Обволікаючі засоби

До обволікаючих відносять засоби, які утворюють у воді колоїдні розчині і забезпечують захист тканин і закінчень чутливих нервів. Найбільш вживаними обволікаючими засобами є слиз крохмалю і слиз із насіння льону. Окрім захисної, ці засоби чинять протизапальну та болезаспокійливу дію. Застосовують їх при запальних захворюваннях шлунково-кишкового тракту. Призначають засоби всередину або у вигляді клізм. Крім того, обволікаючі засоби застосовують при отруєннях кислотами, лугами та іншими агресивними рідинами (розчини хлорного вапна, фенолу та ін.) з метою покриття запаленої або покритою виразками поверхні слизової колоїдною плівкою. При цьому обволікаючі засоби також адсорбують молекули подразника, проявляють протиблювотний та антидіарейний ефекти.

Адсорбівні засоби

Адсорбівні засоби – це дрібно подрібнені біологічно неактивні порошки з великою поверхневою активністю, які на своїй поверхні адсорбують отруйні та подразнювальні речовини.

До адсорбівних засобів відносять вугілля активоване, тальк (магнію силікат), білу глину (каолін), магнію окис, цинку окис, ентеросгель, поліфепан та ін.

Вугілля активоване застосовують для лікування гострих отруєнь. Адсорбуючи отруту на своїй поверхні, активоване вугілля затримує його всмоктування із кишечника й одночасно зменшує подразнення рецепторів слизової оболонки. При отруєннях дозу активованого вугілля (20-30 г) приймають всередину у вигляді суспензії у воді або цією суспензією промивають шлунок. При метеоризмі доза активованого вугілля становить 1-3 г 3-4 рази на день.

При захворюваннях кишечника, при отруєннях, коли у кишечнику спостерігаються процеси бродіння, гниття та метеоризм, застосовують ряд препаратів з високою адсорбівною активністю. Серед них гранульований ентеросорбент СКН, порошок «Карболонг», таблетки вугілля активованого КМ, ентеросгель, поліфепан. Є дані про те, що останній препарат проявляє також гіпохолестеринемічну дію, зменшуючи всмоктування холестерину та жовчних кислот. Тривале застосування ентеросорбентів призводить до зниження кількості вітамінів, гормонів, жирів, білків та інших необхідних речовин в організмі, що супроводжується порушенням функцій шлунково-кишкового тракту (проноси, запори та ін.). Ряд препаратів (тальк, магнію окис, цинку окис) часто використовують у вигляді присипок, мазей та паст для нанесення на пошкоджену вологу поверхню шкіри.

Крім того, існують спеціальні сорбенти, які використовують для гемосорбції (видалення токсичних речовин із крові), лімфосорбції, плазмосорбції та ін. У наш час для гемосорбції використовують ряд смол з високою аніоно- і катіонообмінною місткістю. Гемосорбцію використовують при ряді аутоімунних захворювань, оскільки при цьому із крові видаляються комплекси антиген-антитіло та компле-менти.

Подразнювальні засоби

Подразнювальними називають препарати, які збуджують закінчення чутливих нервів і викликають рефлекторні і місцеві ефекти, тим самим сприяючи покращанню кровопостачання і трофіки тканин. До препаратів даної групи відносять:

• гірчицю (гірчичники);

• терпентинову олію (скипидар);

• евкаліптову олію;

• олію плодів перцю стручкового (містить капсанцин);

• камфорний спирт;

• бальзам «Золота зірка» (містить евкаліптову, гвоздикову, м`ятну олії, корицю та інші речовини);

• розчин аміаку (10% розчин відомий під назвою нашатирний спирт);

• мурашиний спирт;

• мазь «Фіналгон» (містить 0,4% ванілінонаміду та 2,5% 2-бутоксиетилового ефіру нікотинової кислоти);

• препарати з бджолиною отрутою: апізартрон, апіфор та ін., з отрутою змій: віпрасол, віпраксин та ін.

Гірчичники – одні з найпопулярніших подразнювальних засобів. Перед використанням гірчичники необхідно змочити теплою водою (не вище 40⁰ С). Гірчиця містить глікозид синігрин і фермент мірозин. При температурі, близькій до 40⁰ С, активований мірозин розщеплює синігрин з утворенням алілтіоціонату – гірчичної ефірної олії, яка і проявляє подразнювальні властивості. Якщо гірчичники помістити в гарячу воду, то їхні властивості втрачаються, оскільки мірозин при високій температурі інактивується.

Застосовують гірчичники при захворюваннях органів дихання, стенокардії, невралгіях, міалгіях. Гірчичники ставлять на місця шкіри, які отримують чутливу іннервацію із того сегмента спинного мозку, що і хворий орган. Осередок запалення у хворому органі є джерелом патологічних (больових) подразнень, які постійно надходять у відповідний сегмент спинного мозку, а звідти – до центральної нервової системи, де виникає домінантний осередок. При нанесенні подразнення за допомогою гірчичників на певну ділянку шкіри виникає новий потік імпульсів до центральної нервової системи. Це створює новий домінантний осередок збудження, а старий у результаті цього пригнічується. Больові відчуття значно слабшають або зникають. Подразнення осередків шкіри супроводжується розширенням судин, покращанням кровопостачання не лише шкіри, а й відповідного внутрішнього органа. Це сприяє ліквідації запалення. Таким чином, унаслідок застосування подразнювальних засобів виникає болезаспокійливий і трофічний ефект.

Олію терпентинову очищену (скипидар) одержують у результаті перегонки живиці із сосни звичайної. Основною діючою речовиною є жиророзчинний -пінен, який легко проникає через епідерміс і подразнює чутливі нервові закінчення. Застосовують цей препарат місцево для розтирань при невралгіях, міалгіях та болях у суглобах.

Ментол (ефірна олія із листя м`яти перцевої) при нанесенні на слизові оболонки або шкіру викликає відчуття холоду, яке зумовлене селективним збудженням холодових рецепторів. При цьому виникає звуження судин і ослаблення больової чутливості на місці нанесення ментолу. Тонус судин і гладеньких м`язів внутрішніх органів може при цьому рефлекторно знижуватися. Використовують ментол при запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів (у вигляді крапель, інгаляцій, змазувань). Також ментол входить до складу таких препаратів, як валідол, корвалол, які використовують сублінгвально і всередину при болях у серці, пов`язаних зі спазмом коронарних судин, при нетяжких нападах стенокардії і спазмах жовчовивідних шляхів. 1-2% олійний розчин ментолу використовують при ринітах, при шкірних захворюваннях, що супроводжуються свербінням, для розтирань при невралгіях, міалгіях, суглобових болях, мігрені (втирають у ділянки скронь).

Виражену подразнювальну дію виявляє аміак. Вдихання парів розчину аміаку призводить до подразнення закінчень чутливих нервів верхніх дихальних шляхів і супроводжується рефлекторною стимуляцією центру дихання. Цей ефект використовують при обмороках. Розчин аміаку в кількості 5-10 крапель на півсклянки води дають випити при алкогольному сп`янінні. Крім того, розчин аміаку має дезінфікувальну дію, завдяки чому використовується для дезінфекції рук хірурга.

Ряд препаратів, що діють на шлунково-кишковий тракт (гіркоти, блювотні, проносні), а також деякі відхаркувальні засоби мають також рефлекторну дію. Їх характеристика описана у відповідних розділах.