2. Мета, задачі та функції фінансового менеджменту.

Головна мета фінансового менеджменту – забезпечення зростання добробуту власників капіталу підприємства, що знаходить конкретне втілення в підвищенні ринкової вартості підприємства або його акцій.

В процесі досягнення головної мети фінансовий менеджмент вирішує багато задач, основними серед яких є:

- забезпечення високої фінансової стійкості підприємства в процесі його розвитку;

- оптимізація грошового обороту і підтримання постійної платоспроможності підприємств;

- забезпечення максимілізації прибутку підприємства;

- забезпечення мінімілізації фінансових ризиків.

Забезпечення високої фінансової стійкості підприємства в процесі його розвитку відбувається шляхом втілення ефективної політики фінансування господарської діяльності підприємства, управління формуванням фінансових ресурсів, оптимізації фінансової структури підприємства.

Оптимізація грошового обороту і підтримання постійної платоспроможності підприємства досягається за рахунок ефективного управління грошовими потоками підприємства, підтримання ліквідності його активів, забезпеченням постійної платоспроможності підприємства.

Забезпечення максимілізації прибутку підприємства здійснюється за допомогою ефективного управління активами підприємства, оптимізації йх складу, структури, розміру. При цьому важливе значення має скорочення різниці між величиною номінального прибутку і реальним прибутком, що забезпечується реальним надходженням грошових коштів на підприємство.

Забезпечення мінімізації фінансових ризиків реалізується шляхом ефективного управління фінансовими ризиками, що передбачає оцінку окремих видів фінансових ризиків, застосування превентивних заходів і ефективних форм зовнішнього та внутрішнього страхування.

З практичної точки зору функції фін. мен. визначає система задач ф. м. на підприємстві. Ці функції поділяють на дві основні групи:

• функції ф. м. як підсистеми , що управляється;

• функції ф. м. як підсистеми управління підприємством.

Тобто це функції суб`єкта та об`єкта управління. До функції об’єкта управління відносять:

1. Управління активами. Функціями цього управління є виявлення реальної потреби в окремих видах активів виходячи з передбачених об`ємів операційної діяльності підприємства та визначення їх суми в цілому, оптимізація складу активів з позиції ефективності комплексного їх використання, забезпечення ліквідності окремих видів оборотних активів та прискорення циклу їх обороту, вибір ефективних форм та джерел їх фінансування.

2. Управління капіталом. В процесі реалізації цієї функції визначається загальна потреба в капіталі для фінансування активів підприємства, що формуються; оптимізується структура капіталу з метою забезпечення найбільш ефективного їх використання; розробляється система заходів по рефінансування капіталу в найбільш ефективні види активів.

3.Управління інвестиціями. Функціями цього управління є формування важливих напрямків інвестиційної діяльності підприємства; оцінка інвестиційної привабливості окремих реальних проектів та фінансових інструментів та відбір найбільш ефективних із них; формування реальних інвестиційних програм та портфеля фінансових інвестицій; вибір найбільш ефективних форм фінансування інвестицій.

4.Управління грошовими потоками. Функціями цього управління є формування вхідних та вихідних потоків грошових засобів підприємства, їх синхронізація за об`ємом та в часі за окремими майбутніми періодами, ефективне використання залишку тимчасово вільних грошових активів.

5.Управління фінансовими ризиками. В процесі реалізації цієї функції виявляється склад основних фінансових ризиків; здійснюється оцінка рівня цих ризиків та об`єм пов’язаних з ними можливих фінансових втрат в розрізі окремих операцій і по господарській діяльності в цілому; формується система заходів по профілактиці та мінімізації окремих фінансових ризиків , а також їх страхуванню.

6.Антикризове фінансове управління при загрозі банкрутства. В процесі реалізації цієї функції на основі постійного моніторингу фінансового стану підприємства діагностується на можливість банкрутства; враховується рівень цієї загрози; використовуються внутрішні механізми фінансової стабілізації підприємства, а в необхідних випадках – обґрунтовуються напрямки та форми його санації.

Функції суб`єкта управління представляють собою загальний вид діяльності, що вказує напрямок здійснення впливу на відношення людей в господарському процесі та в фінансовій роботі.

Ці функції, тобто конкретний вид управлінської діяльності, послідовно складається із збору, систематизації, передачі, зберігання інформації, розробки та прийняття рішення, перетворення його в команду.

Мова йде про такі функції, як планування, прогнозування та передбачення, організація, регулювання, координування, стимулювання, контроль.

Планування в фінансовому менеджменті відіграє суттєву роль.

Функція управління – фінансове планування – охоплює увесь комплекс заходів як по розробці планових завдань, так і по втіленню їх в життя.

Фінансове планування представляє собою також процес розробки людьми конкретного плану фінансових заходів, тобто звичайний вид діяльності людини. Для того, щоб ця діяльність була успішно, розробляється методологія і методика розробки фінансових планів.

Прогнозування в фін. мен. – розробка на довгострокову перспективу змін фін. стану об’єкту в цілому та його різних частин . Прогнозування на відміну від планування не ставить задачу безпосередньо здійснювати на практиці розроблені прогнози. Ці прогнози представляють собою передбачення відповідних змін. Особливістю прогнозування є також альтернативність в побудові фін. показників та параметрів, визначаюча варіантність розвитку фін. стану об’єкту управління на основі намічених тенденцій.

Функція організації в ф. м. зводиться до об’єднання людей, що разом реалізують фінансову програму на базі будь-яких правил та процедур. До останніх відноситься створення органів управління, побудова структури апарату управління, встановлення взаємозв’язку між управлінськими підрозділами, розробка норм, нормативів, методик та т. і..

Регулювання в ф. м. – вплив на обєкт управління, завдяки якому досягається стан стійкості фінансової системи в разі виникнення відхилень від заданих параметрів. Регулювання охоплює головним чином поточні заходи по ліквідації виникнувших відхилень від графіків , планових завдань, встановлених норм та нормативів.

Координація в ф. м. – узгодженість робіт всіх ланок системи управління, апарату управління та спеціалістів. Координація забезпечує єдність відносин обєкта управ., субєкта упр., апарату управління та окремого робітника.

Стимулювання в ф. м. – виражається в зацікавлюванні робітниками фін. служби в результатах своєї праці.

Контроль в ф. м. – зводиться до перевірки організації фін. роботи, виконання фін. планів і т. п.. Завдяки контролю збирається інформація про використання фінансових коштів та про фін. стан. об’єкта, розкриваються додаткові резерви та можливості, вносяться зміни в фін. програми, в організацію фін. менеджм. Контроль передбачає аналіз фінансових результатів.

Підходи до рішення управлінських задач можуть бути самими різноманітними, тому ф.м. багато варіантний. Багатоваріантність ф. м. означає поєднання стандарту та неординарності фін. комбінацій, гнучкість та неповторність тих чи інших способів дії в конкретній господарській операції. Головне в ф.м. – правильна постановка цілі, що відповідає фін. інтересам об’єкта управління. Фінансовий менеджмент вельми динамічний. Ефективність його функціонування багато в чому залежить від швидкості реакції на зміну умов фін. ринка , фін. ситуації, фін. стану об’єкта управління. Тому фінансовий менеджмент має базуватися на знаннях стандартних прийомів управління, на вмінні швидко та правильно оцінювати конкретну фін. ситуацію, та здібності швидко знайти вірний, якщо не єдиний вихід із ситуації. В фінансовому менеджменті готових рецептів нема та й бути не може. Він вчить тому, як, знаючи методи, прийоми, способи рішення тих чи інших господарських задач, досягти бажаного успіху для конкретного господарюючого суб’єкта.