2) Лисиця

Так само, як і зайця, лисицю слід вважати одним з найважливіших об'єктів мисливських господарств України. На відміну від багатьох хижаків лисиці відзначаються двома характерними біологічними особливостями: маючи велику екологічну валентність, вони легко пристосовуються до різноманітних умов існування; будучи типовим еврифагом, вони здатні споживати дуже різноманітну тваринну і рослинну поживу. Ось чому лисиця зустрічається в найрізноманітніших стадіях на території всіх зон України..

Але, хоч лисиці і не дотримуються якоїсь певної типової стації, все ж найчастіше вони оселюються в густих ділянках лісових насаджень, що прилягають до річкових заплав або заболочених місцевостей, з густими заростями вздовж берегів — верболозу, очерету та комишів. Улюбленими стаціями лисиці є також відкриті, перетяті ярами вгіддя, що перемежаються невеликими лісками з густим під­ліском. Лисиць приваблює в такі стації, з одного боку, різноманітність фауни дрібних тварин, тобто висока кормність угідь, з другого боку, — зручність ґрунтових умов, що забезпечують їм можливість успішно будувати нори.

Отже, лисицю слід вважати типовим евритопним звіром, який незважаючи на виняткову різноманітність ландшафтно-географічних і фізичних умов території України водиться в усіх районах всіх областей республіки. Пристосовуючись до найрізноманітніших умов існування на великій площі України, лисиці створили принаймні чотири підвиди.

Лисиця світла — найбільш поширена по всіх центральних областях України. Лисиця середньоросійська — поширена в північних районах Полісся та в західних областях України. Лисиця степова — населяє степові області, прилеглі до Чорного та Азовського морів. Лисиця гірсько-кримська — населяє передгірні ліси та гори Кримської області. Всі ці підвиди відрізняються один від одного як своїми морфологічними ознаками, розмірами, довжиною та будовою черепа і своєрідною інтенсивністю забарвлення хутра, так і екологічними особливостями. Основною поживою лисиць є різноманітні мишовидні гризуни, ховрахи та хом'яки. Знищення ж лисицею переважно хворих і кволих зайців слід відносити до позитивних явищ в мисливському господарстві. Виходячи з цього, вважають лисиця є корисним для сільського і лісового господарства звіром і потребує охорони.

Добування лисиць слід по можливості інтенсифікувати, відродивши давно забутий капканний спосіб лову. Серед інших способів полювання слід широко популяризувати особливо здобичливий і захоплюючий вид полювання — з гончаками. З цією метою треба більше уваги приділити розвиткові кровного собаківництва, поставляючи мисливським господарствам російських гончаків, що, як відомо, відзначаються особливою настирливістю в переслідуванні лисиці (в'язкістю), мають швидкий біг (паратість) і чудову витривалість. Особливої уваги заслуговує також полювання з норовими собаками (фокстер'єрами і таксами), що характеризуються достатньою силою, великою злобою до звіра, сміливістю, безмежною настирливістю в переслідуванні його в норі та міцною і точною хваткою звіра. Все це, без сумніву, повністю забезпечить успішне регулювання чисельності лисиць на Україні, без застосування немисливських способів добування та безгосподарського, безцільного винищення цього звіра, як це іноді спостерігається останнім часом.