4. Вимоги до фінансової звітності.
Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням конкретних інформаційних потреб.
Відповідно до МСБО основними якісними характеристиками фінансової звітності є такі:
1. Зрозумілість, тобто доступність для розуміння користувачем, який має достатні знання у сфері ділового й економічного життя, бухгалтерського обліку і досить старанний, і Загалом, П(С)БО 1 теж передбачає, що інформація у фінансових звітах повинна бути дохідлива і розрахована на користувачів, які мають достатньо знань і зацікавленості.
Водночас чинний бухгалтерський і податковий облік і форми звітності найчастіше незрозумілі самим фахівцям із бухгалтерського обліку, а правильно заповнити звітність при всій різноманітності нормативних документів можуть в країні лише окремі особи. Про зрозумілість обліку і фінансової звітності для користувача взагалі не йдеться: не вони її зрозуміти без спеціальних знань.
2. Доречність, тобто вплив на економічні рішення користувачів оцінки минулих, майбутніх і теперішніх подій, прогнозування результатів діяльності виправлення помилок у господарській діяльності, П(С)БО № 1 також зазначає, що фінансова звітність повинна містити тільки доречну інформацію, що дає змогу належно впливати на прийняття рішень, оцінку минулих і майбутніх подій.
Міжнародним стандартом фінансової звітності чітко визначено, що у свою чергу, доречність пов'язана з суттєвістю, причому інформація вважається суттєвою, якщо її ігнорування або перекручування могли б уплинути на економічне рішення користувачів. Це залежить від розміру об'єкта або помилки, тобто суттєвість є точкою відліку якою повинна володіти інформація, щоб бути корисною.
Відповідно до визначення статті 3 П(С)БО 1 суттєвою є інформація, відсутність якої може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності. Суттєвість інформації визначається відповідним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку керівництвом підприємства.
При цьому користувачами звітності є фізичні і юридичні особи, яким необхідна інформація про діяльність підприємства для прийняття рішень.
3. Надійність, тобто в поданій в звітності інформації не повинно бути істотних помилок і перекручувань внаслідок чого користувачі можуть покластися на неї як таку, що правдиво подає те, що вона повинна подавати. Відповідно до Ц(С)БО 1 ця характеристика називається достовірністю.
4. Порівнянність, тобто можливість користувачам порівнювати звіти різних підприємств і за різний період часу, що передбачено й у аналогічному формулюванні П(С)БО 1. Цей принцип в сучасній практиці не діє, тому що при високому рівні інфляції статті балансу не перераховуються внаслідок чого порівнянність показників просто відсутня. Система оцінки статей балансу безнадійно відстала від життя і неадекватно відображає майнове становище підприємства: або в бік завищення, або в бік заниження. Пунктом 18 П(С)БО передбачено, що фінансова звітність в Україні формується з дотриманням таких принципів:
автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників унаслідок чого особисте майно і зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;
безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов'язань підприємства виходячи з припущення, що його діяльність триватиме і далі;
періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;
історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів виходячи з витрат на їхнє виробництво і придбання;
Тепер будь-які активи, виготовлені на підприємстві, будуть оцінюватися за виробничою собівартістю у складі прямих та виробничих накладних витрат.
До собівартості придбаних активів включатимуться:
• ціна придбання;
• податки, мито, збори (крім тих, що повертаються згодом підприємству);
• витрати на їх доставку, вантажно-розвантажувальні роботи;
• витрати доведення активів до стану, придатного для використання (реалізації);
• інші витрати безпосередньо пов'язані з придбанням цих активів;
нарахування і відповідності доходів, і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, здійсненими для одержання цих доходів. При цьому доходи І витрати відображаються в обліку і звітності в момент їх виникнення незалежно від часу надходження і сплати грошей;
Завдяки цьому користувачі отримують інформацію не тільки про минулі операції, пов'язані з виплатою або отриманням грошових коштів, але й про зобов'язання сплатити грошові кошти в майбутньому та про ресурси, які мають надійти в майбутньому. Така інформація щодо минулих операцій є найбільш корисною для прийняття користувачами економічних рішень;
повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні і потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на прийняті на її підставі рішення;
Тому фінансова звітність не обмежується лише балансом, звітами про фінансові результати, власний капітал та рух грошових коштів, але містить примітки, які надають інформацію про облікову політику підприємства та додаткові пояснення до окремих статей цих звітів. Крім того у примітках розкриваються важливі для користувачів фінансової звітності події, які відбулися після дати балансу, наприклад, оголошення дивідендів за акціями.
У складі, річного бухгалтерського звіту українських підприємств передбачена форма №3 "Звіт про фінансово-майновий стан" та пояснювальна записка. Проте інформація, яка в них наводиться, лише в незначній мірі покриває потреби користувачів для здійснення ретроспективного та перспективного аналізу діяльності підприємства з метою прийняття економічних рішень.
Що ж стосується непередбачених подій та подій після дати балансу, то вони взагалі не впливали на показники звітів і не розкривались у пояснювальній записці. Щоб скласти фінансову звітність, керівництво підприємства формує облікову політику, тобто обирає принципи, методи і процедури обліку таким чином, щоб достовірно відобразити фінансове положення і результати діяльності підприємства та забезпечити зіставність фінансових звітів.
послідовності, яка передбачає постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована й розкрита у фінансовій звітності;
Українські підприємства мали дуже обмежені можливості щодо формування облікової політики, які визнались п.1 "Вказівок щодо організації бухгалтерського обліку в Україні", затверджених наказом Мінфіну України від 07.05.93 № 25 з наступними змінами і доповненнями. У пояснювальній записці до річного бухгалтерського звіту вимагалось попередити про намір зміни облікової політики в наступному звітному році.
За Ц(С)БО 1 підприємство буде висвітлювати свою облікову політику у примітках, описуючи принципи оцінки та методи обліку щодо окремих статей звітності. Тепер підприємство буде мати право вибору, прийматиме ці рішення самостійно.
Що ж стосується змін облікової політики, то в ЦС)БО 6 визначено:
• коли можливі такі зміни;
• що не вважається зміною облікової політики;
• як впливають зміни облікової політики на показники фінансових звітів;
• які примітки слід надавати у випадку змін облікової політики.
обачності, згідно з якою методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;
превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватися відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;
єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.
Під час складання фінансової звітності необхідно намагатися збалансувати усі перелічені принципи таким чином, щоб досягти якісних характеристик фінансової звітності.
Фінансова звітність повинна містити такі дані (п(с)БО№1, пункт 19);
про підприємство: найменування, організаційно-правову форму, місце перебування підприємства (країну, де воно зареєстровано, адресу офісу ), стислий опис основної діяльності, найменування органу управління, у віданні якого перебуває підприємство, або найменування його холдингової (материнської) компанії, середня чисельність персоналу протягом звітного періоду;
дату звітності в звітному періоді станом на яку наведені показники, або звітний період, за який вона складена, причини та наслідки зміни розкриваються в примітках до фінансової звітності:
про валюту звітності й одиниці її виміру, оскільки в П(С)БО №1 передбачена відмінність валюти звітності від валюти бухгалтерського обліку.
У такому випадку підприємства повинні будуть розкрити в звітності причини цього і методи перерахунку однієї валюти в іншу. Але в національному стандарті бухгалтерського обліку не зазначено, які підприємства й у якому порядку зможуть скористатися цим правом
Проте статтею 5 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р № 996-ХГУ визначено інше:
підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у грошовій одиниці України:
про відповідну інформацію щодо звітного та попереднього періоду;
про облікову політику підприємства і причинах її змін. використовуючи опис принципів оцінки статей звітності і методу обліку окремих й статей;
про консолідацію фінансових звітів;
припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;
обмеження відносного володіння активами;
участь у спільних підприємствах;
виявлені помилки минулих років і пов'язані з ними коригування;
переоцінку статей фінансової звітності;
іншу інформацію.
Порівнюючи П(С)БО 1 з вимогами Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від квітня 1993 року №250, з наступними змінами і доповненнями, та Інструкції про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту, затвердженої Мінфіном України №139 від 18 серпня 1995 року, з наступними змінами і доповненнями, що розбіжності між ними! стосуються як складу звітності, так і методологічних основ її подання.
Методологічні відмінності полягають перш за все у тому, що:
• якісні характеристики фінансової звітності розглядались з точки зору такого користувача звітів як держава;
• не використовувались принципи безперервності діяльності та превалювання змісту над формою;
• принципи нарахування та відповідності доходів і витрат, повного висвітлення, послідовності, обачності використовувались частково і непослідовно.Внаслідок цього:
• бухгалтерські звіти безперервно діючого підприємства та такого, що припиняє свою діяльність, готуються за однаковими правилами;
• під час підготовки звітності не враховувалась ймовірність збільшення або зменшення майбутніх економічних вигод, пов'язаних з певною статтею, та можливість її достовірної оцінки;
• принцип нарахування застосовувався формально, не зважаючи на економічну сутність господарських операцій. Датою реалізації продукції, товарів, робіт, послуг вважається дата відвантаження (передачі) продукції, товарів (підписання документів про виконані роботи, надані послуги);
• жорстке регулювання методології обліку фактично виключало можливість застосування професійного судження та формування облікової політики керівництвом українського підприємства: право вибору існує лише щодо методу нарахування зносу малоцінних та швидкозношуваних предметів, створення одного з дозволених резервів за рахунок собівартості, оцінки вартості товарів гуртовими базами торгівлі, постачання та збуту,
• не розглядалися непередбачені події та події після дати балансу;
• склад собівартості в значній мірі визначався податковим законодавством, а не. економічною сутністю цієї категорії.
Усе це позначалось на якісних: характеристиках звітності українських підприємств, не сприяючи ні їх зрозумілості, ні доречності, ні достовірності, ні зіставності в нових економічних умовах. Мета П(С)БО - уникнути зазначених недоліків.
Для якісного управління необхідна оптимальна кількість інформації. Неповнота інформації не дає можливості отримати повне уявлення про об'єкт, що його вивчають. Надлишок інформації не дає змоги виділити єдине раціональне рішення. Тому фінансова інформація підлягає певному обробленню перед подачею її користувачам (схема 2)
Проведення аналізу за даними фінансової звітності підприємства вимагає щоденної структуризації великих об'ємів вихідних даних та постійного використання статистичних методів обробки фінансової інформації, що забезпечується комп'ютеризацією отримання та аналізу базових показників фінансової звітності.
Використання комп'ютерних програм з метою аналізу передбачає наявність певної методичної основи та алгоритмів обробітку первинної облікової фінансової інформації для підтримки прийняття управлінських рішень. Значення таких програмних продуктів в загальній системі фінансового планування та управління визначається ступенем повноти та достовірності даних, що використовуємо при створенні інформаційної бази фінансового менеджменту на основі сучасних інформаційних технологій.
В теперішній час в економічній літературі все більше уваги приділяється питанням, що стосуються удосконалення технологій фінансового менеджменту.
За останні 10 років в ділових колах по - справжньому обмірковується значення технології фінансового управління. Без технологічного та інформаційного забезпечення не можуть дієво впроваджуватися в життя ефективні фінансові рішення. В зв'язку з цим, рішуче змінюються відношення до процедур, регламентів, документів.
Отже, сьогодні інформація виступає як один з першочергових ресурсів, значення якого не менше, чим значення матеріальних, сировинних, фінансових та інших. Ефективне використання цих ресурсів в процесі виробництва в значній мірі залежить саме відстану та використання інформації.