2.2. Аналіз чинників, які впливають на реалізацію фінансової політики України.

Фінансова політика держави залежить від багатьох, як зовнішніх, так і внутрішніх факторів.

До зовнішніх факторів відносяться:

1.Залежність держави від економічних взаємовідносин з іншими державами щодо поставок сировини, матеріалів, готової продукції.

2. Експортні можливості самої держави.

3.Рівень Інтеграції зі світовими економічними системами До внутрішніх факторів відносяться:Форма власності на основні засоби виробництва;Структура економіки; Рівень добробуту населення та його інтелектуальний рівень; Стабільність грошової системи; Розвиток форм кредитування

Важливим аспектом здійснення фінансової політики в державі є вибір форм і методів її реалізації. Реалізація фінансової політики є досить складним процесом, який потребує відпрацювання стратегії і тактики у використанні фінансів при управлінні економічними І соціальними процесами в державі.

Реалізація фінансової політики проводиться у кілька етапів:

1.Розробка науково обґрунтованих концепцій розвитку фінансів, яка формується на основі вивчання вимог економічних законів, всебічного аналізу перспектив удосконалення виробництва та становища потреб населення. Перший етап полягає у визначенні мети, цілей та головних завдань фінансової політики.

2.Визначення основних напрямів використання фінансів на перспективу і поточний період, тобто розробка стратегії І тактики фінансової політики. Тут, виходячи з поставленої мети, враховують можливості зростання або зменшення фінансових ресурсів, а також зовнішні і внутрішні політико-економічні фактори.

Другий етап реалізації фінансової політики полягає у створенні відповідного фінансового механізму.

3. Здійснення практичних дій, які спрямовані на досягнення поставленої мети. Даний етап передбачає цілеспрямовану діяльність суб'єктів фінансових відносин, що пов'язана з практичним використанням фінансового механізму.

Природно, що прямий вплив фінансової політики на економіку починається лише на третьому етапі. Слід додати, що такий механізм впливу фінансової політики на господарство країни буде повністю вірним, якщо він буде враховувати усі можливості фінансового регулювання.

3.Шляхи удосконалення фінансової політики України на сучасному етапі .

Зміни, що сталися протягом останніх років в економіці та фінансових відносинах України, впровадження нових принципів господарювання на основі ринкових відносин, розвиток ділової ініціативи і підприємництва потребують докорінної перебудови управлінських функцій держави, у тому числі контрольних. Питання реформування системи державного фінансовою контролю є актуальним і, виходячи з реальної дійсності, конкретного змісту діяльності підприємств і загальної системи контролю варто дослідити сутність та шляхи реформування державного фінансового контролю.

Метою роботи є оцінка сучасного стану державного фінансового контролю та виявлення напрямків його реформування..

Для посилення функцій державного контролю, його подальшого становлення як повномасштабної системи, що охоплює інтереси держави і її громадян у фінансовій сфері, потрібно реально оцінити сучасний стан основних елементів цієї системи й розробити шляхи її удосконалення.

На нашу думку, з метою упорядкування аудиторської діяль ності щодо фінансового аналізу й уніфікації вимог стосовно змісту, форми і порядку підготовки звітів про фінансовий стан крупних власників акцій банків та їх перспектив повинна бути розроблена і формально закріплена у вигляді обов’язкових рекомендацій і нормативів єдина методика оцінки фінансо вого стану організацій різного типу. Єдина база дозволить також однаковою мірою інтерпретувати результати оцінок і взаємодіяти з різними органами фінансового контролю.

Створення в Україні стабільної, політично незалежної, професійної державної служби, здатної ефективно контролювати, неможливе без удосконалення державного контролю й високого професіоналізму державних службовців у цій сфері. Питання дердавного фінансового контролю висвітлені в публікаціях таких вітчизняних і зарубіжних науковців та практиків: В. Авер’япова, Г. Атаманчука, В. Васильєва, О. Воронька, Н. Гончарук, Г. Загореької, Г. Лелікова, Н. Нижник, В. Малиновського, Т. Мотренкн, О. Смоленського, В. Сороко та ін. В їх роботах визначається характеристика принципів удосконалення державного фінансового контролю, обґрунтовуються шляхи удосконалення контрольної діяльності України. Водночас, незважаючи на велике коло публікацій з питань удосконалення державного фінансового контролю в Україні,дане питання потребує подальшого теоретичної осмислення та вивчення.

Дослідження засвідчили, що в економічній літературі майже відсутнє чітке визначення поняття «державний фінансовий контроль». На наш погляд, державний фінансовий контроль – це контроль, який здійснюється для забезпечення реалізації фінансової політики держави через систему законодавчих, організаційних, адміністративних, правоохоронних та інших заходів .

Для закріплення та розвитку конституційних принципів державної системи контролю доцільно також прийняти уже згаданий закон «Про фінансовий контроль в Україні». Тому в нас ще немає чітко визначеної єдиної системи фінансового контролю, але маємо сподівання, що цей закон найближчим часом буде прийнято і він хоча б частково вирішить нерозв’язані до цього часу питання. Система ж державного фінансового контролю має бути цілісною виключно тому, що її «фундаментом» повинні бути єдині принципи, норми та нормативи побудови та функціонування і розв’язання проблем, що стоять перед нею з чітким визначенням контролюючих органів та їх прав, обов’язків і повноважень. Проте основним принципом діяльності кожного контролюючого органу в системі повинен бути принцип незалежності та об’єктивності. Основна стратегія системи державного фінансового контролю в Україні повинна враховувати стратегію діяльності держави взагалі та співпадати з її інтересами .

Насамперед, щоб скасувати командно-адміністративну ідеологію щодо державного фінансового контролю, потрібно розповсюдити серед керівників та їхніх підлеглих думку, ідею про те, що фінансовий контроль – це не тільки ревізія чи перевірка як така, але і як захід для визначення ефективності функціонування фінансових та матеріальних ресурсів. І, можливо, тоді керівники самі будуть докладати всіх зусиль для здійснення внутрігосподарського фінансового контролю, що в свою чергу, буде позитивно впливати на результативність фінансового контролю комплексу чи галузі.

Разом з тим, варто прийняти до уваги той факт, що кількість фінансових порушень не зменшується також через відсутність жорсткої адміністративної відповідальності за бюджетні правопорушення та не відшкодування спричинених збитків, неможливість притягти винних осіб до кримінальної відповідальності, або робиться це вибірковим методом.

Можна зробити висновок, що на даний час державний фінансовий контроль в Україні знаходиться в далеко не ідеальному стані, враховуючи чимало вище перечислених вад. Тому проблеми удосконалення системи державного фінансового контролю залишаються актуальними й сьогодні у зв’язку з невирішеністю низки, як теоретичних , так і практичних питань.

Висновки.

Роль і значення фінансової політики полягає в тому, що вона кардинально формує фінансову науку і практику фінансових відносин. Фінансову політику підвладне все в галузі фінансів і не тільки. Вона підпорядкована і несамостійна лише по відношенню до політичного курсу в галузі економіки. Вивчаючи фінансові і кредитні дисципліни фінансовою політикою не займатися не можна. Кожного разу, коли говоримо про недоліки інструмента або механізму, про цілі і шляхи їх досягнення, що виникають завдання і проблеми в галузі фінансів, грошового обігу та кредиту, - ми займаємося політикою.

Фінансова політика в державі проводиться у відповідність зі своїми законами, пізнання і формулювання яких значно відстало від розробок в галузі економічних категорій. Як спеціальним предметом дослідження та вивчення сьогодні фінансовою політикою майже ніхто не займається. Разом з тим фінансова політика це не стільки політика, як система знань в галузі управління фінансами, кредитом та грошовим обігом. Це більше, ніж проста сума знань з цим найважливішим дисциплін. Економіст фінансист сьогодні стикається з системними проблемами в управлінні фінансами ведення бізнесу. Останній не може розвиватися без оглядки на державу. Отже, фінансовий директор повинен: мислити системно, оцінювати точно, діяти швидко, реагувати гнучко.

Наука про фінансову політику важливий розділ фінансової науки, який структурно і за змістом в повній мірі не оформився. Фінансова політика в сучасній державі є система політичних відносин з приводу стратегії організації фінансів, поточного та оперативного управління ними. В основі цієї системи лежить політичний курс і породжується їм фінансове будівництво. Ця фундаментальна спільність фінансової політики в державі як політичного та економічного процесу управління фінансовими категоріями об'єднує фінансову політику будь-якої держави. У фінансовій політиці завжди є суб'єктивний елемент, її здійснюють люди. Але вона має загальний характер. Для виділення процесу проведення фінансової політики як предмета вивчення з політичним і економічним аспектом одночасно об'єктивність не є єдиний критерій. Об'єктивно-суб'єктивна основа фінансової політики існує завжди поруч з іншого її характеристикою.

Фінансова політика, що проводиться в державі національна. Ні фінансових політик без специфіки, ментальності, своєрідності політичних та економічних умов. Фінансові політики-близнюки в багатьох країнах не є фінансові політики однієї країни. Схожість лише підкреслює наявність загального в системі відмінностей. Поліпшення управління фінансами, кредитом і грошовим обігом вимагає розширення і поглиблення національних науково-практичних досліджень стратегії і тактики проведення фінансової політики, адаптованих до фінансово-кредитній станом економіки. Сучасна ефективна фінансово-кредитна політика базується на дотриманні фундаментальних основ організації управління фінансами в державі. Узагальнення та аналіз існуючих поглядів на фінансову політику і теоретична інтерпретація практики її проведення дозволяє наблизитися до вирішення завдання створення основ спецкурсу з фінансової політики в реформованої економіці.

Список літератури.

1.Біла О.Г., Чуй І.Р. Фінанси : Навчальний посібник.-Львів: "Магнолія 2006", 2010.-390с.

2.Фінанси: Навчальний посібник: В.М. Пилявець, М.Т.Пилявець- Київ: Аграрна освіта,2010.306с.

3.Буряк П.Ю., Смолінська С.Д.,Татарин Н.Б. Фінанси: Підручник. - Київ: "Хай-Тек Прес",2010.-392с.

4.Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія):Навчальний посібник-2-ге вид.,доп. і перероб.- Київ: КНЕУ,2005.-240с.

5.Леоненко П.М.,Юхименко П.І.та інші. Теорія фінансів.Навчальний посібник за загальною ред. О.Д. Василика- Київ: Центр навчальної літератури ,2005.-480с.

6.Переодичні видання.

7.Інтернет-ресурси.