- •Глава 5. Розв'язання суперечок про право на доступ до інформації про вибори та її поширення
- •Глава 6. Висновки та рекомендації
- •Глава 1. Прозорість та доступність виборчого законодавства
- •1. Публікація виборчого законодавства
- •2. Оприлюднення рішень щодо виборів
- •3. Оприлюднення інформації про вибори і виборчий процес
- •4. Обмеження строків внесення змін до виборчого законодавства
- •5. Роз'яснення виборчого законодавства в змі
- •1. Оголошення строків основних виборчих процедур
- •Глава 2. Відкритість інформації про виборчий процес
- •2. Відкритість процесу утворення виборчих округів і дільниць
- •3. Відкритість процесу формування виборчих комісій
- •4. Інформація про місцезнаходження та режим роботи виборчих комісій
- •5. Прозорість фінансування виборчих кампаній
- •6. Оприлюднення підсумків голосування та результатів виборів
- •Глава 3. Змі у виборчому процесі
- •1. Статус змі під час виборчої кампанії
- •2. Гарантії діяльності та захист представників змі на виборах
- •3. Етичні норми діяльності та відповідальність представників змі
- •4. Питання рівності змі різних форм власності
- •Глава 4. Інформація про вибори у змі
- •1. Інформація у виборчому процесі
- •2. Висвітлення у змі виборчого процесу
- •3. Оприлюднення соціологічної інформації
- •4. Забезпечення балансу інформації
- •Глава 5. Інформація про учасників виборчого процесу
- •1. Оприлюднення інформації про кандидатів, політичні партії (блоки)
- •2. Достатність інформації про кандидатів, політичні партії (блоки) у змі
- •3. Інформація про діяльність кандидатів, політичних партій (блоків)
- •4. Персональні дані та інформація про кандидатів
- •5. Спростування неправдивої (компрометуючої) інформації у змі
- •Глава 6. Передвиборна агітація у змі
- •1. Поняття та форми передвиборної агітації
- •2. Поняття та основні характеристики політичної реклами
- •3. Політична реклама і вибори
- •4. Передвиборні дебати та їх правове регулювання
- •5. Рівність у веденні передвиборної агітації з використанням змі
- •Глава 1. Засади правового регулювання доступу засобів масової інформації до інформації про вибори та її поширення
- •1. Предмет регулювання
- •2. Співвідношення загальних і спеціальних гарантій
- •3. Довгострокові цілі правового регулювання
- •4. Гармонізація законодавства України
- •Глава 2. Статус засобів масової інформації
- •1. Предмет регулювання
- •2. Офіційні засоби масової інформації
- •3. Відносини власності та непрямий контроль у засобах масової інформації
- •4. Деконцентрація засобів масової інформації
- •5. Ліцензії та інші державні дозволи для засобів масової інформації
- •6. Регуляторні та контрольні органи
- •7. Моніторинг засобів масової інформації
- •8. Редакційна політика змі
- •Глава 3. Інформація про вибори в змі
- •1. Предмет регулювання
- •2. Інформація про виборчий процес
- •3. Інформація про суб'єктів виборчого процесу
- •4. Гарантії недискримінаційного доступу до інформації про суб'єктів виборчого процесу
- •5. Фінансування поширення інформації про вибори
- •6. Право на спростування та відповідь щодо інформації про вибори
- •7. Інформаційні запити змі
- •Глава 4. Обмеження доступу до інформації про вибори та її поширення
- •1. Предмет регулювання
- •2. Інформація про правосуддя в кримінальних справах
- •3. Конфіденційна інформація
- •4. Захист репутації та запобігання моральній шкоді
- •5. Інформація про очікувані та попередні результати голосування
- •6. Захист джерел інформації
- •7. Захист засобів масової інформації від цензури
- •8. Транскордонний обмін інформацією
- •9. Захист засобів масової інформації від недобросовісної конкуренції
- •Глава 5. Розв'язання суперечок про право на доступ до інформації
- •1. Предмет регулювання
- •2. Тлумачення законів
- •3. Правові підстави і форми відповідальності
- •4. Цивільно-правова відповідальність
- •5. Адміністративна відповідальність та фінансові санкції
- •6. Кримінальна відповідальність
- •7. Захист права Європейським судом
- •Глава 6. Висновки та рекомендації
- •1. Прозорі вибори як принцип виборчого права
- •2. Стандарти прозорих виборів і засоби масової інформації
- •3. Межі реалізації стандартів прозорості виборів
- •4. Відповідальність за порушення стандартів прозорих виборів
- •Прозорі вибори та змі в Україні: правове регулювання
- •01001, Київ-1, вул. Лютеранська, 4.
7. Моніторинг засобів масової інформації
Надзвичайно важливим для правового регулювання поширення інформації про вибори є також незалежний орган моніторингу ЗМІ. Для виборців та інших суб'єктів виборчого процесу зведені відомості про кількість фактичних користувачів інформації окремих ЗМІ та контент-аналіз поширеної ними інформації на користь суб'єктів виборчого процесу за певний період можуть стати неоціненними для планування виборчої кампанії, зокрема, політичної реклами. Великий вплив може справити також доступ до даних про порушення окремими ЗМІ законодавства щодо інформації про вибори чи сам факт ненадання певних даних про відносини власності чи редакційну політику ЗМІ. Цей своєрідний аудит, навіть за умов неповноти, дає виборцям не менше підстав для оцінки інформації про вибори, поширеної цими засобами масової інформації.
Крім комерційних систем моніторингу, аналогічну функцію під час виборів народних депутатів у 2002 р. виконував і Всеукраїнський громадянський моніторинговий комітет. Втім, діяльність спеціалізованих установ моніторингу справляє наразі більший вплив на рекламодавців, ніж на діяльність засобів масової інформації.
Очевидно, що державний регуляторний орган не може здійснювати незалежний моніторинг ЗМІ, але й покладатися на саморегуляцію чи суто ринковий попит з боку засобів масової інформації в Україні ще неможливо. Адже відомо, що альтернативою державним чи приватним субсидіям для дійсно масових засобів масової інформації може стати тільки успіх на рекламному ринку, який, у свою чергу, вимірює незалежна служба моніторингу. Оцінки масштабу рекламного ринку в Україні дозволяють спрогнозувати імовірність попиту ЗМІ на послуги незалежних органів моніторингу, і наразі, як правило, вони є доволі стриманими. Втім, без таких послуг розвиток рекламного ринку в українських ЗМІ буде надалі гальмуватися.
Існують широкі можливості щодо вибору стратегії незалежного моніторингу, який можуть здійснювати:
1) орган, що здійснює моніторинг на підставі повноважень, делегованих регуляторним органом;
2) національна установа (т. зв. апексна структура), що об'єднує ЗМІ та інших контролерів інформації;
3) спеціалізовані рейтингові установи;
4) національна організація, що здійснює обов'язкове страхування.
На нашу думку, створення рейтингових та апексних установ можливо на підставі саморегуляції ЗМІ, і законодавче регулювання їх діяльності має стати наступним кроком. Втім, уже зараз комерційні рейтингові установи здійснюють моніторинг телерадіоорганізацій, і регуляторний орган може укласти з ними контракти на закупівлю відповідних послуг під час виборів. Але подібний метод тяжко застосувати до закритих систем і преси, надто місцевої, без додаткових змін законодавства, як-от вимоги надсилати контрольні примірники друкованих видань безпосередньо органові моніторингу.
Моніторинг на підставі делегованих повноважень робить діяльність подібного органу від регуляторного органу та інших державних органів ще більш залежною, і може призвести до перенесення відповідальності за порушення з боку державних органів на цей квазі-громадський орган.
Як буде показано далі, створення системи обов'язкового страхування цивільної відповідальності контролерів інформації замість кандидатів і політичних партій дозволить далеко ефективніше регулювати правомірність обмежень, а не доступу до інформації про вибори та її поширення в Україні як таких. Подібна система дозволяє уникнути зайвої політизації суперечок і створює додаткові гарантії для свободи політичної дискусії.
Водночас це зменшить загрозу банкрутства окремих ЗМІ через фінансові санкції за сумнівні чи то незначні порушення, а з іншого боку дозволить заохочувати законослухняну поведінку ЗМІ суто ринковими механізмами, наприклад, нижчими страховими внесками на наступних виборах у разі відсутності випадків фінансових санкцій чи цивільної відповідальності. А в разі виплат на підставі присудів у позовах приватних осіб, страхування забезпечить швидке виконання ЗМІ вимог позивачів, що підвищить і авторитет судів.
Дані про такий моніторинг також стимулюватимуть довіру споживачів та, відповідно, рекламодавців, що може стати додатковим засобом розвитку в Україні ринкового середовища для ЗМІ та "ринку ідей".