Приклади асоціації мультифакторіальних хвороб з антигенами hla (за ф.Фогель, а. Мотульскі, 1990)

Хвороба	Антиген HLA
Анкілозуючий спондиліт Хвороба Рейтера Псоріаз Інсулінзалежний цукровий діабет Виразковий коліт Системний червоний вовчак	В27 В27 DR7 DR3/4 DR2 B8, DR 2/3

Визначення генетичного ризику

Розрахунок генетичного ризику при мультифакторіальних захворюваннях є достатньо складним, оскільки врахувати всі генетичні фактори і фактори середовища неможливо.

У зв’язку зі складністю визначення ризику при мультифакторіальній патології, користуються спеціальними емпіричними таблицями ризику.

Генетичний прогноз при мультифакторіальних захворюваннях залежить від кількості генів схильності. На величину ризику впливають такі фактори, які побічно дозволяють оцінити кількість генів схильності:

1) Частота зустрічальності захворювання в популяції. Для сибсів або дітей хворого ризик розраховується як квадратний корінь з частоти хвороби в популяції; при мультифакторіальних вадах розвитку, частота яких в популяції близько 1/1000, генетичний ризик становить в середньому 2–4 %. Якщо частота захворювання в популяції перевищує 1 % (поширені хвороби середнього віку), то ризик становить близько 5–10 % (за J. M. Friedman).

2) Ступінь спорідненості з ураженим членом сім’ї (табл.). Генетичний ризик однаковий для всіх родичів, які мають однакову частку спільних з хворим генів. Чим дальший ступінь спорідненості, тим менше спільних гени мають родичі і тим менша вірогідність захворювання. Так, наприклад, ризик розколини губи і піднебіння становить 4 % для сибсів (1-й ступінь спорідненості), а для двоюрідних сибсів (2-й ступінь спорідненості) — 0,5 %.

Таблиця

Відсоток однакових генів у генотипі у родичів різних ступенів спорідненості

Ступінь спорідненості	Частка спільних генів
Монозиготні близнята	100 % (1,0)
1-й ступінь спорідненості (батьки — діти; рідні брати — сестри, тобто сибси)	50 % (1/2)
2-й ступінь спорідненості (дядько, тітка — племінник, племінниця; дідусь, бабуся — онуки; зведені брати і сестри, тобто напівсибси)	25 % (1/4)
3-й ступінь спорідненості (двоюрідні брати і сестри)	12,5 % (1/4)
4-й ступінь спорідненості (троюрідні брати — сестри)	3,125 % (1/32)

Серед родичів 4-ї і більш дальніх ступенів спорідненості вірогідність захворювання відповідає середньопопуляційній.

Мультифакторіальні хвороби частіше зустрічаються в споріднених браках, оскільки в цих випадках кількість генів схильності у нащадків більша.

3) Кількість хворих родичів. Чим більше в родоводі хворих, тим вище ризик розвитку захворювання. Так, якщо в сім’ї розколину губи і піднебіння має одна дитина, ризик для сибсів становить 4 %, якщо хворих дітей двоє — 10 %. Ризик розвитку цукрового діабету у дитини становить 1,8 %, якщо хворіє один батько, і 12 %, якщо хворіють обидва. При дефектах закриття нервової трубки ризик для сибсів становить 2–5 %, якщо хвора одна дитина, і 10 % — після народження двох хворих. Це пов’язано з потенційно великою кількістю генів схильності в сім’ї.

4) Ступеня тяжкості захворювання. У осіб з тяжчими проявами хвороби кількість генів схильності повинне бути більше. Так, при односторонній розколині губи і піднебіння ризик для сибсів становить 2,5 %, а при двосторонній розколині — 4 %.

5) У виипадку різниці в частоті захворювання за статтю ризик для родичів буде вищим, якщо хворий належить до статі, що менш уражається, оскільки він повинен мати більше генів схильності. Наприклад, якщо природжений вивих стегна визначений у дівчинки, ризик для сибсів чоловічої статі становитиме 1 %, для сибсів жіночої статі — 5 %; якщо хвора дитина — хлопчик, ризик для його братів становитиме 5 %, а для сестер — 7 %.

Емпіричний ризик для деяких мультифакторіальних захворювань представлено в табл.

Таблиця