Тема 2 Система забезпечення фінансового менеджменту.

1. Організаційне забезпечення система управління фінансами.

2. Зовнішнє та внутрішнє середовище: інформаційна база фінансового менеджменту.

3. Поняття фінансової звітності та її значення в ринковій економіці.

4. Вимоги до фінансової звітності.

1. Організаційне забезпечення система управління фінансами.

Фінансова робота складається з процедур різного рівня складності та відповідальності.

Перший рівень ставить наступні задачі: а) прийняття фінансових рішень по перспективах розвитку підприємства і поточній діяльності; б) залучення джерел інвестування та їх використання; в) проведення фінансової політики.

Другий рівень ставить наступні задачі: а) здійснення фінансових розрахунків; б) оформлення фінансових документів; в) складання звітності, тощо.

Задачі першого рівня вирішують керівники вищих ланок управління і лише частково делегуються нижчим ланкам.

Задачі другого рівня, як правило, делегуються.

Підприємство обирає зручну для нього форму організації фінансової роботи, виходячи з конкретних умов господарювання, структури управління, наявності територіально відокремлених підрозділів ( філій, представництв).

Організаційний механізм господарювання – це сукупність правил, організаційно – правових нормативів і стандартів, що визначають та регулюють структуру фінансового управління.

Він також включає в себе:

- обов’язки , права та відповідальність органів управління і управлінських працівників, організацію процесу їхньої діяльності;

- розподіл робіт між різними виконавцями;

- оснащення управлінської праці засобами оргтехніки, чисельність працівників в управлінні, матеріальне і моральне стимулювання їхньої праці.

Отже, організаційний механізм охоплює організацію структури управлінської системи і організацію процесу функціонування системи, якою управляють.

Організація фінансового управління підпорядковується певним емпіричним правилам:

- єдність мети;

- розумна ієрархія;

- стійкість;

- безперервне удосконалення;

- пряме підпорядкування;

- обсяг контролю;

- порівнянність, відповідність даним повноваженням;

- виключення, пріоритет завдань;

- комбінування.

Центральним елементом організаційного механізму є структура управління, за допомогою якої поєднуються різні центри фінансового управління, регламентуються внутрішні зв’язки між структурними підрозділами і працівниками апарату управління.

Структура фінансового управління – це упорядкована сукупність взаємопов’язаних елементів системи, що визначає поділ праці і службових зв’язків між фінансовими підрозділами і працівниками апарату управління з підготовки, прийняття і реалізації управлінських рішень. Вона організаційно закріплює функції за структурними підрозділами та працівниками і регламентує потоки інформації у систему управлінської структури.

Відповідає за організацію фінансової роботи на підприємстві фінансова служба.

Під фінансовою службою підприємства розуміють самостійний структурний підрозділ, який виконую визначені функції в системі управління підприємством.

Зазвичай таким підрозділом є фінансовий відділ. Його структура і чисельність залежать від організаційно – правової форми підприємства, характеру господарської діяльності, обсягу виробництва та загальної кількості працівників підприємства.

Основні напрями фінансової роботи на підприємствах – фінансове планування, оперативна і контрольно – аналітична робота.

На малих підприємствах з невеликими обігами і незначною чисельністю працівників функції фінансиста можуть бути об’єднаними з функціями бухгалтера, але на акціонерних товариствах наявність фінансової служби в системі управління підприємством є необхідною умовою.

В ринкових умовах господарювання важливими задачами фінансової служби є:

1. виконання зобов’язань перед бюджетом, банками, постачальниками, працівниками підприємства;

2. організація розрахунків;

3. контроль за використанням власних і позикових коштів;

4. організація фінансового менеджменту.

Фінансовий менеджмент – це організація управління фінансовими потоками з метою найбільш ефективного використання власного і залученого капіталу і одержання максимального прибутку.

Фінансовий менеджмент – це розробка фінансової стратегії і тактики на основі аналізу фінансової звітності за допомогою системи показників і прогнозування доходів в залежності від зміни структури активів і пасивів підприємства.

Апарат управління фінансами – важлива частина загального апарату управління господарюючого суб’єкта. На великих підприємствах може бути створена фінансова дирекція на чолі з фінансовим директором, чи головним фінансовим менеджером. Вона створюється за рішенням правління акціонерного товариства чи дирекції підприємства.

Підрозділами фінансової дирекції можуть бути фінансовий відділ, планово – економічний відділ, бухгалтерія, сектор економічного аналізу, відділ валютних операцій.

Структура, функції і відповідальність всіх підрозділів, їх відносини з іншими ланками управління повинні визначатись Положенням про фінансовий відділ. Функції фінансової дирекції:

1) забезпечення фінансування господарської діяльності підприємства;

2) розробка фінансової програми розвитку підприємства;

3) визначення інвестиційної політики;

4) визначення кредитної політики;

5) встановлення кошторисів витрат грошових коштів для всіх підрозділів підприємства;

6) розробка валютної політики і забезпечення валютної доходності;

7) фінансове планування, участь в складанні бізнес-плану;

8) здійснення розрахунків з постачальниками, підрядчиками, банками, бюджетом;

9) забезпечення страхування від фінансових ризиків;

10)проведення трастових, лізингових та інших операцій;

11)аналіз фінансово-господарської і зовнішньоекономічної діяльності;

12)ведення фінансового обліку, складання бухгалтерського балансу

та інших фінансових документів.

В залежності від розмірів підприємства і поставлених цілей перераховані функції можуть деталізуватись і розширюватись. Фінансовий менеджер і фінансова дирекція - це вища ланка управління фінансовим персоналом.

Завданням фінансового персоналу є пошук коштів і фондів та використання їх з метою отримання максимального прибутку для свого підприємства.

Обов'язки фінансового персоналу є наступними.

1. Прогнозування і планування. Фінансовий персонал повинен взаємодіяти з працівниками інших відділів, коли вони займаються прогнозуванням і складанням перспективних планів.

2. Здійснення основних інвестиції та прийняття фінансових рішень. У фірм, які мають успіх, спостерігається зростання обсягу продаж, що потребує інвестицій у виробництво. Фінансовий персонал повинен допомогти визначити оптимальний розмір продаж і обрати найкращий спосіб фінансування для придбання фондів.

3. Взаємодія та управління. Фінансовий персонал повинен взаємодіяти з іншими працівниками з метою забезпечення найбільш ефективної діяльності підприємства.

4. Діяльність на фінансовому ринку. Фінансовому персоналу доводиться мати справу з операціями на ринку грошей та капіталів.

У фінансовій роботі на підприємстві головну роль відіграє фінансовий менеджер як фахівець в області фінансів. На великих підприємствах, в АТ працює декілька фінансових менеджерів, кожний з яких виконує визначені посадові обов'язки. Групу фінансових менеджерів очолює провідний фінансовий менеджер, а якщо таких груп кілька, - головний менеджер.

Професійний рівень фінансового менеджера визначається його знаннями в області фінансів і кредиту, банківської, біржової і фінансової діяльності, бухгалтерського обліку, вмінням аналізувати фінансову звітність підприємства. Фінансовому менеджеру необхідно орієнтуватись у валютному законодавстві, вміти працювати на фінансовому ринку.

Основними функціями фінансового менеджера на підприємстві є:

- розробка фінансового плану;

- здійснення оперативної фінансової роботи;

- управління фінансовими активами і пасивами;

- фінансовий аналіз і контроль;

- управління фінансовими ризиками;

- удосконалення фінансової роботи на підприємстві.

Однією з .головних задач діяльності фінансового менеджера є пошук шляхів удосконалення фінансової роботи.

До напрямів удосконалення фінансової роботи на підприємстві відносять:

1) системний і постійний фінансовий аналіз їх діяльності;

2) організацію обігових засобів відповідно до існуючих вимог з метою оптимізації фінансового стану;

3) впровадження управлінського обліку і на цій підставі оптимізацію витрат підприємства;

4) оптимізацію розподілу виручки і вибір найбільш ефективної дивідендної політики;

5) більш широке впровадження комерційного кредиту з метою оптимізації джерел грошових коштів;

6) застосування лізингових операцій з метою розвитку виробництва;

7) впровадження сучасної системи управління грошовими потоками;

.8) розробка і реалізація стратегічної фінансової політики підприємства.

Практика довела ефективність організації управління фінансами, коли поєднується делегування відповідальності за одержання доходу (прибутку) і надаються достатньо широкі впровадження в управлінні поточною діяльністю з централізацією прийняття фінансових рішень по розподілу та використання фінансових результатів.

2. Зовнішнє та внутрішнє середовище: інформаційна база фінансового менеджменту.

Кожне управлінське рішення повинно бути забезпечене повною інформацією. Для цього необхідно відібрати із всього інформаційного потоку необхідну інформацію. Керівники підприємств, фінансові менеджери повинні бути здатні міркувати аналітичне, мати здатність сприймати оцінки інформації та виходячи з цього приймати нові управлінські рішення.

На кожному підприємстві завжди мають місце такі три види робіт - бухгалтерський облік, аналіз фінансове - господарської діяльності і управління. Бухгалтерський облік - нормативно - зафіксована необхідність. Він здійснюється за встановленими правилами і відповідною методикою. Результати його фіксуються в стандартних звітах. Аналіз проводиться на підприємстві в такій мірі, яка відображає рівень підготовки спеціаліста, що виконує аналітичні роботи, і спеціаліста, який замовляє необхідну йому інформацію.

Облік, аналіз та менеджмент існують, як правило, відокремлено, хоча за своєю природою вони мають досить серйозні змістовно - логічні основи . взаємозв'язку.

Більш ефективним, на нашу думку, є такий підхід, коли бухгалтерський облік здійснюється не тільки для безпосереднього обліку шляхом монотонного відображення господарських операцій бухгалтерськими регістрами (адже це теж необхідно), а для всебічного об'єктивного аналізу господарської діяльності підприємства на основі отриманих первинних даних. Аналіз фінансово - господарської діяльності, в свою чергу, повинен здійснюватися не для самого аналізу, тобто складання окремих розрахункових таблиць, а, в першу чергу, для того, щоб своїм змістом і результатами слугувати підґрунтям для прийняття як поточних, так і стратегічних управлінських рішень.

Нові політичні і економічні реалії вимагають нових підходів до менеджменту, пошуку таких форм і методів, які б відповідали умовам ринку.

Система управління господарськими організаціями складається як результат вирішення протиріччя між зміною зовнішнього середовища (ступенем насиченості ринку, прийнятним рівнем втручанням держави, допустимим рівнем обліку соціальних вимог) і господарськими організаціями, які постійно розвиваються, постійно прагнуть працювати ефективніше, виробляти кращу продукцію, ніж раніше, забезпечити стійке і конкурентноспроможне становище підприємства для виживання за умов ринку. Таким чином, розвиток економіки супроводжується еволюцією систем управління підприємствами, причому як у структурному, інформаційному, так і соціальному аспектах.

Інформація утворює серцевину процесу управління, оскільки вона містить в собі відомості, необхідні для прийняття управлінського рішення. Діюча практика показує, що кожен структурний підрозділ самостійно збирає, обробляє і реалізує відповідно до його функцій досить значні масиви як первинної оперативної, так і і вторинної аналітичної інформації. Велика частина її дублюється в різних документах і не завжди використовується в управлінні. Разом з тим вся сукупність інформації, що отримується, не завжди достатня для вирішення ряду конкретних проблем, що виникають на підприємствах за нових умов господарювання.

Успіх в роботі лінійних та функціональних керівників в однаковій мірі як і спеціалістів, до яких відносяться бухгалтери, фінансові менеджери, економісти та інші, залежить від різних видів забезпечення їх діяльності: правового, інформаційного, нормативного, технічного і т.п. Інформаційне забезпечення без сумніву можна віднести до основних елементів цієї системи.

Керувати - значить приймати рішення. Осмислене прийняття управлінських рішень можливе лише на основі інформації. Існують різні визначення поняття "інформація". Одне з найбільш ємних це [59]: «інформація - це відомості, що зменшують невизначеність в тій області, до якої вони відносяться". Іншими словами, не будь - які дані можливо кваліфікувати як інформацію, а лише ті, що розкривають об'єкт уваги з якоїсь нової, раніше невідомої сторони. З наведеного визначення можна зробити дуже важливий висновок: інформація сама по собі не існує, існують лише дані, із яких можна почерпнути інформацію.

Ковальов В.В. вважає, що інформаційне забезпечення процесу управління фінансами - сукупність інформаційних ресурсів та способів їх організації, необхідних та придатних для реалізації аналітичних процедур, які забезпечують фінансову сторону діяльності підприємства.

Інформаційний потенціал може використовуватися багаторазово як колективом, так і окремими робітниками, на відміну від більшості ресурсів, які мають здатність використовуватися повністю. Щодо інформації, то вона постійно збільшується та збагачується. [86]

Основну потому вагу в загальному потоці інформації займає економічна інформація, яка відображає всю багатогранність виробничої та господарської діяльності підприємств АПК. Це пояснюється тим, що інформація про стан об'єкту (наявність засобів виробництва, об'єм отриманої продукції, затрати живої та уречевленої праці, фінансовий стан виробництва і т. д.) являється засобом, мовою його управління. За допомогою економічної інформації здійснюються основні функції управління: планування, облік, аналіз та контроль.

Інформація та управління безперервно взаємодіють один з одним. Після отримання інформації, її аналізу та обробітку готується відповідне управлінське рішення.

"Формування інформаційної бази фінансового менеджменту на підприємстві є процесом цілеспрямованого підбору відповідних інформаційних показників для використання в процесі аналізу, планування та прийняття управлінських рішень".

Ефективність фінансового менеджменту на підприємстві в значній мірі визначається та залежить від інформаційної бази, що використовується. В свою чергу, формування інформаційної бази фінансового менеджменту на підприємстві представляє собою процес цілеспрямованого підбору відповідних інформаційних показників, які необхідні для здійснення аналізу, планування та підготовки ефективних оперативних управлінських рішень по всіх аспектах фінансової діяльності підприємства. [ Бланк ]

Формування системи інформаційних показників фінансового менеджменту із зовнішніх та внутрішніх джерел залежить від галузевих особливостей підприємств, їх організаційно-правових форм господарювання, рівня диверсифікації господарської діяльності та інших умов. [55] Вся сукупність показників інформаційної бази фінансового менеджменту представлена на схемі 1.

Показники, що формуються із зовнішніх джерел інформації, діляться на три групи:

Показники, що характеризують загальноекономічний розвиток країни. Система інформаційних показників цієї групи є основою для проведення аналізу та прогнозу умов зовнішнього середовища діяльності підприємства при прийнятті стратегічних фінансових рішень (стратегії розвитку активів і капіталу, інвестиційної діяльності, визначення системи перспективних цільових показників фінансового менеджменту). Формування системи показників цієї групи здійснюється на основі даних державної статистики. Показники першої групи підрозділяються на два блоки. У першому блоці - " Показники макроекономічного розвитку " - представлені наступні інформаційні показники: об'єм доходів державного бюджету; об'єм витрат державного бюджету; розміри дефіциту державного бюджету; об'єм емісії грошей; грошові доходи населення; вклади населення у банках; індекс інфляції; облікова ставка Національного банку. У другому блоці - "Показники галузевого розвитку" - представлені основні показники галузі, до якої належить підприємство: об'єм валової та реалізованої продукції; загальна вартість активів, в т.ч. оборотних; загальна сума використаного капіталу, в т.ч. власного; сума балансового та чистого прибутку; ставка оподаткування прибутку від основної діяльності; індекс цін на продукцію.

Показники, що характеризують кон'юнктуру фінансового ринку. Система показників цієї групи використовується для прийняття рішень по формуванню портфеля довгострокових та короткострокових фінансових вкладень та деяких інших. Формування показників цієї групи здійснюється на основі публікацій періодичних комерційних видань або електронних джерел інформації.

Показники першої групи підрозділяються на два блоки. У першому блоці - " Показники кон'юнктури фондового ринку " - представлені: види основних інструментів фондового ринку, що обертаються на організованому і неорганізованому секторах фондового ринку; ринкові ціни попиту та пропозиції на основні фондові інструменти; ціни операцій по основним видам фондових інструментів; об'єми операцій по основним видам фондових інструментів; загальний індекс цін на фондовому ринку. У другому блоці - " Показники, що характеризують ринок грошей " - представлені: депозитні ставки окремих комерційних банків; кредитні ставки окремих комерційних банків; офіційний валютний курс (по валютам, з якими працює підприємство); курс купівлі-продажу окремих валют, встановлений окремими банками.

Показники, що характеризують діяльність контрагентів та конкурентів.

С истема інформаційних показників цієї групи використовується в основному для прийняття рішень по питанням оперативної фінансової діяльності. Вони групуються у наступні блоки: "Банки"; "Страхові компанії"; "Постачальники (сировини та матеріалів); "Покупці готової продукції";

"Конкуренти". Формування показників цієї групи здійснюються на базі публікацій звітних матеріалів у пресі, а також платних бізнес - інформацій, що надаються інформаційними фірмами. Склад інформаційних показників кожного блоку визначається конкретними цілями фінансового менеджменту та об'ємами господарських операцій з окремими контрагентами.[55]

Система нормативно - регулюючих показників враховується в процесі підготовки фінансових рішень пов'язаних з особливостями державного регулювання фінансової діяльності підприємства. Джерелом даних для показників цієї групи є нормативно - правові акти, що приймаються різними органами державного регулювання.

Показники, що формуються із внутрішніх джерел інформації, діляться на дві основні групи:

Показники фінансового обліку підприємства. Система показників цієї групи складає основу інформаційної бази фінансового менеджменту. На основі системи показників цієї групи проводиться аналіз, прогнозування, поточне планування та прийняття оперативних управлінських рішень по всім напрямкам фінансової діяльності підприємства. Переваги показників цієї групи: їх уніфікованість, що дозволяє використовувати типові технології та алгоритми фінансового аналізу, регулярність формування (не рідше ніж раз на квартал); високий рівень достовірності (звітність фінансового обліку надається зовнішнім користувачам і підлягає зовнішньому аудиту).

Показники цієї групи підрозділяються на три блоки. В першому блоці представлена показниками, що відображаються у "Балансі підприємства"; у другому _ у "Звіті про фінансові результати та їх використання"; третьому - у "Звіті про фінансово-майновий стан підприємства".

Склад показників управлінського обліку та регулярність їх формування визначається конкретними завданнями фінансового менеджменту. Результати управлінського обліку використовуються для контролю поточної фінансової діяльності та оцінки її ефективності, формування стратегії і політики по окремим напрямкам діяльності підприємства.

Показники фінансового обліку відображаються в фінансовій звітності та фінансових показниках, розраховані на їх основі. Фінансова звітність за призначенням повинна сприяти формуванню цивілізованої ринкової фінансової інфраструктури, виконувати функції інструмента взаємодії підприємства з ринком для того, щоб ринок став ефективним джерелом фінансових ресурсів підприємства.