4. Забезпечення балансу інформації

Державні ЗМІ чи ЗМІ з частковою державною та (або) муніципальною участю мають забезпечувати збалансоване інформаційне висвітлення виборів, виборчих кампаній кандидатів, політичних партій (блоків), не виявляючи при цьому політичних або інших, в тому числі ідеологічних, пристрастей і симпатій.122 В свою чергу, комерційні (недержавні) ЗМІ теж мають створювати умови для збалансованого / різностороннього висвітлення виборів.

Встановлення механізмів, які забезпечують збалансоване висвітлення виборів і, перш за все, діяльності учасників виборчого процесу, що пов'язана з їх участю у виборах, є одним із найважливіших і водночас найскладніших завдань виборчого законодавства. Як зазначають американські експерти з питань функціонування ЗМІ на виборах Елен Міцкевич та Чарльз Файєрстоун, "рівно або пропорційно наданий час в ефірі кандидатам чи партіям найпростіше використовувати там, де діє правило безкоштовного часу, ....при бажанні, можна дотримуватися певних принципів рівності і коли кандидати купують ефірний час, набагато важче забезпечити рівний та пропорційний час на екрані при висвітленні виборів у програмах новин"123.

В українському законодавстві питання збалансованого висвітлення виборів та діяльності кандидатів, політичних партій (блоків) фактично звужується до забезпечення рівних умов ведення передвиборної агітації з використанням ЗМІ. Також частково врегульовується питання щодо безстороннього та збалансованого представлення різних кандидатів, політичних партій (блоків) у державних / комунальних ЗМІ, ЗМІ з державною участю. І практично відсутнє законодавче регулювання питань, пов'язаних із забезпеченням збалансованого представлення учасників виборчого процесу у недержавних ЗМІ.

Голова Держкомінформу І. Чиж у своєму виступі на конференції, на якій обговорювалася підсумки парламентських виборів 2002 року, зазначив, що в чинному Законі України "Про вибори народних депутатів України" містяться суттєві недоліки в частині інформаційного супроводу. Зокрема, за його словами, статтею 56, якою встановлюється порядок використання друкованих ЗМІ, забороняється державним і комунальним ЗМІ, їх посадовим особам, службовцям і творчим працівникам під час виборчого процесу в своїх матеріалах і передачах, не обумовлених угодами, укладеними відповідно до вимог частини 11 статті 54 і частини 6 статті 55 цього закону, агітувати "за" або "проти" кандидатів у народні депутати України, політичних партій (блоків), оцінювати їхні передвиборні програми або віддавати їм перевагу у будь-якій формі. Проте, як зазначає І. Чиж, незважаючи на масові порушення вимог цієї статті, не зафіксовано жодного подання Центральної виборчої комісії або відповідних окружних комісій про тимчасове припинення випуску цих друкованих видань. 124

Описану І. Чижем ситуацію можна пояснити лише одним - відсутністю в українському виборчому законодавстві чітких характеристик "збалансованого висвітлення виборчої кампанії та виборів", а також дієвих механізмів забезпечення такого балансу.

Як зазначають експерти Українського незалежного центру політичних досліджень, "незбалансоване подання інформації щодо одних політичних партій і блоків порівняно з іншими" застосовувалося як ефективна виборча технологія використання ЗМІ, що набула особливого поширення на парламентських виборах 2002 року.125

Проте, на сьогоднішній день у світі існують вже відпрацьовані механізми забезпечення збалансованого висвітлення виборчих кампаній. Перш за все, ці механізми гарантують рівні можливостей доступу до ЗМІ та висвітлення з їх використанням подій, пов'язаних з веденням виборчих кампаній, та діяльності окремих учасників виборчого процесу, якщо у ньому беруть участь діючі держслужбовці, журналісти, кіноактори чи інші відомі особи. Найкращий досвід функціонування таких "балансуючих" механізмів існує у США.

У розділі 315 (а) Закону про телекомунікації США - "Доктрина про справедливе висвітлення" - зазначається: тележурналісти повинні шукати кандидатів з протилежними поглядами і, якщо надають безоплатний час одній партії, повинні забезпечувати безоплатний час і іншій партії.126 Це ж стосується і конкуруючих за одну й ту ж саму посаду кандидатів.

На практиці ця гарантія може виявлятися в такому: ...якщо журналіст стає кандидатом, то у разі його появи на екрані у якості ведучого або кореспондента, автоматично починає діяти вимога про надання такого ж часу його опонентам.127

Розділ 73.1930 Правил, затверджених Комісією з радіомовлення США, - "Політичне редагування" - встановлює таку гарантію: якщо телерадіокомпанія передає редакційний коментар, сприятливий або несприятливий для кандидата, то вона повинна надати можливість вчасно прореагувати на нього. Аналогічна гарантія встановлюється і стосовно політичних партій. У розділі 73.1920 ("Про особисті нападки") тих самих Правил зазначається: коли нападки стосуються якості певної групи (партії), то телерадіокомпанія повинна повідомити про це групу і надати можливість прореагувати на них.128

Як зазначає голова Комітету "Рівність можливостей" Олександр Чекмишев, плюралізм виборчої кампанії в ЗМІ забезпечується не збалансованим інформуванням (таке може бути швидше винятком), а поляризацією більшості з них стосовно підтримки того чи іншого кандидата. Якщо зважати на результати моніторингу президентської виборчої кампанії 1999 року, то можна зробити висновок, що переважна більшість видань, які визначалися стосовно підтримки певного кандидата і висвітлювали особливості його діяльності та програми, при цьому або ігнорували іншого кандидата, або подавали інформацію та контекстні матеріали про нього переважно в негативній тональності.129

З позицією, пропонованою Олександром Чекмишевим, можна погодитися і вона має під собою практичне підґрунтя (варто згадати про існуючий у деяких країнах Центральної і Східної Європи механізм, згідно з яким недержавні ЗМІ мають право публічно заявити про підтримку того чи іншого кандидата, політичної партії (блоку) і цілком легально та безперешкодно розміщувати будь-які матеріали на їх підтримку (Литва, Закон про внесення змін до Закону про вибори до Сейму, параграф "Етичні норми діяльності та відповідальність представників ЗМІ", глава "ЗМІ у виборчому процесі"). Це відповідає європейським стандартам щодо свободи висловлювань (право на оприлюднення власної позиції, передбачене частиною 1 статті 10 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод130), яка поширюється і на ЗМІ.131 Проте, державні / комунальні ЗМІ, ЗМІ з державною участю, навіть в такому разі мають залишатися безсторонніми, що, в такому разі, може виражатися у наданні можливості висловлювати свою позицію конкретному кандидату, політичній партії (блоку), яким симпатизує ЗМІ чи журналіст, з одночасним наданням такої ж можливості і на таких ж умовах іншим кандидатам, політичним партіям (блокам).

Рекомендації

1. У законі про вибори варто встановити, що будь-яке втручання органів державної влади або органів місцевого самоврядування, політичних партій (блоків) чи кандидатів у діяльність ЗМІ незалежно від їх форми власності у період виборчих кампаній забороняється. Доцільно обумовити, що взаємини між ЗМІ і учасниками виборчого процесу можуть визначатися виключно цивільно-правовими угодами та в інтересах ведення кандидатами, політичними партіями (блоками) своєї передвиборної агітації, свобода якої обмежується лише її формами та розмірами виборчих фондів, що визначаються законом.

2. У законі про вибори належить передбачити, що для висвітлення перебігу виборчого процесу до програм Національного телебачення та Радіо України повинні включатися інформаційні повідомлення про події, які мають стосунок до виборчого процесу, - з'їзди, зустрічі, концерти та інші акції, організовані політичними партіями (блоками) чи кандидатами, згідно з принципом рівності відносно тривалості, часу трансляції та зміни послідовності передач. Подібне положення варто передбачити й щодо висвітлення згаданої інформації на сторінках друкованих ЗМІ (передовсім офіційних видань - газет "Голос України" та "Урядовий кур'єр").

3. У законі про вибори доцільно встановити граничні ліміти ефірного часу в розрахунку на одиницю часу: день, тиждень, місяць (для телебачення та радіо) і на загальний обсяг друкованої площі та кількість номерів (для газет), які можуть бути використані для висвітлення подій, пов'язаних з перебігом виборчої кампанії.

4. З метою забезпечення громадянам безперешкодного доступу до інформації про перебіг виборчого процесу в законі про вибори варто передбачити, що час початку і завершення демонстрації або трансляції новинних блоків на телебаченні та радіо, їх тривалість, а також періодичність публікацій у друкованих виданнях інформації, пов'язаної з веденням кандидатами, політичними партіями (блоками) своїх виборчих кампаній, мають широко і заздалегідь анонсуватися самими ЗМІ.

5. У законах про інформацію та ЗМІ належить подати чіткі дефініції характеристики таких понять, як "новинні матеріали", "контекстуальні матеріали", "редакційні матеріали", "авторські матеріали", "оцінні судження", а також вичерпний перелік критеріїв для відмежування їх від відомостей про посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування, політичних і громадських діячів - лідерів громадських об'єднань, кандидатів у депутати й кандидатів на посаду Президента України.

6. У законі про вибори необхідно обумовити, що в разі оприлюднення в ЗМІ результатів опитування громадської думки або соціологічного дослідження, пов'язаного з виборами депутатів чи Президента України, належить обов'язково зазначати (крім даних про організацію, що їх проводила, час проведення, кількість респондентів, метод збору інформації, точного формулювання питань опитування або завдань дослідження і статистичної оцінки можливої похибки) прізвища аналітиків, які організували чи провели дослідження, та замовника - особи, котра замовила опитування або дослідження.

7. У законі про вибори потрібно передбачити, що в разі надання ЗМІ безоплатного ефірного часу чи безоплатної друкованої площі одному кандидату, політичній партії (блоку), які беруть участь у виборах, цей ЗМІ зобов'язаний забезпечувати на тих само умовах адекватний безоплатний ефірний час чи безоплатну друковану площу й іншим кандидатам, політичним партіям (блокам), які беруть участь у виборах і письмово заявили про своє бажання скористатися такою можливістю.