5. Управління використанням прибутку.
Як основне завдання УВП п-ва має розглядатись балансування інтересів п-ва щодо тезаврації прибутку та потреб політики грошових дивідендних виплат (поточного розподілу прибутку серед власників корпоративних прав у грошовій формі). При цьому важливим є базове узгодження абсолютних величин фінансових ресурсів, необхідних для фінансування зазначених напрямів розподілу прибутку п-ва.
Ефективність роботи підприємства значною мірою залежить від якості управлінських рішень, що стосуються використання одержаного прибутку. Приймаючи ці рішення, власники повинні всебічно зважити напрямки першочергових вкладень, фінансових ресурсів, виходячи з фінансового стану підприємства, рівня його матеріально- технічної бази, соціального розвитку колективу, можливість прибуткового розміщення коштів на ринку цінних паперів у грошово-кредитній сфері тощо.
Традиційні напрями використання прибутку зображені схематично.
Першочерговим обов’язком кожного суб’єкта підприємницької діяльності є сплата податків з одержаного балансованого прибутку:
податку на прибуток;
податку на нерухоме майно;
штрафи, пені;
інші обов’язкові платежі.
Схема розподілу прибутку після оподаткування
Відрахування на благодійні цілі
Прибуток, що залишається після сплати перелічених податків надходить у повне розпорядження підприємства, тобто і є чистим прибутком.
Основні напрями використання чистого прибутку:
матеріальне заохочення (включаючи дивідендні виплати), інші витрати.
виробничо- технічний розвиток підприємства (тезаврація прибутку);
Дивідендна політика – це принципи і методи визначення частки прибутку, сплаченої власнику капіталу відповідно до його внеску в загальний обсяг власного капіталу підприємства.
Дивідендна політика відіграє велику роль у реалізації фінансової стратегії підприємства. Вона впливає на рівень добробуту інвесторів (власників, вкладників капіталу) у поточному періоді, визначає розміри формування власних фінансових ресурсів, а відповідно і темпи виробничого розвитку підприємства на основі самофінансування, впливає на фінансову стійкість підприємства, на вартість використовуваного капіталу і ринкову вартість підприємства (акції). В той же час формування дивідендної політики представляє собою одну з найбільш складних задач фінансового менеджменту. Вона покликана відбивати вимоги фінансової стратегії по підвищенню ринкової вартості підприємства, інвестиційної політики, політики формування власних фінансових ресурсів і деяких інших аспектів фінансової діяльності.
Основною метою розподілу прибутку підприємства є забезпечення необхідної пропорційності між поточним його споживанням і нагромадженням для забезпечення виробничого розвитку. Відповідно метою дивідендної політики є оптимізація пропорцій між поточними виплатами дивідендів і забезпеченням зростання ринкової вартості акцій (підприємства) у майбутньому періоді за рахунок капіталізації частки прибутку. Формування ефективної дивідендної політики підприємства передбачає:
врахування основних факторів, що визначають передумови формування дивідендної політики підприємства;
вибір типу дивідендної політики відповідно до фінансової стратегії підприємства;
розробку механізму розподілу прибутку відповідно до обраного типу дивідендної політики;
оцінку ефективності дивідендної політики.
Частина чистого прибутку, що не була розподілена серед власників п-ва шляхом виплати грошових дивідендів чи викупу корпоративних прав власної емісії являє собою тезаврований прибуток (капіталізований). Фінансовий механізм тезаврації прибутку являє собою сукупність фінансово-правових операцій щодо спрямування частини чистого прибутку суб’єкта господарювання на формування (збільшення абсолютної величини) власного капіталу п-ва з метою забезпечення покриття потреби суб’єкта п-ва у капіталі для фінансування інвестиційної та операційної д-сті.
На практиці:
задачі по точці беззбитковості
задачі по прибутковості проектів (управління доходами)
задачі по маржинальному доходу
задачі по визначенню чистого прибутку і його розподілу
задачі по витратах (постійних і змінних)