2. Гарантії діяльності та захист представників змі на виборах

Як і в питанні про визначення статусу ЗМІ та їх представників під час виборчих кампаній, у виборчому законодавстві більшості країн-членів Європейського Союзу, а також країн Центральної і Східної Європи, здебільшого, окремо не встановлюється додаткових гарантій щодо професійної діяльності представників ЗМІ під час виборів. Це пов'язано з тим, що представники ЗМІ (редактори, журналісти, кореспонденти, репортери і т.д.) у країнах з усталеними традиціями демократії зазвичай наділені достатнім об'ємом постійних прав і гарантій щодо своєї діяльності. Такі права і гарантії дають їм можливість повсякденно виконувати покладену на них суспільством функцію - незалежно і на високому професійному рівні інформувати про актуальні події / питання суспільного життя.

Отже, загальноприйнятим стандартом для більшості європейських країн є встановлення постійних (не тільки на період виборчих кампаній) прав та гарантій професійної діяльності представників ЗМІ. Цей стандарт зафіксований у спільних для країн-членів Європейського союзу міжнародних документах. На особливу увагу в цьому контексті заслуговує Політична декларація про засоби масової інформації в демократичному суспільстві, прийнята 4-ю Європейською конференцією міністрів з політики в сфері ЗМІ (Прага, 7-8 грудня 1994 року). Згідно з цим документом, держави-члени Ради Європи вивчають, у тісній консультації з фахівцями ЗМІ, можливі засоби покращення захисту журналістів у ситуаціях конфліктів і напруженості та ролі, яку ЗМІ можуть відігравати в таких ситуаціях.79 Стаття 2 "Інформація і права людини" Плану стратегічних дій з розвитку ЗМІ в демократичному суспільстві, адресованого Комітету міністрів Ради Європи (є частиною Політичної декларації - Авт.), передбачає, що держави-члени повинні вивчати в порівняльному плані національне та міжнародне право й практику, які стосуються: доступу до інформації, якою володіють органи державної влади; конфіденційності джерел інформації журналістів.80

Таким чином, якщо розглядати передбачені чинним законодавством гарантії професійної діяльності та захисту представників ЗМІ під час виборчих кампаній в Україні з точки зору гармонізації національного законодавства із європейськими стандартами, варто звернути увагу не тільки на виборче законодавство, а й на інші спеціальні галузі українського законодавства, зокрема на ті, які пов'язані з регулюванням інформації, журналістської діяльності та функціонування ЗМІ. Саме в результаті аналізу всього комплексу нормативно-правових актів, що стосуються згаданих сфер регулювання, можна робити певні висновки щодо наявності / відсутності реальних гарантій професійної діяльності представників ЗМІ під час виборчих кампаній.

Якщо говорити про суто виборче законодавство, то у ньому міститься значна кількість положень, які встановлюють спеціальні гарантії діяльності представників ЗМІ під час виборчих кампаній в Україні. Зокрема, частина 4 статті 12 Закону України "Про вибори народних депутатів України"81 і частина 4 статті 7 Закону України "Про вибори Президента України"82 передбачають, що виборчі комісії, органи державної влади, органи місцевого самоврядування [і службові особи цих органів]83 зобов'язані надавати їм інформацію щодо підготовки і проведення виборів. Там само зазначається, що представникам ЗМІ гарантується безперешкодний доступ на всі збори і засідання, пов'язані з виборами. У частині 9 статті 25 Закону України "Про вибори народних депутатів України"84 та частини 1 статті 18 Закону України "Про вибори Президента України"85 передбачено, що на засіданнях виборчих комісій, в тому числі в приміщенні виборчої дільниці в день голосування, можуть бути присутніми представники ЗМІ. Проте щодо виборів народних депутатів України встановлюється обмеження - на одній виборчій дільниці не можуть бути присутніми більше, аніж 2 представники від одного ЗМІ. У частині 10 статті 25 Закону України "Про вибори народних депутатів України" та в частині 2 статті 18 Закону України "Про вибори Президента України" передбачено, що такі особи можуть бути позбавлені права участі в засіданні виборчої комісії на підставі її мотивованого рішення, якщо вони перешкоджають його проведенню. Щодо виборів народних депутатів України передбачається додаткова гарантія для представників ЗМІ (поряд з іншими особами, які можуть бути присутні на засіданні виборчої комісії) - таке рішення приймається двома третинами від її складу. Комісія не може позбавити цього права зазначених осіб за вчинення дій, спрямованих на здійснення ними своїх прав, передбачених цим Законом.86

Подібні положення, з деякими варіаціями, містяться і у виборчому законодавстві частини країн Центральної та Східної Європи (Федеративна Республіка Боснія та Герцеговина, Болгарія, Македонія, Литва, Словенія та інші).

Однак все більш поширеною у країнах Центральної та Східної Європи стає тенденція до зменшення у національному виборчому законодавстві кількості положень, які стосуються встановлення гарантій професійної діяльності та захисту представників ЗМІ під час виборчих кампаній. Натомість активно розвивається і вдосконалюється спеціальне законодавство щодо ЗМІ та інформації (Латвія, Естонія, Угорщина, Польща та інші).

Якщо звернутися до спеціального законодавства, яке стосується регулювання діяльності ЗМІ в Україні, то теж можна знайти цілу низку норм, якими встановлюються додаткові гарантії діяльності ЗМІ під час виборів. Мова йде про частини 5 та 6 статті 28 Закону України "Про телебачення і радіомовлення". Частина 5 статті 28 встановлює презумпцію, згідно з якою телерадіоорганізації та їх керівники або уповноважені ними особи не несуть відповідальності за виступи посадових осіб, представників партій і громадських організацій, кандидатів на пост Президента України, кандидатів у депутати всіх рівнів та на посади сільських, селищних, міських голів під час проведення виборчих кампаній. У частині 6 тієї ж статті вже міститься гарантія, яка передбачає, що під час проведення виборчих кампаній з моменту оголошення дати виборів і під час виборів тимчасове зупинення дії ліцензії на право користування каналами мовлення здійснюється виключно за рішенням суду. Виключення стосуються лише випадків, коли транслюються програми, що прямо закликають до повалення існуючого конституційного ладу насильницьким шляхом або неконституційного порушення територіальної цілісності України.87 Показово, що подібних положень немає у чинному на сьогоднішній день Законі України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні". Натомість згаданий закон у статті 43 містить декларативне положення, яке передбачає, що "професійний журналіст редакції при виконанні службових обов'язків перебуває під її правовим і соціальним захистом. Честь, гідність, недоторканність журналіста охороняються законом"88. Додаткові гарантії щодо професійної діяльності та захисту прав журналістів містяться в Законі України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" (основна частина цих гарантій була встановлена шляхом прийняття змін та доповнень до чинної редакції Закону 07.02.2002, №3056-ІІІ89 і 23.10.2002, №214-IV90 після низки досі нерозкритих вбивств українських журналістів та скандальних справ про відшкодування моральної шкоди, завданої політичним діячам журналістськими матеріалами, опублікованими у ЗМІ). Зокрема, у статті 17 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" містяться такі гарантії:

- відповідальність за скоєння злочину проти журналіста у зв'язку з виконанням ним професійних обов'язків або перешкоджання його професійній діяльності прирівнюється до відповідальності за скоєння таких же дій проти працівників правоохоронних органів (частина 1);

- службова діяльність журналіста не може бути підставою для його арешту, затримання, а також вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених ним матеріалів та технічних засобів, якими він користується у своїй роботі (частина 2);

- солідарна відповідальність журналіста і ЗМІ за заподіяну ними моральну (немайнову) шкоду (частина 3);

- компенсація моральної (немайнової) шкоди політичній партії (блоку), посадовій особі (посадовим особам) лише за наявності умислу журналіста чи службових осіб ЗМІ. Врахування судом при призначенні компенсації моральної (немайнової) шкоди наслідків використання політичною партією (блоком), посадовою особою (посадовими особами) можливостей позасудового врегулювання спору (частина 4);

- умислом журналіста / службової особи ЗМІ вважається лише таке ставлення до поширення інформації, коли журналіст / службова особа ЗМІ усвідомлювала недостовірність інформації та передбачала її небезпечні наслідки (частина 5);

- журналіст та / або ЗМІ звільняються від відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, якщо суд встановить, що журналіст діяв добросовісно та здійснював її перевірку (частина 6).91

Окрему галузь українського законодавства становлять нормативно-правові акти, які стосуються питань інформації (перш за все, Закону України "Про інформацію"92 та низка рішень Конституційного Суду України: Рішення КСУ у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України "Про інформацію" та статті 12 Закону України "Про прокуратуру" (справа К. Г. Устименка) та інші93). Однак за висновками експертів Ради Європи й ОБСЄ, Закон України "Про інформацію" "складно структурований і перевантажний нормами, які не повинен містити", а тому "не відповідає основним базовим принципам демократії - права громадянина на свободу слова і права на свободу інформації".94

Генеральний директор міжнародної комерційної телерадіокомпанії ICTV О.А. Богуцький вважає, що в українському виборчому законодавстві "слід чітко визначити, що єдиним органом, навіть у період виборів, який може контролювати електронні ЗМІ й оцінювати їх працю, є Національна рада з питань телебачення і радіомовлення"95. На його думку, "всі інші намагання передати контрольні функції окружним виборчим комісіям, Центральній виборчій комісії, спеціальним комісіям, політичним партіям - не що інше, як спроба створити додатковий тиск на ЗМІ або цензура, що є неприпустимим".96

Після короткого огляду українського законодавства можна зробити висновок про те, що в Україні на сьогоднішній день діє значна кількість нормативно-правових актів, які належать до різних галузей законодавства і містять окремі положення, що так чи інакше стосуються встановлення гарантій діяльності та захисту представників ЗМІ під час виборчих кампаній. Однак, детальна регламентація цих питань в українському виборчому законодавстві фактично обмежує їх можливості, передбачені нормативно-правовими актами інших галузей законодавства. Крім того, суттєвого вдосконалення потребує законодавство щодо інформації та ЗМІ, особливо з точки зору приведення його у відповідність з європейськими стандартами та ратифікованими Україною міжнародно-правовими актами.