Розлади серцево-судинної системи та заходи профілактики захво­рювань системи кровообігу

На жаль, робота серцево-судинної систе­ми не завжди працює нормально. З різних причин виникають різні її порушення. Аритмії — порушення ритму роботи серця, яке ви­являється у прискоренні (100 ударів/хв і більше — тахікардія) чи сповільненні (менш як 60 ударів/хв — брадикардія) серцевої діяль­ності, виникненні окремих додаткових скорочень (екстрасистолія) або частих скорочень, що настають одне за одним і призводять до нападу серцебиття (пароксизмальна тахікардія)_у виникненні непра­вильних проміжків між скороченнями (миготлива аритмія), част­ковому або повному порушенні нормального зв’язку між передсер­дями й шлуночками серця (блокади) та ін. Аритмії виникають внас­лідок змін автоматизму, збудливості, провідності, скоротливості, при порушенні електролітного балансу тощо.

Тромбоз — процес зажиттєвого утворення згустків крові (тром­бів) у кровоносних судинах або в порожнинах серця, який утруд­нює або припиняє місцевий кровообіг. Спричинюється ураженням стінок судин внаслідок атеросклерозу, запальних процесів, інтокси- кацій, травм, уповільненням кровообігу через розлади серцевої діяль­ності або патологічним розширенням судин тощо. Тромбози в сис­темі коронарного кровообігу призводять до інфаркту міокарда, тром­боз судин мозку — до інсульту порушення кровопостачання певної ділянки тканини — некрозу.

Гіпертонічна хвороба — загальне захворювання людини, основ­ним проявом якого є підвищення кров’яного тиску (артеріального). Належить до найпоширеніших серцево-судинних хвороб людини, уражує до 5—6 % дорослого населення. Виникає в різному віці, але переважно в середньому та похилому. Гіпертонічну хворобу слід відрізняти від так званих симптоматичних гіпертоній коли підви­щенням артеріального тиску супроводжуються інші захворювання (ураження аорти, гіпофіза, надниркових залоз, нирок та ін.). Розвиток гіпертонічної хвороби зумовлюють перевантаження (особливо нега­тивними емоціями), розумова праця, атеросклероз, порушення діяль­ності ендокринних залоз і нирок, куріння, надмірне вживання алкого­лю, а також несприятлива спадковість.

Найважливішими ускладненнями гіпертонічної хвороби є інфаркт міокарда, серцева недостатність, інсульт, недостатність функції ни­рок. Хворі на гіпертонічну хворобу підлягають диспансеризації. Найважливішим у профілактиці цієї хвороби є її вчасне виявлення та усунення причин розвитку.

Інфаркт міокарда — змертвіння (некроз) певної ділянки міо­карда серця, що виникає внаслідок припинення його кровопо­стачання. Зумовлюється здебільшого утворенням тромбів, емболів або тривалим спазмом відповідної артерії, гіпоксією. Факторами, що сприяють розвиткові інфаркту міокарда, є перевтома, психічні травми, фізичні перенапруження, гіпертонічна хвороба, куріння тощо.

Ішемічна хвороба — захворювання, в основі якого лежить невід­повідність між потребою міокарда в кисні та його кровозабезпечен- ням. Часто є проявом коронарного атеросклерозу. Сприяють роз­витку ішемічної хвороби серця паління, гіподинамія, зайва вага тощо.