Тема 6. Організація оплати праці на підприємствах

1. Основні задачі організації оплати праці.

2. Тарифна система оплати праці.

3. Форми та системи оплати праці.

4. Організація оплати праці окремих категорій працівників (для самостійного опрацювання).

Література (основна та додаткова):

1. Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР зі змінами та доповненнями.

2. Закон України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993 № 3356-ХІІ зі змінами та доповненнями.

3. Супрун Л.І., Ступаченко О.М. Організація, планування та управління. – Навч. метод. посібник, 2004 – с.401-414

4. Мостенська Т.Л. Організація виробництва на підприємствах харчової промисловості. – К.: Конкор-Видавництво, 2012. –с.237-247

5. Шваб Л.І. Економіка підприємства. – К.: Каравела, 2004 - с.393-408

1. Основні задачі організації оплати праці.

Заробітна плата – це одна із найскладніших економічних категорій і одне з найважливіших економічних явищ. З одного боку, вона є основним (і часто єдиним) джерелом доходів найманих працівників, основою матеріального добробуту членів їх сімей, а з іншого боку, для роботодавців є суттєвою часткою витрат на виробництво і ефективним засобом мотивації працівників до досягнення цілей підприємства. Загалом питання організації заробітної плати і формування її рівня разом з проблемою забезпечення зайнятості становлять основу соціально трудових відносин у суспільстві, бо обумовлюють нагальні інтереси всіх учасників трудового процесу.

Заробітна плата у ринкових умовах як економічна категорія відображає відносини між роботодавцем і найманим працівником щодо розподілу новоствореної вартості. У цьому розумінні доречнішим є поняття «оплата праці», яка крім власне «заробітної плати», включає й інші витрати роботодавця на робочу силу.

Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Р озмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Розрізняють два види заробітної плати: номінальну і реальну.

Номінальназаробітна плата— це грошовий вираз тієї заробітної плати, яку працівник одержує за свою працю відповідно до її кількості і якості. Грошова форма заробітної плати дає змогу працівникові здійснювати обмін її на відповідні товари, необхідні для споживання. Кож­ний товар має свою ціну. У ринкових умовах у будь-які періоди і в різ­них країнах ціни на товари різні, тому на однакову заробітну плату можна придбати різну кількість товарів

Найточнішою характеристикою доходів працівників є реальна заробітна плата. Реальна заробітна плата - це сукупність матеріальних і культур­них благ, а також послуг, які може придбати працівник за номінальну заробітну плату. Розмір реальної заробітної плати залежить від величи­ни номінальної заробітної плати і рівня цін на предмети споживання і послуги.

Особливе місце в системі оплати праці посідає мінімальна заробітна плата.

Мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не мо­же провадитися оплата за виконану працівником місячну, годинну нор­му праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не входять допла­ти, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності й господа­рювання .

Мінімальна заробітна плата є основою для визначення державних тарифів у сфері оплати праці, пенсій, стипендій, допомоги та інших со­ціальних виплат.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на основі прожиткового мінімуму , який розраховується за нормативами

Джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.

Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету,— це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

Об’єднання громадян оплачують працю найманих працівників з коштів, які формуються згідно з їх статутами.