3. До складу позичкового капіталу входять такі елементи:

• довгострокові фінансові зобов'язання;

• короткострокові фінансові зобов'язання;

• кредиторська заборгованість.

Довгострокові фінансові зобов'язання розглядаються як дов­гостроковий позичковий капітал (у формі кредитів і позик), що є джерелом фінансування позаоборотних активів і частини оборот­них активів. Довгострокові фінансові зобов'язання згідно з П(С)БО 2 «Баланс» і П «Зобов'язання» включають:

• довгострокові кредити банків;

• інші довгострокові фінансові зобов'язання (за випущеними облігаціями; за виданими довгостроковими векселями; за іншими позичковими коштами);

• відкладені податкові зобов'язання;

• інші довгострокові фінансові зобов'язання.

Довгострокові кредити і позики відображають у бухгалтерсь­кому балансі як довгострокові зобов'язання зі строком погашен­ня, який перевищує 12 місяців.

Другою формою залучення довгострокового капіталу є випуск облігаційних позик. Акціонерне товариство має право розміщу­вати облігації відповідно до рішення ради директорів, якщо ін­ший порядок не визначено його статутом. Облігація засвідчує право власника вимагати її погашення (виплату номінальної вар­тості і процентів або номінальної вартості за дисконтною обліга­цією) у встановлений термін.

Оцінка вартості залученого капіталу має ряд особливостей, а саме:

—залучення додаткового капіталу завжди супроводжується збільшенням вихідних грошових потоків на підприємстві. Це збі­льшення пов'язане зі сплатою процентів за обслуговування пози­чкового капіталу і з погашенням основного боргу. Крім того, це пов'язано з кредитним і процентним ризиком;

— вартість позичкового капіталу пов'язана з оцінкою креди­тоспроможності позичальника з боку банку. Чим вища кредито­спроможність підприємства за оцінкою кредитора, тим нижча ва­ртість залученого капіталу, оскільки кредит під мінімальну заставу процента надається тільки першокласним позичальникам;

—урахування впливу суми, пов'язаної з обслуговуванням бо­ргу (проценти за кредит) на розмір оподаткованого прибутку і податку на прибуток. Це пов'язано з тим, що виплати на обслуго­вування боргу відносять на витрати виробництва і цим збільшу­ють валові витрати і зменшують податок на прибуток.

Мета управління капіталом, як власним так і залученим, — підвищення рентабельності і, як наслідок, збільшення прибутку підприємства. Для досягнення цієї мети необхідно визначити за­вдання управління фінансовою діяльністю, які спрямовані на до­сягнення різних цілей:

^ уникнення фінансових втрат (прибутку, доходу, капіталу);

^максимізація «ціни підприємства» через зростання курсової вартості акцій;

^зростання обсягів виробництва і реалізації (продажу) про­дукції (товарів);

^максимізація прибутку і мінімізація витрат;

^ забезпечення достатнього рівня дохідності активів, власного капіталу.

У процесі управління позичковим капіталом треба:

1. Проаналізувати процес формування і використання залуче­ного капіталу у звітному періоді.

2. Для цього доцільно провести аналіз загального обсягу залуче­них позичкових коштів у звітному періоді; форми залучення й ефективність їх використання. У процесі аналізу варто порівняти темпи зростання позичкових і власних коштів; виявити зміну економічних показників діяльності підприємства (обсяг опера­ційної, фінансової й інвестиційної діяльності); загальної суми ак­тивів підприємства. Визначити і проаналізувати динаміку обсягів залученого капіталу за строками.

3. Вивчити кредиторів за умовами надання ними різних форм фінансового і товарного кредитів, пов'язуючи форми кредитів з кон'юнктурою фінансового і товарного ринків.

4. Розрахувати і проаналізувати ефективність використання по­зичкових коштів у розрізі окремих складових і в цілому. На цьо­му етапі доцільно визначити показники оборотності і рентабель­ності позичкового капіталу.

5. Визначити мету залучення капіталу в майбутньому періоді.

6. Визначити максимальний обсяг залученого капіталу з ура­хуванням забезпечення достатньої фінансової стійкості підпри­ємства.

7. Оцінити вартість різних форм позичкового капіталу.

8. Визначити співвідношення обсягу короткострокових і дов­гострокових позичкових коштів.

9. Вибір форм залучення позичкових коштів підприємство по­винно здійснювати виходячи зі специфіки своєї господарської ді­яльності.

10. Визначити склад основних кредиторів. Цей склад доцільно визначати, пов'язуючи кредиторів з формами залучення позичко­вих коштів.

11. Проаналізувати умови залучення кредитів (термін надання кредиту; ставка процентів за кредит; умови виплати суми проце­нта; умови виплати основної суми боргу та інші умови).

12. Забезпечити своєчасні розрахунки за отримані кредити. Платежі за обслуговування залученого капіталу відображаються у платіжному календарі і повинні контролюватися в процесі по­точної фінансово-господарської діяльності.

10. Забезпечити ефективне використання позичкових коштів. Критерієм такої ефективності є показники оборотності й рента­бельності позичкового капіталу.

Для оцінки ефекгивності використання залучених коштів роз­раховується система аналітичних показників. Найважливіші з них:

• коефіцієнт концентрації залученого капіталу;

• коефіцієнт заборгованості (або коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів);

• коефіцієнт співвідношення між довгостроковим і коротко­строковим залученим капіталом;

• коефіцієнт залучених коштів;

• коефіцієнт залучення коштів у частині покриття запасів;

• середній період надання кредиту;

• узагальнюючий коефіцієнт фінансової стійкості підприємства.