Короткий_тлумачний_словник_фармакологічних

КОРОТКИЙ ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК ФАРМАКОЛОГІЧНИХ ТЕРМІНІВ

(за Марковою І.В., Саляєвим В.М., Утєшевим Б.С.)

Абстиненція – симптомокомплекс, що розвивається після припинення приймання речовин, які спричиняють наркоманію.

Адитивний ефект (сумація) – результуючий ефект, що спостерігається при сумісному введенні кількох речовин і кількісно дорівнює сумі ефектів кожної речовини окремо.

Адренорецептор – структура ефекторних клітин, які іннервуються симпатичними волокнами, з якою взаємодіє медіатор норадреналін або гормон адреналін.

Адреноміметичні засоби – речовини, що збуджують адренорецептори, тобто діють подібно норадреналіну та адреналіну.

Адренолітичні засоби – засоби, що пригнічують адренорецептори, тобто усувають ефекти норадреналіну та адреналіну.

Медикаментозна алергія – алергічна реакція, при якій алергеном (гаптеном) є медикаментозний засіб (ліки).

Алостерична активація (гальмування) – підвищення (гальмування) активності ферменту у результаті взаємодії речовини з алостеричним центром ферменту.

Антагонізм лікарських засобів – протилежна дія лікарських засобів на ефектори.

Антиметаболіти – засоби, що мають структурну подібність із метаболітами організму, але викликають протилежний їм ефект.

Ідіосинкразія медикаментозна – уроджена підвищена чутливість до певного медикаментозного засобу.

Інфрааддитивний ефект – результуючий ефект, що спостерігається при поєднаному введенні кількох речовин, кількісно менший, ніж сума ефектів від кожної речовини.

Квота елімінації – кількість речовини (у процентах від прийнятої дози), яка елімінує із організму впродовж 1 доби.

Контрацептивний ефект – попередження зачаття у результаті дії лікарських засобів.

Кумуляція – накопичення речовини (та її ефектів) в організмі внаслідок її повторних введень (прийомів).

Курсова доза – сумарна кількість лікарського засобу, що необхідна для лікування певного захворювання.

Наркоманія – непереборний потяг до приймання певного лікарського засобу.

Лікарська залежність фізична – перебудова процесів обміну в організмі, що відбуваються під впливом певної речовини, у результаті чого ця речовина стає необхідною для функціонування окремих органів та систем.

Лікарська залежність психічна – зміни психіки людини, що розвиваються при прийманні певної речовини, в результаті чого з`являється бажання повторного приймання цієї речовини.

Нейролептичні засоби – психофармакологічні засоби, що спричиняють нейролептичний синдром (психомоторна загальмованість, емоційне зубожіння, афективна індиферентність).

Нейролептанальгезія – метод загального знеболювання за допомогою поєднаного введення нейролептичних (дроперидол) та анальгетичних (фентаніл) засобів.

Патогенетичний ефект – дія лікарської речовини на патогенез певного захворювання.

Півперіод існування лікарського засобу – час, впродовж якого з організму елімінує 50% від уведеної дози засобу.

Побічна дія лікарського засобу – ефекти, що розвиваються після приймання лікарського засобу і є небажаними для конкретного хворого.

Порогова доза – мінімальна кількість речовини, що викликає той чи інший ефект.

Потенціювання – результуючий ефект, що спостерігається при сумісному введенні кількох речовин і кількісно перевищує суму ефектів від кожної речовини.

Нирковий кліренс речовини – швидкість виведення медикаментозного засобу нирками.

Рецептор – структура ефекторних клітин, з якою взаємодіє речовина.

Симпатоміметичний (літичний) засіб – засіб, що впливає на функцію органів і систем подібно (протилежно) подразненню симпатичних нервів.

Симптоматичний ефект – дія лікарської речовини на певний симптом захворювання.

Спазмолітична дія – усунення за допомогою лікарського засобу спазму гладкої мускулатури (судин, бронхів, шлунково-кишкового тракту).

Синергізм – посилення дії лікарських засобів при сумісному застосуванні.

Суперінфекція – інфекція, що розвивається у результаті пригнічення лікарським засобом мікроорганізмів – антагоністів.

Супрааддитивний ефект – див. Потенціювання.

Тахіфілаксія – зниження ефекту при повторному введенні речовини.

Терапевтична широта – відношення середньої терапевтичної дози (ЕД₅₀) до середньої смертельної дози (LD₅₀).

Тератогенний ефект – виникнення уроджених каліцтв у дітей у результаті приймання матерями лікарських засобів у період вагітності.

Толерантність – стійкість до лікарських засобів.

Фармакогенетика – розділ фармакології, що вивчає залежність дії лікарських засобів від генотипу.

Фармакокінетика – розділ фармакології, що вивчає залежність розподілу лікарських засобів по органах і тканинах організму від часу.

Хіміотерапія – метод лікування захворювань, що викликаються збудниками, за допомогою лікарських засобів антимікробної дії.

Холінорецептор – структура ефекторних клітин, що іннервуються парасимпатичними нервами, з якою взаємодіє медіатор ацетилхолін.

М-холінорецептор – холінорецептор, що вибірково збуджується мускарином і пригнічується атропіном.

Н-холінорецептор – холінорецептор, що вибірково збуджується малими дозами нікотину і пригнічується великими дозами нікотину або гангліоблокаторами та міорелаксантами.

Холіноміметичні засоби – засоби, що збуджують холінорецептори, тобто діють подібно до ацетилхоліну.

Холінолітичні засоби – засоби, що пригнічують холінорецептори, тобто усувають ефекти ацетилхоліну.

Елімінація лікарських засобів – зменшення кількості лікарського засобу у результаті екскреції (виведення) і біотрансформації.

180