4.Бюджетування на підприємстві

Головним інструментом фінансового планування є кошторис планування (бюджетування).

Кошторис (бюджет) – це форма планового розрахунку, яка визначає докладну програму дій підприємства на майбутній період.Бюджетування – це процес планування майбутньої діяльності підприємства та оформлення його результатів системою бюджетів.

Бюджет- кількісний вираз плану, інструмент контролю та координації його виконання. Бюджет стає частиною системи управлінського контролю, оскільки фактичні результати порівнюють із плановими і вживають необхідних заходів.

Бюджет є засобом планування щорічних операцій підприємства. Річне фінансове планування допомагає реалізувати стратегічний план, враховувати прогнозні показники діяльності підприємства. Бюджет допомагає координувати діяльність підрозділів підприємства, об’єднувати їх для виконання єдиного плану. Він дає змогу уникнути рішень, які вигідні деяким підрозділам підприємства, але можуть завдати шкоди діяльності підприємства загалом, тому повинні бути відхилені. Бюджет є також інструментом управління діяльності підприємства. Порівнюючи фактичні цифри з плановими показниками з різноманітних категорій витрат, можна визначити ті з них, які не були заплановані і потребують у зв’язку з цим особливої уваги. Крім того, бюджет є корисним засобом інформування керівників про ефективність їх роботи в напрямі досягнення поставлених цілей. Він допомагає підприємству виявити потенційні проблеми, пов’язані з конкретними програмами дій і планувати заходи, які б допомагали уникнути цих проблем.

Бюджети можуть бути складені:

• для підприємства загалом;

• для структурних підрозділів.

Бюджети підрозділів зводять в основний (зведений) бюджет.

Основний бюджет – це фінансове та кількісне відображення виробничих планів усіх підрозділів підприємства, необхідних для досягнення поставлених цілей. Основний бюджет складається:

• з операційних бюджетів;

• з фінансових бюджетів.

Операційний бюджет – це сукупність бюджетів затрат і доходів, які забезпечують складання бюджету прибутку. До операційних бюджетів належать:

• бюджет продажів;

• бюджет виробництва;

• бюджет прямих матеріальних затрат;

• бюджет прямих затрат на оплату праці;

• бюджет виробничих накладних затрат;

• бюджет запасів на кінець звітного періоду;

• бюджет виробничої собівартості готової продукції;

• бюджет собівартості реалізованої продукції;

• бюджет витрат на збут;

• бюджет адміністративних витрат;

• бюджет прибутку.

Фінансовий бюджет – сукупність бюджетів, які відображають заплановані кошти і фінансовий стан підприємства.

Фінансовий бюджет складається з:

• бюджету капіталовкладень;

• бюджету коштів;

• бюджету балансу.

Платіжний календар дає можливість фінансовій службі підприємства

забезпечити оперативне фінансування, виконання розрахункових та платіжних зобов’язань, фіксує зміни у платоспроможності підприємства та ліквідності його активів; дозволяє стежити за станом оборотних коштів та вказує на необхідність використання позичених та залучених коштів у плановому періоді.

Таким чином, платіжний календар конкретизує поточний фінансовий план, уточнює його показники, дозволяє використовувати власні резерви підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємств, дає більш повне уявлення про стан платежів і розрахунків у періоді, що аналізується. За допомогою платіжного календаря контролюється складання кошторисів витрат, витрат виробництва та обігу, випуск продукції та її реалізація окремими структурними підрозділами, а також рівень самоокупності та рентабельності.

Схема формування бюджетів підприємства

Процес складання платіжного календаря можна розділити на 5 етапів:

• вибір періоду планування;

• розрахунок можливих грошових надходжень;

• оцінка грошових видатків в плановому періоді;

• визначення грошового сальдо (різниця між надходженнями і видатками)

• підведення підсумків (недостатність чи надлишок коштів);

• складання основного бюджету підприємства.

Касовий план – це план обороту готівки підприємства, необхідний для контролю за їх надходженням і витрачанням. Він складається за типовою формою на квартал і у встановлені строки передається в кредитну установу, з якою підприємство складає договір про розрахунково-касове обслуговування.

Касовий план потрібний підприємству для того, щоб більш точно визначити розмір зобов’язань перед працівниками з заробітної плати, нарахувань на заробітну плату та інших виплатІснують 2 способи бюджетування: через приріст і «з нуля».

Бюджетування через приріст – це складання бюджетів на підставі фактичних результатів досягнутих у попередньому періоді. При такому підході фактичні показники минулого періоду коригують з урахуванням цінової і податкової політики держави та інших даних. Перевагою такого методу є його простота, тому що він не потребує значних затрат на розрахунок. Однак цей метод має суттєвий недолік: у процесі бюджетування не аналізують ефективність затрат, а досягнуті результати автоматично переносяться на наступний період.

Бюджетування «з нуля» - це метод, при якому кожного разу необхідно робити обґрунтування запланованих витрат так, ніби діяльність здійснюється уперше. Такий вид бюджетування вимагає від кожного центру бюджетування виявлення проблем та їх розв’язаня на стадії планування.

Водночас метод є значно дорожчий і потребує значних затрат, часу і грошей. Бюджетування здійснюється, як звичайно, у такій послідовності:

1. ознайомлення відповідальних за бюджет осіб з основними напрямами політики підприємствава;

2. визначення основних обмежуваних факторів;

3. обґрунтування та підготовка бюджету продажів;

4. складання бюджетів;

5. обговорення бюджетів із вищим керівництвом;

6. координація та аналіз обговорених бюджетів;

7. затвердження бюджетів.

За широтою номенклатури розрізняють бюджети функціональний і комплексний.

Функціональний, як правило, розробляється по одній-двох статтях затрат (наприклад, бюджет оплати праці). Комплексний – розробляється за широкою номенклатурою затрат (наприклад, бюджет адміністративно-управлінських затрат).

За методами розробки розрізняють стабільний і гнучкий бюджети. Стабільний бюджет не залежить від зміни обсягів діяльності підприємства. Гнучкий – передбачає встановлення планових поточних чи капітальних затрат не в твердо фіксованих сумах, а у вигляді нормативу витрат, які взаємопов'язані з показниками обсягу діяльності підприємства.

При складанні кошторисів використовуються різноманітні методи:

• нормативний;

• розрахунково-аналітичний;

• балансовий;

• оптимізації;

• моделювання.

Сутністю нормативного методу складення кшторису є розрахунок обсягу затрат і потреби в ресурсах шляхом множення норми витрат ресурсів на запланований обсяг економічного показника (реалізація, випуск продукції).

Нормативний метод планування є найпростішим методом. Маючи норму (норматив), і помниживши його на об’ємний показник, можна легко розрахувати плановий показник.

Сутність розрахунково-аналітичного методу полягає в тому, що розраховується обсяг витрат і потреба в ресурсах шляхом множення середніх витрат на індекс їх зміни у запланованому періоді.

Сутністю балансового методу є узгодження обсягу затрат і джерел розширення ресурсів (доходів).

Балансовий метод застосовується передусім при плануванні розподілу прибутку та інших фінансових ресурсів, плануванні потреби в надходженні коштів до фонду накопичення, фонду споживання тощо.

Сутністю методу оптимізації при складанні кошторису є багатоваріантність. З декількох кошторисів обирається найкращий з точки зору мінімальних затрат чи максимального одержаного ефекту (результату).

Сутністю методу моделювання є аналіз функціональних зв’язків між різними елементами процесу виробництва. Наприклад, моделюється залежність прибутку від рівня затрат і обсягу реалізації продукції (виручки).