2. Організація та інструментарій управління прибутком

Модель УП є індивідуальною для кожного під-ва. Все залежить від особливостей його фінансово-господарської діяльності, специфіки ринкового середовища її реалізації.

Ефективність УП може забезпечуватись насамперед через оптимізацію процесу управління відповідно до специфіки конкретного підприємства та обгрунтування доцільності використання окремих інструментів цього управління. Але основні питання реалізації моделі УП сформовані так:

1. стратегія УП під-ва

2. особливості обґрунтування управлінських фінансових рішень

3. критерії організації УП під-ва

Щодо 1-го питання. Стратегія управління являє собою узагальнюючу сукупність окремих, взаємозв’язаних дій, реалізація яких є необхідною для досягнення встановлених довгострокових цілей у межах підконтрольних управлінню ресурсів шляхом їх координації та розподілу.

Під моделлю УП під-ва розуміють сукупність фінансово-правових та організаційно-технічних методів і прийомів прогнозування, планування та контролю за формуванням доходів під-ва з метою забезпечення підтримання прийнятного рівня прибутковості суб’єкта господарювання у довгостроковій перспективі, а також досягнення інших цілей, визначених корпоративною стратегією.

Прибуток безпосередньо не є об’єктом управління. УП передбачає насамперед реалізацію обґрунтованого впливу на факторні показники формування прибутку під-в – доходів і витрат. Отже модель УП формується з таких блоків:

управління доходами

управління витратами

управління розподілом прибутку

Стратегія УП під-ва має враховувати об’єктивні фактори її реалізації:

• прибуток є результатом активної фін. – господ. д-сті п-ва, що визначає необхідність управління його формуванням

• ефективне УП вимагає узгодження управлінських рішень з іншими напрямами фінансового менеджменту

• УП потребує належного інформаційного забезпечення щодо прийняття фінансових рішень

• Забезпечення двостороннього зв’язку між суб’єктами прийняття управлінських рішень і суб’єктами їх виконання

Види стратегій УП:

• агресивна (наступальна) – забезпечення збільшення абсолютної величини прибутку п-ва шляхом максимізації рівня доходів п-ва в результаті збільшення виручки від реалізації – забезпечення зростання доходів п-ва за порівняно стабільного рівня затрат

• захисна – забезпечення контролю витрат з метою збільшення прибутку як різниці між абсолютною величиною доходів та витрат (ефективна у довгостроковій перспективі, короткострокова не дає зменшувати витрати суттєво)

Щодо 2-го питання. Модель УП здійснюється у вигляді процедури прийняття, підтримання та виконання управлінських фінансових рішень під час реалізації функцій планування та управління (схема).

Особливості УП п-ва порівняно з іншими об’єктами фінансового менеджменту:

• об'єктом управління в моделі є не факторний, а результуючий показник — прибуток як результат взаємодії витрат суб'єкта господарювання та його доходів;

• модель управління прибутком цілісно інтегрує інші функціонально-організаційні блоки фінансового менеджменту (наприклад, фінансове планування, бюджетування, управління дебіторською заборгованістю, управління інвестиціями та ін.);

• прибуток підприємства є основним джерелом самофінансування суб'єкта господарювання (внутрішнє джерело формування власного капіталу);

• прибуток є джерелом забезпечення доходів власників під­приємства;

• у процесі управління прибутком широко використовуються методи фінансового контролінгу (наприклад, АВС - аналіз) тощо.

1.Постановка цілей

Схема. Процес прийняття та супроводження управлінських фінансових рішень

Фактори, що визначають прийняття фінансових рішень щодо управління формуванням доходів і витрат п-ва:

• причина (вид та характер операції; належність їх до операційної, інвестиційної чи фінансової діяльності) та джерело (у розрізі центрів доходів) формування доходу підприємства, що визначає проходження господарської операції суб'єкта господарювання (або їх сукупності), у результаті якої і формуються доходи підприємства;

• причина (вид та характер операції; належність до операційної, інвестиційної чи фінансової діяльності), що визначає формування абсолютної величини та структури витрат підприємства в результаті виконання підприємством господарської операції (або їх сукупності);

• ідентифікація та структурування витрат підприємства за центрами їх формування та видами таких витрат, спрямованих на інформаційне та методологічне забезпечення управління прибутком через оптимізацію величини витрат;

• фактори трансформації доходу підприємства (насамперед, виручки від реалізації) в прибуток, прибутку — у ринкову вартість підприємства та формування доходів власників його корпоративних прав;

• напрями розподілу прибутку, що визначається необхідністю фінансового забезпечення потреби підприємства у капіталі та потреб його дивідендної політики;

Щодо 3-го питання. Критерії організації УП п-ва реалізуються через ряд показників, що дають можливість обґрунтовувати управлінські рішення з ряду напрямів, що дозволить, зокрема, забезпечити мінімізацію втрачених можливостей п-ва при формуванні прибутку та вибір найбільш оптимальних варіантів розвитку п-ва в умовах невизначеності та ринкової конкуренції, у тому числі на глобальних ринках.

Серед основних фінансових індикаторів, що можуть використовуватись на середніх та великих п-вах для обґрунтування рішень щодо УП можна виділити такі:

1. Економічна вартість додана – EVA (Economic Value Added)

EVA = (ROA – WACC) * TA = EAIT - WACC *CE ,

ROA – рентабельність активів

WACC – середньозважена вартість капіталу

TA – сукупні активи

EAIT – прибуток п-ва після сплати процентів і податків на прибуток (операційний прибуток)

CE – сукупний капітал

Показник дає змогу оцінити ефективність фінансового менеджменту з позицій трансформації прибутку п-ва в його ринкову вартість.

2. Ринкова вартість додана – MVA ( Market Value Added)

MVA = TMV – CE = MVe + MVd – CE,

TMV – сукупна ринкова вартість

MVe – ринкова капіталізація

MVd – ринкова вартість зобов’язань

CE – сукупний капітал

Показник відображає порядок формування ринкової премії. Яка відповідає ефективності організації фінансового менеджменту взагалі та УП зокрема. Як правило використовується п-вами, що орієнтуються на ринок капіталів (АТ, емітенти корпоративних облігацій)є

3. Грошова додана вартість - CVA (Cash Value Added)

CVA = (FCF + I) – WAAC *CE,

FCF – грошовий потік до фінансування

WACC – середньозважена вартість капіталу

I – процентні платежі п-ва за зобов’язаннями

CE - сукупний капітал

Позитивна величина грошової доданої вартості, що генерується п-вом, свідчить про пріоритетність її виконання, виходячи з стандартної альтернативної можливості, що пропонується ринками капіталів чи грошей.

Наприклад. Порівняємо економічну ефективність двох проектів А і Б, що передбачають виробництво та реалізацію на ринку подібних товарів.

Показник	Проект А			Проект Б
	Товар 1	Товар 2	усього	Товар 1	Товар 2	усього
Обсяг реалізації, тис.шт	15	10,5	-	21,7	15,7	-
Ціна одиниці виробу, грн..	12	8	-	11,5	7,7	-
Виручка від реалізації, тис.грн	180	84	270	249,55	120,89	370,44
Операційна маржа, %	20	25	21,6	18	16,0	17,3
Операційний прибуток, тис.грн	36	21	57	44,92	19,34	64,26
Чистий прибуток, тис.грн	27	15,75	42,75	33,69	14,51	48,20
Сума залученого капіталу, тис.грн	200	150	350	100	100	200
Середньозважена ціна капіталу, %	10	10	10	10	10	10
Витрати на обслуговування капіталу, тис.грн	20	15	35	10	10	20
EVA, тис.грн	7	0,75	7,75	23,69	4,51	28,20

Вхідні дані щодо цих проектів дають змогу оцінити операційну ефективність проекту А, який забезпечує вищу операційну маржу (частку прибутку в 1 грн. реалізованої продукції). Прибутковість обох проектів як класичний показник ефективності перебуває приблизно на однаковому рівні (57 і 64 тис.грн), що свідчить про рівнозначність проектів. Однак ефективніше використання капіталу в межах проекту Б дає змогу говорити про його вищу альтернативну ефективність за критерієм EVA ( у чотири рази). Крім того, аналіз результатів виробництва продукту 2 за проектом А свідчить про недоцільність його виробництва, оскільки альтернативна вартість капіталу, що використовується для забезпечення його виробництва практично рівна прибутку від реалізації виробленого продукту.