- •Глава 5. Розв'язання суперечок про право на доступ до інформації про вибори та її поширення
- •Глава 6. Висновки та рекомендації
- •Глава 1. Прозорість та доступність виборчого законодавства
- •1. Публікація виборчого законодавства
- •2. Оприлюднення рішень щодо виборів
- •3. Оприлюднення інформації про вибори і виборчий процес
- •4. Обмеження строків внесення змін до виборчого законодавства
- •5. Роз'яснення виборчого законодавства в змі
- •Глава 2. Відкритість інформації про виборчий процес
- •1. Оголошення строків основних виборчих процедур
- •2. Відкритість процесу утворення виборчих округів і дільниць
- •3. Відкритість процесу формування виборчих комісій
- •4. Інформація про місцезнаходження та режим роботи виборчих комісій
- •5. Прозорість фінансування виборчих кампаній
- •6. Оприлюднення підсумків голосування та результатів виборів
- •Глава 3. Змі у виборчому процесі
- •1. Статус змі під час виборчої кампанії
- •2. Гарантії діяльності та захист представників змі на виборах
- •3. Етичні норми діяльності та відповідальність представників змі
- •4. Питання рівності змі різних форм власності
- •Глава 4. Інформація про вибори у змі
- •1. Інформація у виборчому процесі
- •2. Висвітлення у змі виборчого процесу
- •3. Оприлюднення соціологічної інформації
- •4. Забезпечення балансу інформації
- •Глава 5. Інформація про учасників виборчого процесу
- •1. Оприлюднення інформації про кандидатів, політичні партії (блоки)
- •2. Достатність інформації про кандидатів, політичні партії (блоки) у змі
- •3. Інформація про діяльність кандидатів, політичних партій (блоків)
- •4. Персональні дані та інформація про кандидатів
- •5. Спростування неправдивої (компрометуючої) інформації у змі
- •Глава 6. Передвиборна агітація у змі
- •1. Поняття та форми передвиборної агітації
- •2. Поняття та основні характеристики політичної реклами
- •3. Політична реклама і вибори
- •4. Передвиборні дебати та їх правове регулювання
- •5. Рівність у веденні передвиборної агітації з використанням змі
- •Глава 1. Засади правового регулювання доступу засобів масової інформації до інформації про вибори та її поширення
- •1. Предмет регулювання
- •2. Співвідношення загальних і спеціальних гарантій
- •3. Довгострокові цілі правового регулювання
- •4. Гармонізація законодавства України
- •Глава 2. Статус засобів масової інформації
- •1. Предмет регулювання
- •2. Офіційні засоби масової інформації
- •3. Відносини власності та непрямий контроль у засобах масової інформації
- •4. Деконцентрація засобів масової інформації
- •5. Ліцензії та інші державні дозволи для засобів масової інформації
- •6. Регуляторні та контрольні органи
- •7. Моніторинг засобів масової інформації
- •8. Редакційна політика змі
- •Глава 3. Інформація про вибори в змі
- •1. Предмет регулювання
- •2. Інформація про виборчий процес
- •3. Інформація про суб'єктів виборчого процесу
- •4. Гарантії недискримінаційного доступу до інформації про суб'єктів виборчого процесу
- •5. Фінансування поширення інформації про вибори
- •6. Право на спростування та відповідь щодо інформації про вибори
- •7. Інформаційні запити змі
- •Глава 4. Обмеження доступу до інформації про вибори та її поширення
- •1. Предмет регулювання
- •2. Інформація про правосуддя в кримінальних справах
- •3. Конфіденційна інформація
- •4. Захист репутації та запобігання моральній шкоді
- •5. Інформація про очікувані та попередні результати голосування
- •6. Захист джерел інформації
- •7. Захист засобів масової інформації від цензури
- •8. Транскордонний обмін інформацією
- •9. Захист засобів масової інформації від недобросовісної конкуренції
- •Глава 5. Розв'язання суперечок про право на доступ до інформації
- •1. Предмет регулювання
- •2. Тлумачення законів
- •3. Правові підстави і форми відповідальності
- •4. Цивільно-правова відповідальність
- •5. Адміністративна відповідальність та фінансові санкції
- •6. Кримінальна відповідальність
- •7. Захист права Європейським судом
- •Глава 6. Висновки та рекомендації
- •1. Прозорі вибори як принцип виборчого права
- •2. Стандарти прозорих виборів і засоби масової інформації
- •3. Межі реалізації стандартів прозорості виборів
- •4. Відповідальність за порушення стандартів прозорих виборів
- •Прозорі вибори та змі в Україні: правове регулювання
- •01001, Київ-1, вул. Лютеранська, 4.
2. Достатність інформації про кандидатів, політичні партії (блоки) у змі
Невід'ємною ознакою прозорих демократичних виборів є достатність інформації про зареєстрованих кандидатів та політичні партії (блоки), які беруть участь у виборах. Саме достатній рівень поінформованості громадян (виборців) про програмні особливості того чи іншого учасника виборчих перегонів, а також особисті якості та характеристики конкретних кандидатів чи політичних лідерів є обов'язковою умовою справді усвідомленого вибору. Провідну роль у створенні доступу до такої інформації та у задоволенні потреб громадян на таку інформацію відіграють незалежні ЗМІ.
У принципі 1 Резолюції №2 "Журналістські свободи і права людини", прийнятій на 4-й Європейській конференції міністрів з політики у сфері засобів масової комунікації (Прага, 7-8 грудня 1994 року) говориться: "Підтримка і розвиток справжньої демократії вимагають наявності і зміцнення вільної, незалежної, плюралістичної і відповідальної журналістики. Ця вимога втілюється для журналістики в необхідності: інформувати індивідуумів про діяльність органів державної влади і приватного сектора, надаючи їм таким чином можливість сформувати власну думку; дозволяти індивідуумам або групам оприлюднювати їх думки, сприяючи таким чином інформуванню органів державної влади і приватного сектора, а також всього суспільства, про їх думки; піддавати постійному критичному розгляду діяльність різних органів влади"140.
Згаданий європейський стандарт ретранслюється в загальноприйнятий міжнародний принцип вільності (добровільності) демократичних прозорих виборів і виходить з того, що не можуть вважатися вільними вибори, на яких не створені достатні умови для отримання виборцями всієї необхідної інформації про вибори та суб'єктів виборчого процесу.
Таким чином, міжнародний досвід засвідчує, що у вирішенні питання про достатність інформації щодо учасників виборчого процесу основну роль відіграють не органи державної влади чи органи з організації виборів, а ЗМІ, які у демократичних країнах відзначаються високим рівнем плюралізму та незалежності. В такому випадку основним їх завданням стає представлення різних позицій, максимально безстороннє їх висвітлення та донесення до громадськості.
Цікавим є розуміння питання достатності інформації про кандидатів, політичні партії (коаліції) у США. Федеральна комісія з політики у галузі телебачення рекомендує, щоб результат залучення до висвітлення діяльності того чи іншого кандидата, а також позитивних і негативних сторін його програми визначався в залежності від інтересів громадськості: виборці повинні одержати достатній обсяг інформації для того, щоб свідомо брати участь у виборах.141
В українському виборчому законодавстві, так само як і в законодавстві про інформацію, не розглядається питання про "достатність інформації" чи "достатній рівень поінформованості" громадян про кандидатів, політичні партії (блоки), які беруть участь у виборах. Також в українському законодавстві не визначається характеристик "мінімального необхідного об'єму інформації", який є обов'язковою умовою реалізації справді вільного вибору (під час виборів) чи формування свого ставлення / оцінки діяльності органів державної влади (у міжвиборчий період).
Результати досліджень, проведених численними вітчизняними та зарубіжними моніторинговими групами під час виборчих кампаній 1994, 1996, 1999 років (у тому числі Ради Європи, ОБСЄ, Міжнародного республіканського інституту, Європейського інституту ЗМІ), засвідчили, що українські медіа не повною мірою забезпечували виборців інформацією, достатньою для усвідомленого вибору.142
Подібна ситуація спостерігалася і на парламентських виборах 2002 року. Більше того, якщо говорити про досвід виборів 1999 та 2002 років, то можна зробити висновок про те, що обмежена подача інформації про окремих кандидатів, політичні партії (блоки), так само як і загальне обмеження доступу до такої інформації, перетворилися на один із прийомів політичних / виборчих технологів для маніпулювання свідомістю громадськості.
Таким чином, можна констатувати, що в Україні виборці, здебільшого, не отримують достатнього об'єму інформації про кандидатів та політичні партії (блоки), які беруть участь у виборах. Також жодним чином на рівні виборчого законодавства та законодавства щодо інформації не врегульовані питання, які стосуються визначення основних характеристик таких понять як "достатність інформації", "достатній рівень поінформованості громадян" чи "мінімальний необхідний об'єм інформації". З іншого боку рівень розвитку українських ЗМІ та законодавчі гарантії їх діяльності не відповідають європейським стандартам і не дають можливості вітчизняній журналістиці в достатній мірі самостійно забезпечувати громадян мінімальним необхідним об'ємом інформації про учасників виборчого процесу незалежно, безсторонньо та на високому професійному рівні з дотриманням вимог рівного представлення конкуруючих сторін та балансу інформації.
