Сяська І.О.

Лекційний курс дисципліни

«Промислові тварини» для студентів 4 курсу напряму підготовки 6.040102 „Біологія”

Лекція 1

Мисливське господарство як галузь агропромислового комплексу. Історичні, етичні аспекти промислу і мисливства. Типи полювання.

1. Структура і завдання курсу. Основна і додаткова література.

2. Значення мисливства у житті людського суспільства. Історичний аспект.

Полювання виступало основним джерелом існування первісної людини. На території сучасної України у період палеоліту полювання велося на тарпанів, сайгаків, диких кабанів, оленів, козуль, лосів; на півдні – росомах, верблюдів; на берегах річок – бобрів. Зміни кліматичних умов: різке похолодання, висока вологість, велика кількість водних басейнів – сприяли виникненню лісостепових формацій, видозміни промислової фауни (мамонти, тушканчики, північні олені, песці, рисі та лемінги). В цей період на території сучасної України зустрічаються як теплолюбні так і холодостійкі види тварин. Мисливство на великих звірів носило груповий характер, сприяло згуртуванню людей, застосуванню колективної праці. Поступово удосконалювались методи полювання (влаштування облав, використання смолоскипів під час гону звірів, списів, рогатин, луку і стріл). В кінці палеоліту з’явились перші одомашнені тварини – собаки, які теж приймали участь у полюванні. В цей період з’явились перші осілі поселення людей. У період мезоліту і неоліту змінюється видовий склад мисливських тварин, що пов’язано із зміною кліматичних умов, полюванням на них людини. Поволі роль мисливства зменшується, що має такі причини:

• Поява землеробних племен;

• Розвиток скотарства;

• Землеробські племена, захищаючи свої посіви, полювали на зубрів, диких коней, диких кабанів;

• Пастушачі скотарські племена постійно вели боротьбу із хижаками, але

полювання втратило життєву необхідність;

• З розвитком торгівлі набуває поширення полювання на хутрових звірів: бобрів, лисиць, куниць, білок та зайців.

Хоча мисливство втрачало своє життєво важливе значення, воно залишалось допоміжною галуззю господарської діяльності людини. Цьому сприяли величезні лісові і болотні масиви, що вкривали територію України, які були багаті на видове різноманіття мисливських звірів. За часів Київської Русі полювання на диких звірів і торгівля хутровою сировиною відігравали помітну роль у житті суспільства. Та поступово мисливство стає привілеєм забезпечених верств населення, утворились великі закриті території, на яких добували звірів лише власники-феодали. Окремі види хутрових звірів (бобер, куниця) підлягали обов’язковій здачі в князівську казну. «Бобровникам» надавались особливі привілеї. Часто полювання носило характер навчальних зборів для князівської дружини, при цьому винищувалась велика кількість звірів, з яких знімали тільки шкуру, а м'ясо викидали. Це відобразилося у зменшенні чисельності промислових тварин:

• У XVII столітті винищений первісний бик – тур – родоначальник сірої української ВРХ;

• Інтенсивне вирубування лісів у XVIIІ – ХІX ст. під посіви призвели до витіснення лісових видів тварин, а подекуди і до їх зникнення (у XІХ ст. –кулани (цьому сприяла ще й віра в цілющі властивості його жиру і шкури), у 70-х роках – зникли сайгаки; останнє стадо диких коней – тарпанів у кількості 7 голів був знищений також у 70-х роках на території Заградовського степу у Херсонській губернії, остання самка тарпана була забита в Таврійському степу у 1882 р. На початку XХ ст. – росомахи).

Отже, відбулася не тільки кількісна, а й якісна зміна мисливської фауни, причому це сталося не стільки через саме полювання, скільки через бурхливий розвиток сільського господарства і промисловості, зростання міст і робітничих селищ, поява залізниць. З опису України в 1903 р. довідуємось, що, „мисливський промисел лише в дуже рідких випадках має мету одержання продуктів харчування, а в переважній більшості випадків існує лише як забава або відпочинок”.

3. Організація мисливського господарства в Україні.

Мисливське господарство є важливим елементом лісогосподарського комплексу, в якому виробляється значна частина ВВП. Мисливство як галузь діяльності сприяє розвитку суміжних галузей економіки: легка промисловість, виробництво мисливського спорядження, харчова, кормова, заготівля лікарської сировини (панти, борсучий жир). Поряд з цим мисливські господарства виконують і інші функції:

• Збереження чисельності і генофонду промислових звірів, птахів (напр., світова популяція зубрів налічує 3000 особин, з них в Укр. – 500 особин на Волині);

• Охорона і відтворення промислових тварин (відтворення популяції оленя у Криму; у Берегівському лісництві на Закарпатті створено відтворювальний мисливський вольєр ще в 1967 р.Тут розводять муфлонів, щорічно досягається 50% приріст поголів’я);

• Штучне розведення мисливських тварин для розселення шляхом проведення біотехнічних заходів;

• Регуляція чисельності хижих звірів, зокрема, вовків. За рік кожен вовк з’їдає не менш 200 козуль, або стільки ж свиней та с/г тварин. У зоні відчуження біля Чорнобиля розвелося багато вовків, які поширюються в інші регіони.

Основні показники ведення мисливського господарства в Україні наведені в табл. 3.12. Найбільше економічне значення в мисл госп. мають дикі копитні тварини, бурі ведмеді, хутрові звірі, борова перната дичина та деякі водоплавні птахи, від яких отримують м’ясо, шкіру, хутряну та лікарську сировину.

На території України виділяють 7 мисливських районів: Полісся, Лісостеп, Прикарпаття, Степ, Карпати, Кримські гори, Закарпаття.

Мисливські господарства діляться на три профілі:

• Спортивно-любительські мисливські господарства;

• Господарство планового добування мисливських звірів для постачання хутра та цінних сортів м’яса, які діляться на комплексні і спеціалізовані промислові господарства;

• Заповідно-мисливські господарства (в Україні є 2 таких госп. у Криму і в Херсонській обл.).

Є ще окремі види господарств, що займаються розведенням хутрових звірів – звірогосподарства. На території України площа мисл. господарств становить 47,3 млн.га , 868 мисливських господарств – дані 2005р. (див табл.)

Робота мисливських господарств передбачає:

1. Розпланування територій господарств на типи мисливських угідь; бонітування мисливських угідь.

2. Вивчення чисельності і видового складу мисливських і промислових звірів.

3. Визначення норм відстрілу дичини та періоди полювання.

4. Проведення біотехнічних заходів:

   • створення умов існування і розмноження мисливських тварин, забезпечення їх кормовою базою на території господарств;

   • знищення небезпечних хижаків;

   • боротьба з хворобами і епізоотіями

   • охорона тварин від браконьєрів і повного винищення.

5. Проведення відновлювальних заходів:

• реакліматизація і акліматизація диких тварин;

• організація вольєрного розведення на зоофермах.

4. Етичні аспекти мисливства. Типи полювання.

Правилами, що діють на території України, передбачено три способи полювання: індивідуальне(одна особа); групове(до 5 осіб); облава(до 100 осіб).

Етика полювання – своєрідні моральні взаємовідносини людини з природою у час здобування птахів і звірів, які перебувають в стані природної свободи. Етика полювання включає ряд положень:

• не можна полювати без мисливського квитка, у заповідниках, заказниках, національних парках;

• не дозволяється наставляти рушниці-самопали, луки-самостріли, риболовецькі ями, полювати з літака, машини, застосовувати отруту, збирати яйця і руйнувати гнізда птахів, виганяти димом із нори хутрових звірів, руйнувати лігва ссавців, годівниці, кормові площадки;

• мисливська етика забороняє полювати на тварин під час повені, пожежі, насту, травми, а також молодих ссавців. Ганебно стріляти у сидячу чи сплячу тварину, по птахах, які плавають чи біжать.

• не можна носити заряджену зброю, стріляти на шум чи у населених пунктах.

Типи полювань:

1. спортивно-любительські;

2. промислові;

3. трофейні(роги, ікла, черепи, шкури, чучела);

4. сафарі;

5. фотомисливство;

6. полювання з мисливськими собаками.

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про мисливське господарство та полювання Стаття 20. Заборони щодо здійснення полювання

З метою раціонального використання мисливських тварин, охорони диких тварин, а також середовища їх перебування забороняється:

1) полювати без належного на те дозволу, а саме: без документів, визначених статтею 14 цього Закону; полювання на тварин, які не зазначені у дозволах на добування мисливських тварин або понад встановлену в цих дозволах норму;

2) полювання в заборонених для цього місцях, а саме: на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, е це заборонено відповідно до положень про них; на відтворювальних ділянках (крім відстрілу і відлову хижих та шкідливих тварин); у межах населених пунктів (сіл, селищ, міст), за винятком випадків, передбачених рішеннями Ради міністрів Автономної

Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад; в угіддях, не зазначених у дозволі; на відстані ближче ніж 200 метрів від будівель населеного пункту та окремо розташованих будівель, де можливе перебування людей;

3) полювання у заборонений час, а саме: у не дозволені для полювання строки на відповідні види тварин; у темний період доби (пізніше години після заходу сонця і раніше години до його сходу);

4) полювання із застосуванням або використанням заборонених знарядь та забороненими способами, а саме: клеїв, петель, підрізів, закотів, гачків, самострілів, ловчих ям; отруйних та анестезуючих принад; живих сліпих чи знівечених тварин як принади; звуковідтворювальних приладів та пристроїв; електричного обладнання для добування тварин; штучних світлових джерел, приладів та пристроїв для підсвічування мішеней, у тому числі приладів нічного бачення; дзеркал та інших пристроїв, що осліплюють тварин; вибухових речовин; з під'їзду на автомототранспорті, а також на плавучих засобах з працюючим двигуном; літаків та вертольотів; немисливської (у тому числі військової) вогнепальної, пневматичної та іншої стрілецької зброї, а також нарізних вкладок, напівавтоматичної або автоматичної зброї з магазинами більш як на два патрони; руйнування жител тварин, бобрових загат, гнізд птахів; газу та диму; заливання нір звірів; а також: на тварин, які зазнають лиха (переправляються водою або по льоду, рятуються від пожежі, повені тощо); на пернату дичину з нарізною вогнепальною зброєю або з використанням набоїв, споряджених кулями і шротом діаметром більше 5 мм; на хутрових звірів (крім вовка, єнотовидного собаки, лисиці та шакала) з нарізною вогнепальною зброєю калібром більш як 5,6 міліметра; на копитних тварин з використанням малокаліберної гвинтівки під патрон кільцевого запалювання або набоїв, споряджених картеччю чи шротом; полювання з мисливськими собаками, ловчими звірами і птахами без наявності на них паспорта; полювання з дерев та мисливських вишок без дозволу користувача угідь;

5) транспортування або перенесення добутих тварин чи їх частин без відмітки цього факту у щорічній контрольній картці обліку добутої дичини і порушень правил полювання, а також у дозволі на їх добування;

6) допускання собак у мисливські угіддя без нагляду;

7) полювання з порушенням установленого для певної території (регіону, мисливського господарства, обходу тощо) порядку здійснення полювання;

8) полювання на заборонених для добування тварин;

9) збирання яєць птахів, загиблих мисливських птахів, самовільне привласнення знайдених в угіддях загиблих мисливських тварин або їх частин, руйнування, нищення або псування штучних гніздищ, солонців, годівниць для звірів і птахів, посівів кормових рослин, мисливських вишок, вказівних знаків, відповідних вивісок та інших атрибутів мисливського господарства.

Лекція 2