1. Біотехнічні заходи по збагаченню видового і чисельного різноманіття промислових птахів.

1) Покращення умов існування водоплавних птахів.

На багатьох водоймах гнізда і яйця гинуть при коливанні рівня води, внаслідок чого гнізда заливаються або знаходяться далеко від води. Щоб цьому запобігти на таких водоймах будують греблі та дамби. Створення на берегах водойм смуг з чагарниковими заростями, заростями очерету, рогози збільшують кількість улюблених місць для гніздування багатьох видів водоплавних птахів. Гніздові умови можна покращити шляхом створення прокосів, невеличких заток, плесів. Скошену рослинність складають по боках, її потім качки і гуси використовують як основу гнізда.

Для покращення кормових умов у водоймах і на їх берегах досаджують різні види рослин: кубишка, калюжниця, водяний горіх, стрілолист, хвощ болотний, осока, рогоза, канадський рис. Окрім того створюють умови для їх активного росту: вносять мінеральні і органічні добрива, борються з бур’янними видами водних рослин. При відсутності на водоймах природних островів створюють штучні, що сприяє:

• захисту гнізд, яєць, пташенят від хижаків;

• дану водойму можна використовувати і для рекреації, при цьому не наносячи шкоду гніздуванні птахів.

У мисливських господарствах штучне облаштування гніздувань для диких качок. До 90% таких облаштувань займаються птахами, що свідчить про ефективність такого методу. До покращення умов існування водоплаваючої дичини відноситься і суворе дотримання строків полювань і пори відстрілу.

2) Покращення умов існування борової дичини.

Для збільшення чисельності глухаря, рябчика, тетерева, велике значення має збереження і створення лісових ландшафтів з чергуванням ділянок хвойних і дрібно листових порід дерев, старих і молодих насаджень. Це в свою чергу залежить від системи вирубування. у місцях масового гніздування птахів і на ділянках токування тетеревів у весняний період забороняється проводити будь-які господарські роботи. У зимовий період часу доцільно зводити штучні укриття (шалаши, навіси), де можуть ховатися від морозів і снігопадів куріпки, фазани.

Більшість видів борової дичини майже скрізь знаходять для себе достатньо кормів, тому зазвичай підкормки не потребують. Зрідка виставляють снопи необмолоченого вівса, проса, гречки, а також ягоди: горобину, брусницю. Значну шкоду наносять і хижі тварини (лисиці, вовки, куні, ястреби), які полюють на птахів. Але як показав досвід, відстріл хижаків приносить більше шкоди, ніж користі. Також серед борової дичини часто бувають випадки масових епідемій. Для забезпечення чисельності і запасів промислових видів птахів проводять їх розведення у напіввільних умовах. Зокрема хороші результати було отримано при розведенні фазанів і перепелів. У майбутньому вивчатимуться можливості по розведенню видів борової дичини.

2. Скорочення запасів промислово-мисливських птахів. Рідкісні і зникаючі види.

Широке використання природних ресурсів, господарча діяльність людини посилювали процес збіднення промислових запасів птахів. Непродумана експлуатація природних багацтв в минулому привела до зникнення багатьох видів птахів, або ж вони стали рідкісними. З кінця ХVIII ст. до сьогодні повністю зникло біля 80 видів птахів. Декілька прикладів винищення птахів корінними жителями: 1) на гавайських о-вах місцеве населення знищили кілька видів місцевих яскраво забарвлених птахів з родини гавайських колібрі – з їх пір’їн виготовляли святковий одяг; 2) аборигени о. Нової Зеландії ще до відкриття європейцями, винищили крупних страусів моа, які жили тільки на цих о-вах; 3) в Ісландії, Гренландії, Фарерських о-вах знищений безкрилий чистик,який гніздувався там великими колоніями (остання пара була вбита у 1844 році); 3) до середини ХІХ ст. закінчилося повне винищення очкового баклана, який ще в першій чверті століття був досить багаточичельним на Командорських островах.

В Північній, Центральній Америці і на ближніх островах з моменту появи європейців і по 1926 р. було знищено 31 вид птахів, припускається що винищено ще 19 видів після 1926р.; дуже рідкісними стали 44 види птахів. З вимерлих американських птахів можна назвати:

• лабрадорська гага (останній екземпляр убитий 1852р.)

• мандруючий голуб – важливий об’єкт полювання – знищений на початку ХХст.

Таку ж аналогію можна провести і в Україні. Так на межі зникнення опинилося дрохва – вид, який повсюдно зустрічався у степових районах України. Зараз вона зачислена до Червоної книги. Зустрічається в степу Кіровоградської, Дніпропетровської, Запоріжської, Херсонської, Миколаївської, Одеської області і в Криму. Також до переліку рідкісних і зникаючих видів птахів, які мали промислово-мисливське значення, занесені: беркут, орлан-білохвіст, глухар, тетерів, крячок чубатий, мартин сріблястий.

Основними причинами повсюдного винищення промислово-мисливських птахів є: 1)зменшення природних ареалів існування у зв’язку з господарським освоєнням території; 2) неприродним винищенням упродовж останніх 2 – 3-х століть; 3) порушення строків і норм відстрілу пернатої дичини; 4) неузгодженість дій міжнародної спільноти по охороні птахів, особливо перелітних.

Перелітні птахи в більшості зимують в інших країнах, де на них інтенсивно проводиться полювання. В 1974р. була підписана міжнародна конвенція про охорону водно-болотяних угідь, які мають міжнародне значення в якості місць зимівлі перелітних птахів. На території України до цього переліку ввійшли: Азово-Сивашське мисливське господарство, Каркінітська затока Чорного моря, Кримське заповідно-мисливське господарство, Дунайські плавні, Ягорицька і Тендрівська затока Чорного моря, включаючи Чорноморський заповідник.

На даний момент у зв’язку із різким скороченням чисельності водоплаваючої і борової пернатої дичини в Україні промислового добування не ведеться. Полювання на дані види птахів проводиться лише у спортивно-любительських мисливських господарствах, що має свої плюси.