий рівень заробітної плати, згідно з законодавством про мінімальну заробітну плату. Цей обов’язковий гарантований рівень може бути однаковим для всіх працівників, а може відрізнятися залежно від їхньої кваліфікації та значимості робіт.

В методичному плані заробітна плата працюючих визначається на основі загальної суми заробленої колективом заробітної плати, із якої відраховується сума гарантованої мінімальної оплати праці всіх працівників підприємства. А залишок (він повинен становити більшу частину) розподіляється між членами колективу за певними встановленими заздалегідь правилами. В цьому плані безтарифна система організації оплати праці подібна до колективної форми, бо всі члени трудового колективуу зацікавлені у поліпшенні кінцевих результатів спільної роботи.

Контрактна система оплати праці грунтується на укладанні договору між роботодавцем та виконавцем, в якому обумовлюються режим та умови праці, права та обов’язки сторін, рівень оплати праці та інше. Договір може оплачувати час знаходження виконавця на підприємстві, фірмі (погодинна оплата праці) або конкретне виконане завдання (відрядна оплата).