Найбільш поширені та небезпечні захворювання системи дихан­ня, їх профілактика

Захворювання органів дихання може бути спричинене збудниками хвороб, а також промисловим і побутовим пилом. Наприклад, тверді пилові часточки металів і скла, потрапля­ючи на слизову оболонку дихальних шляхів, травмують її, виклика­ють хронічні трахеїти і бронхіти.

Разом із пилом у дихальну систему можуть потрапляти різні хвороботворні мікроорганізми. Для зменшення їх кількості в повітрі потрібно дотримувати чистоти приміщень, а за потреби здійснювати запобіжні заходи щодо знищення мікроорганізмів.

Для того щоб уникнути захворювань дихальних шляхів, слід на­самперед дихати носом, оскільки в носовій порожнині значна частина мікроорганізмів затримується і потім видаляється із слизом. В носо­вій порожнині повітря ще й кондиціонується. Саме завдяки цьому можна взимку чи восени уникнути простуди.

Проте, якщо впливи шкідливих чинників середовища є тривалими, то порушуються функції війчастого, миготливого епітелію, а також слизових залоз, які забезпечують зволоження дихальних шляхів. Це призводить до порушення дихання й захворювання дихальних шляхів. Функції миготливого епітелію порушуються також у людей, які палять, уживають алкогольні напої.

Несприятливо впливають на стан голосових зв’язок гучна розмова, невмілий спів, крик. Унаслідок дії цих чинників голос стає хриплим, глухим або зовсім зникає.

Підтриманню дихальної системи в нормальному стані сприяють правильна організація побуту, дотримання режиму праці, відпочинку, харчування. Корисними є помірні фізичні навантаження, заняття фізкультурою і спортом.

Перша допомога при зупинці дихання

Якщо в потерпілого при­пиняється дихання, а серце продовжує працювати, роблять штучне

дихання. Так можна відновити діяльність дихального центру і вря­тувати людину від смерті. Відомі випадки, коли нормальне дихання відновлювалося після 4—6-годинного штучного дихання.

Насамперед слід відновити прохідність дихальних шляхів, якщо в цьому є потреба, а потім почати штучну вентиляцію легень. Найпо­ширенішими способами штучного дихання є «з рота в рот» і «з рота в ніс».

Якщо серце не б’ється, прийоми штучного дихання поєднують з непрямим масажем серця: після одного вдування повітря в легені роблять 4—5 швидких поштовхоподібних натискань на нижню третину груднини в напрямку, перпендикулярному до хреб­та. Після натискань знову вдувають повітря в рот або в ніс потер­пілого.

У разі сильного пошкодження обличчя роблять штучну венти­ляцію легень способом Сільвестра—Броша. При цьому потерпілий лежить на спині. Рятівник стає на коліна або присідає біля голови потерпілого, бере його руки за променевозап’ясткові суглоби і заво­дить їх за голову. Потім швидко повертає їх у попереднє положення (вздовж тулуба), міцно притискуючи до грудної клітки. Вправу пов­торюють доти, доки потерпілий не почне самостійно дихати.

Захворювання органів травлення

Основні причини порушення травлення: 1) неякісна, суха їжа, споживання дуже гарячих або холодних страв тощо; 2) збуд­ники інфекцій, наприклад черевного тифу, дизентерії, харчових токсикоз інфекцій; 3) потрапляння в травний апарат отрут (солей важких металів, отрут рослинного походження тощо); 4) пухлини; 5) післяопераційний стан; 6) зловживання алкоголем та палінням; 7) психічні травми, негативні емоції; 8) природжені аномалії трав­ний) каналу.

В нормі зуби є осередками інфекції, тому можуть спричинитись до алергічних уражень серця, нирок, суглобів, а також стати джерелом цитологічних рефлексів. Наприклад, в експерименті при введенні в пулі.пову камеру зуба подразнювальних речовин (зокрема, формалі­ну) у тварин розвивались дистрофічні процеси в різних органах, виникали паралічі кінцівок.

Причиною зниження здатності жувати здебільшого є захворю­вання зубів — карієс, пародонтоз, які призводять до руйнування і нинадання зубів. Пережовування їжі порушується і за механічних грпшм нижньої частини обличчя, запалення жувальних м’язів, по­рушення їхньої іннервації (бульбарні паралічі). Запальні процеси в порожнині рота (стоматит — запалення слизової рота, гінгівіт — напилення ясен) утруднюють акт жування, роблять його болючим.

За поганого розжовування їжі зменшується рефлекторне виді­лення шлункового й панкреатичного соків. Погано подрібнена їжа травмує слизову оболонку стравоходу, шлунка. Великі харчові грудки повільніше піддаються травленню і довше затримуються в шлунку* викликаючи зміни слизової оболонки.

Розлади слиновиділення можуть виявлятися як у його підвищені (гіперсалівація), так і у зниженні (гіпосалівація). Гіперсалівацію за деяких отруєнь можна розглядати як захисну реакцію, оскільки при цьому зі слиною виділяються токсичні продукти обмі­ну, отрути тощо. Проте тривала втрата слини призводить до пору­шення функцій шлунка і кишок, обміну речовин та виснаження організму.

Гіпосалівація може бути наслідком руйнування тканини слинних іалоз за патологічних процесів у них (паротити, пухлини). Нестача слини викликає сухість у роті, що утруднює жування й ковтання їжі. Погано змочена слиною їжа травмує слизову оболонку ротової порожнини. При цьому знижується секреторна функція шлунка.

За нестачі слини інтенсивно розмножується мікрофлора ротової порожнини, що призводить до багатьох патологічних явищ у ній.

Розлади ковтання небезпечні, оскільки можуть супроводжуватися потраплянням води та часточок їжі в дихальні шляхи й зумовлюва­ти розвиток аспіраційної пневмонії і навіть гангрени легень. Стійке порушення ковтання вкрай утруднює приймання їжі, призводить до голодування та виснаження організму.

Кількісні зміни секреторної функції шлунка часто поєднуються и якісними її змінами: підвищенням кислотності або зниженням її аж до повної відсутності вільної соляної кислоти в шлунковому соку.

У слизових оболонках травного каналу через дію зовнішніх чин­ників або порушення регуляції функцій можуть виникати запальні

процеси: запалення слизової шлунка — гастрит, дванадцятипалої кишки — дуоденіт, тонких кишок — ентерит, товстих кишок — коліт, підшлункової залози — панкреатит, жовчного міхура — хо­лецистит тощо.

Виразкова хвороба шлунка — хронічне запальне захворювання з рецидивним перебігом, за якого під впливом різних чинників виникає виразка в шлунку або в дванадцятипалій кишці. Трап­ляється здебільшого в людей віком від 25 до 50 років, частіше в чоловіків. Розвиток хвороби зумовлюють багато різних чинників, серед яких основними є порушення функції нервової системи (тяжкі психічні переживання, перевтома й ін.) та режиму харчування, а також паління, зловживання алкоголем, спадкова схильність.

Перитоніт — запалення очеревини. Виникає здебільшого як ускладнення при запальних захворюваннях органів черевної по­рожнини (гострий апендицит, холецистит тощо) та ушкодженнях (наприклад, поранення кишок) внутрішніх органів і потрапляння гноєтворних мікробів в очеревину, при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки (у разі її проривання) тощо. Збудниками перитоніту є кишкова паличка, стрептокок, стафілокок, пневмокок, анаеробні мікроби та ін.

Гепатит вірусний (хвороба Боткіна) — це гостра інфекційна хвороба, за якої уражується переважно печінка, виникає її тяжке запалення. Людина заражається через забруднені харчові продукти, воду, домашні речі, брудні руки. Джерелом інфекції є тільки люди­на — хвора або вірусоносій.

Ця хвороба дуже небезпечна, бо призводить до загибелі клітин печінки і порушення всіх її функцій. Інфекційне походження цієї хвороби вперше довів видатний російський терапевт і вчений С. П. Боткін.

Цироз печінки — хронічна хвороба печінки в людини і тварин. Характеризується дистрофією печінкових клітин. Здебільшого ци­роз печінки виникає внаслідок гострих чи хронічних її запалень (при хворобі Боткіна, малярії та інших інфекційних хворобах), хро­нічного алкоголізму, отруєнь, неповноцінного харчування. Ознаки ци­розу печінки: загальна кволість, нудота, втрата апетиту, проноси або запори, носові кровотечі, збільшені й ущільнені печінка й селезінка.

Ботулізм — гостра інфекційно-токсична хвороба, спричинена токсином бактерії палички ботулізму. Люди отруюються, споживаю­чи інфіковані м’ясні продукти, овочеві та рибні консерви, ковбаси, солону й копчену рибу, що містять токсини Clostridium botulinum. Дуже небезпечні консерви домашнього приготування через недостат­ню їх стерилізацію. Споживання навіть 5 г інфікованого продукту може призвести до смерті людини. Характеризується переважним ураженням нервової системи. Починається ботулізм раптово — за­гальною кволістю, блюванням, нерідко — здуттям. Згодом виника­ють запаморочення, порушення зору, утруднення ковтання; можливі

роилади дихання, іноді — судоми. Смерть може настати від пара­лічу серця або дихального центру.

Сальмонельоз — гостра інфекційна хвороба, що спричинюється бактеріями роду Сальмонела. Джерелом інфекції є хворі та здорові бактеріоносії — тварини й людина. Сальмонели — постійні мешкан­ці кишок багатьох тварин. Людина заражується під час вживання набрудненої їжі (здебільшого м’яса і м’ясних продуктів, молока і молочних продуктів, яєць) або води. Якщо заражені цими бактерія­ми продукти потрапляють в організм людини, розвивається тяжке отруєння усього травного каналу, виникають висипи на шкірі й инразкові ураження лімфатичного апарату кишок.

Холера — гостра інфекційна хвороба людини. Характеризується ураженням тонких кишок, загальним тяжким станом і зневоднен­ії им організму. Особливо небезпечна (карантинна) хвороба. Збудни­ком холери є холерний вібріону який залишається життєздатним тривалий час. Так, у молоці й інших продуктах він зберігає життє­здатність 7—14 діб, у відкритих водоймах — упродовж кількох місяців.

Зараження холерою відбувається при вживанні води, рідше хар- чоних продуктів, забруднених вібріоном.