Тема 6. Управління активами

1.Активи як об’єкт ФМ (самостійно)

2.Управління оборотними активами

3.Стратегія фінансування оборотних активів

4.Управління необоротними активами

5.Оцінювання ефективності управління активами

1.Активи як об’єкт ФМ.

Активи являють собою ресурси, які перебувають у розпоря­дженні підприємства і використання яких веде до збільшення економічних вигод у майбутньому. До них відносять усі існуючі матеріальні цінності, нематеріальні активи та кошти, що нале­жать підприємству на певну дату.

Згідно з П(С)БО 2 «Баланс» активи підприємства поділяються на оборотні та необоротні активи. Оборотні активи являють собою ча­стину майна підприємства, яка втілена в матеріально-виробничих запасах, не закінчених розрахунках, залишках грошових коштів і фінансових вкладеннях. Для оборотних активів як частини авансо­ваного капіталу підприємств характерні такі відмінні ознаки:

1. вони мають бути заздалегідь вкладені, тобто авансовані до отримання виручки від реалізації продукції;

2. оборотні активи як ліквідні ресурси не витрачаються і не споживаються, але постійно повинні поновлюватися в господарському обігу;

3. абсолютна потреба в оборотних активах залежить передусім від обсягу господарської діяльності, умов постачання та збуту. Недостатність їх або неефективне використання негативно впливає на фінансовий стан підприємства.

До оборотних активів належать: виробничі запаси, незавершене виробництво; дебіторська заборгованість за товари, роботи, послу­ги; дебіторська заборгованість за розрахунками; інша поточна дебі­торська заборгованість; поточні фінансові інвестиції; грошові кош­ти в національній та іноземній валютах; інші оборотні активи.

Необоротні активи являють собою частину майна підприємст­ва, яка багаторазово бере участь у процесі господарської діяльно­сті і переносить свою вартість на готову продукцію шляхом на­рахування амортизаційних відрахувань.

До необоротних активів належать: нематеріальні активи, неза­вершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи, інші необоротні активи.

У балансі активи підприємства розміщені у трьох розділах:

I розділ — необоротні активи;

II розділ — оборотні активи;

III розділ — витрати майбутніх періодів.

Активи підприємства можна класифікувати так:

1. Залежно від об'єкта управління:

а) необоротні активи: основні засоби, незавершене будівництво, устаткування, призначене до монтажу; довгострокові фінансові інвестиції;

б) оборотні активи: виробничі запаси; готова продукція; незавершене виробництво; дебіторська заборгованість; грошові кошти; поточні фінансові інвестиції.

2. Залежно від характеру володіння активами:

а) власні активи: до них належать активи підприємства, які постійно перебувають у його володінні і відображаються в балансі;

б) орендовані активи: активи, які тимчасово перебувають у володінні підприємства відповідно до укладених угод оренди (лізингу).

3. Залежно від характеру обслуговування:

а) операційні активи: активи, які безпосередньо використовуються в комерційно-виробничій діяльності підприємства з метою отримання операційного прибутку;

б) інвестиційні активи: сукупність майнових цінностей підприємства, пов'язаних із здійсненням його інвестиційної діяльності. До складу інвестиційних активів включають: незавершене будівництво; устаткування, призначене до монтажу; довгострокові фінансові Інвестиції, короткострокові фінансові вкладення.

4. Залежно від характеру фінансових джерел формування активів:

а) валові активи: сукупність майнових цінностей підприємства, сформованих за рахунок власних і залучених коштів;

б) чисті активи: сукупність майнових цінностей підприємства, сформованих виключно за рахунок власних коштів. Вартість чистих активів визначається за формулою:

ЧА = А-ЗК,

де ЧА — вартість чистих активів; А — загальна сума активів підприємства; ЗК — загальна сума запозичених коштів.

Характеризуючи активи як об'єкт управління, необхідно від­значити особливості їх окремих складових. Зокрема, необоротні активи є найменш мобільною частиною майна підприємства, ос­новна відмінність якої полягає в багаторазовому використанні в процесі господарської діяльності і частковій амортизації протя­гом кожного операційного циклу. У процесі формування й управління необоротними активами необхідно враховувати їх пе­реваги і недоліки порівняно з оборотними активами. Основними перевагами необоротних активів порівняно з оборотними є: мен­ший ризик впливу інфляційного процесу та можливе збільшення ринкових цін на нерухомість вищими темпами, ніж темпи інфля­ції; тривалий період використання у виробничому процесі, здат­ність приносити стабільний прибуток у разі несприятливої гос­подарської діяльності.

До їх недоліків слід віднести низький рівень маневреності, неможливість швидко змінити структуру вкладних коштів, низь­кий рівень ліквідності і неспроможність забезпечити потік пла­тежів за погіршення платоспроможності підприємства.

Водночас у процесі управління оборотними активами слід враховувати переваги І недоліки їх порівняно з необоротними ак­тивами. До основних переваг можна віднести таке: можливість швидкого перетворення оборотних активів у грошові кошти, ви­ща ліквідність, перебування частини оборотних активів у вигляді готових засобів платежу, можливість підвищити швидкість обігу раціональним управлінням.

Недоліками можна вважати: можливе інфляційне знецінення грошових коштів, додаткові витрати на утримання зайвих оборо­тних активів, вищий рівень фінансових ризиків.

Загальною інформаційною базою в управлінні активами є ба­ланс підприємства і передусім його актив. Ця інформація може задовольнити широке коло користувачів — як зовнішніх, так і внутрішніх.

Оскільки кредитори мають першочергові права щодо майна підприємства, для задоволення їхніх потреб інформація балансу класифікується у такий спосіб, щоб наочно відобразити плато­спроможність підприємства, тобто ймовірність погашення забор­гованості у разі його ліквідації.

У зв'язку із зазначеним вище важливою умовою визначення платоспроможності підприємства є об'єктивна оцінка його активів.

Активи визначаються і відображаються в балансі у грошовому виразі з використанням певної бази оцінки. Такою базою, яка найчастіше береться підприємствами за основу під час складання балансу, є попередня їх собівартість, тобто активи відображають­ся за сумою грошових коштів, яка була сплачена підприємством та відповідний актив у момент їх придбання. Водночас зазначена оцінка може комбінуватися з іншими оцінками залежно від призначення даного активу. Зокрема, нематеріальні активи відображаються в балансі за собівартістю їх придбання чи створення. Якщо нематеріальні ак­тиви надійшли у результаті обміну на інші активи, то їх собівар­тість визначається за отриманою вартістю активу. Отримана вар­тість нематеріального активу — це сума, за якою актив може бути обміняний чи отриманий в операції між зацікавленими сто­ронами.

До основних засобів належать матеріальні активи підприємст­ва, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року або операційний цикл більший за рік.

Основні засоби оцінюються за первісною вартістю у сумі фак­тичних витрат на їх придбання, будівництво, монтаж, налаго­дження, доставку, сплату митних зборів і передбачених податків (якщо податки не відшкодовуються підприємству). Незавершене будівництво являє собою суму інвестицій, вкла­дених у будівництво, що здійснюється для власних потреб під­приємства, а також авансові платежі для фінансування такого бу­дівництва.

Довгострокові фінансові інвестиції — це фінансові інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не мо­жуть бути вільно реалізованими в будь-який момент.

Фінансові інвестиції — активи, які вкладаються підприємст­вом з метою збільшення прибутку за рахунок процентів, дивіден­дів, зростання вартості капіталу або отримання інших вигод для інвестора. Фінансові інвестиції — це вкладення в придбані цінні папери, внески до статутних фондів інших підприємств. Довгострокова дебіторська заборгованість являє собою за­боргованість фізичних та юридичних осіб, яка буде погашена у термін понад один рік з дати відображення в балансі. Наприклад, заборгованість орендаря за фінансовою орендою.

За статтею «Відстрочені податкові активи» відображається і сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступ­них періодах унаслідок виникнення тимчасової різниці між облі­ковою та податковою базами оцінки.

За статтею «Інші необоротні активи» відображаються всі інші необоротні активи, які не є нематеріальними активами, основни­ми засобами, довгостроковими фінансовими інвестиціями.