Громадсько-політичне красномовство

Основними рисами цього роду ораторського мистецтва є його класовий характер (тут домінують інтереси певних політичних угруповань); масовість аудиторії; оперативність.

Політичний промовець, в більшій мірі ніж інший, звертається до громадськості. Він покликаний переконувати в правоті своєї позиції, або позиції угруповання чи партії, яку він представляє, багатьох людей.

Академічне красномовство. До цього роду відносять читання лекцій, ведення семінарських занять, виступи на наукових конференціях, ведення наукової дискусій. Основними особливостями його є: високий рівень науковості, доступність викладу матеріалу.

Судове красномовство - це мистецтво виголошення судової промови, суть якого полягає у вмінні говорити концентровано по суті і майстерно за формою. Судове красномовство, як розділ риторики, виникло на межі ораторського мистецтва і судового процесу.

Основними формами судового красномовства є: промови і репліки прокурора, адвоката та інших учасників судового процесу. Для підготовчої частини суду характерним є такі форми, як: вияснення явки сторін, їх повноважень, роз'яснення учасникам їх прав і обов'язків і попередження про відповідальність за порушення їх, висунення обвинувачень, звернення до підсудного та ін. Для останньої частини типовими є такі форми, як останнє слово підсудного, проголошення вироку. Особливостями судового красномовства, у порівнянні з іншими різновидами ораторського мистецтва є: офіційний характер промови; полемічність; спрямованість (звернення до суду); попередня обумовленість змісту (справа яку слухає суд); підсумковий характер судової промови.

Офіційний характер судової промови пояснюється тим, що вона є одним із інститутів судочинства, елемент судового, зокрема карного процесу. Виголошення промови передбачається і регламентується законодавством. Судова промова має, як правило, полемічний характер. Вона спрямована на доказ або спростування вини підсудного, наявність або відсутність в його діях складу злочину. Доказ вини підсудного - мета промови звинувачення. Обов'язок прокурора - підтримувати звинувачення, однак не формально, а за допомогою доказу вини підсудного. Цьому прокурор підпорядковує як судове слідство, так і судові дебати, зокрема, судову промову. Метою промови адвоката є заперечення вини підсудного, спростування доказів здобутих судом у процесі слідства.

Для більшості видів ораторського мистецтва характерна масова аудиторія. Стосовно судової промови, вона адресована вузькому колу осіб - суду, який вирішує долю підсудного.

Особливістю судової промови є також і те, що й тема, предмет обговорення відомі заздалегідь. Майстерність промовця виявляється тут не у доборі цікавих фактів і теми, а у висвітленні вже відомих фактів підчас виступу. Велику роль у цьому відіграє логічність викладу матеріалу, об'єктивність оцінки, достовірність фактів, правомірність дій.

Судова промова має підсумковий характер. Під час судових дебатів учасники процесу викладають свої висновки, остаточно формулюють свою процесуальну позицію, аналізують зібраний у справі матеріал.

Таким чином, судова промова - це передбачений законодавством виступ на судовому засіданні у конкретній справі з метою аналізу злочину його кваліфікації, характеристики підсудного, підведення підсумків справи і внесення пропозицій щодо її вирішення.

Якщо судове красномовство адресовано вузькому колу осіб, то засоби масової комунікації мають саму широку і різноманітну аудиторію. Саме аудиторія визначає специфіку мови мас-медіа. Перш за все це виявляється у стилі мовлення. Засобами масової комунікації притаманний публіцистичний стиль.

Публіцистичний стиль - один з функціональних стилів сучасної української мови, який обслуговує широку сферу суспільно-політичних відносин. Найповніше використовується в газетах, журналах, на радіо, телебаченні, в документальному кіно. Цьому стилю властиві дві основні функції - інформативність та функція впливу. Публіцистичний стиль служить для передачі багатогранної інформації про внутрішнє життя країни і події за кордоном. Твори публіцистичного стилю дають оцінку повідомленням і служать засобом формування громадської думки. Публіцистичний стиль характеризується популярністю, образністю, яскравістю передачі думки. Для нього характерним є вживання слів і зворотів, що відбивають специфіку політичного життя.

Засоби масової комунікації мають великий вплив на суспільство. Саме вони подають інформацію, тут головне, щоб інформація була дійсно свіжою, мала вигляд сенсації. Саме на прикладі мас-медіа видно зв’язок красномовства й ідеології. В залежності від ідеологічного спрямування тієї чи іншої газети або каналу одне і те ж повідомлення може бути висвітлене по-різному.

Необхідні умови успіху судових публічних промов:

• максимальна об’єктивність;

• аргументованість;

• доказовість.

При взаємопов’язанні функції внутрішнього змісту судового красномовства:

• з’ясувати;

• довести;

• переконати.

Визначальні риси судових промов:

• офіційна вузькопрофесійна мова;

• максимальна конкретність;

• полемічність;

• переконливість;

• об’єктивність;

• оціночно-правовий характер;

• зорієнтованість на чотирьох адресатів:

• суддя;

• підсудний;

• адвокат (захист);

• прокурор (обвинувачення).

Масова комунікація - це соціальний процес. Будь-який різновид мовленнєвого спілкування має соціальні аспекти. Спілкування - одна з умов існування, діяльності і розвитку сучасного суспільства.

З цієї точки зору мовлення, як спілкування, може вимірюватися за шкалою своєї соціальної значимості: від найпростіших розмов двох людей у сім’ї, в побуті, - через численні варіанти навчального, професійного, ділового, політичного спілкування - до масових форм спілкування, що вони засновані на необмежених можливостях техніки нашого століття. Таких засобів не знав світ, у якому зароджувалася риторика.

Преса наших днів - газети, журнали, книги - безперервно впливають на людей. Радіо, особливо телебачення, під впливом яких люди перебувають цілі години, повністю підкорюють нас і ритму передач, і їх політичним тенденціям.

Масова комунікація розрахована на переконання не окремої групи людей, а всієї їх маси. Вона впливає не тільки словом, але й музичними, драматичними, кінозасобами та ін. Вона охоплює своїх споживачів багатством фарб, силою пристрасті, щедротами витрат, шокуючими сенсаціями.

Інформаційний потік масового впливу має певну ідеологічну та політичну спрямованість. Засоби масової інформації широко використовуються у міжпартійній боротьбі, у передвиборчих кампаніях, в дискусіях, обговореннях, референдумах та ін.

В масовій комунікації слухач, глядач або читач є фігурою пасивною, на відміну від умов діалогічного спілкування. В процесі прийому радіопередачі або читання статті він не може заперечити, включитися до діалогу або суперечки. Він не має можливості здійснити зворотній зв’язок одразу, по гарячих слідах полеміки. Зворотній зв’язок буває, як правило, віддаленим: листи до редакції, дзвінки по телефону в студію (спробуйте додзвонитися!).

Для послаблення цього недоліку журналісти, організатори телепередач застосовують такі форми, як бесіди за круглим столом, коли дискутують представники різних політичних угрупувань; інтерв’ю; зустрічі; диспути - себто діалоги. Слухачі немов беруть участь в цих діалогах.

Масова комунікація вміло застосовує відомості про психологію людини, особливо в рекламі.

Психологія сприйняття інформації, що йде каналами мас-медіа, ретельно вивчається у багатьох країнах. Цілі науково-дослідні інститути створені в США, Франції, Великобританії, Німеччині, Японії для дослідження, по-перше, функціонування системи мас-медіа, по-друге, її ефективності, дієвості. Вивчається сила впливу преси, радіо, телебачення на маси людей, на їх образ життя, поведінку в різних ситуаціях, на позиції та вчинки в політичній сфері, на товарному ринку в ролі покупців (плоди реклами), в сфері відпочинку та розваг, в освіті та культурі.

Дослідників цікавить, що являють собою слухачі, створюються їх моделі, узагальнені портрети, мають місце спроби дати статистичну характеристику маси телеглядачів або радіослухачів. Вивчаються їхні смаки та інтереси: які конкретно теми їх приваблюють, які типи мовлення, який конгломерат мистецтв найкраще впливає на них.

З’ясування того, як масова комунікація створює суспільну думку, відбувається за схемою Лассвела:

1. Хто повідомляє?

2. Що?

3. Кому?

4. Через посередництво якого каналу?

5. З яким ефектом?

Кожний етап масової комунікації містить 4 компоненти:

1. Суб’єкт, який повідомляє;

2. Ті, хто приймає повідомлення;

3. Повідомлення - його зміст та форма;

4. Засіб комунікації.