Соціальний устрій та народне господарство

Соціальний устрій та народне господарство Слобідської України були подібні (з деякими відмінами) до тих, що були на Гетьманщині. Уже перші українські поселенці ділилися на козаків, духовенство, міщан і селян («посполитих»). Тоді стани ще не були замкнені, і не важко було переписатися з селян у козаки. Основним станом було козацтво, до якого в середені 18 ст. належала половина всього населення Слобідської України. Воно поділялося на старшину, виборних (або компанійських) козаків, які несли військову службу, і козаків-підпомічників, які допомагали виборним харчами або грішми.

Організація народного господарства на Слобідської України була подібна до тієї, що на Гетьманщині. Населення займалося в основному хліборобством і пов'язаним з ним скотарством. Панівною системою хліборобства була перемінна; у другій половині 18 століття почала поширюватися також трипільна. Значне місце на Слобідській Україні займало вівчарство, (у 13 ст. також тонкорунне), бджільництво, садівництво, рибальство, млинарство, ґуральництво, діхтярство, будництво (на Охтирщині) та різні ремесла і кустарні промисли (в кін. 18 ст. на Слобідській Україні нараховувано близько 34 000 ремісників та кустарів). Помітне місце посідала соляна промисловість (Торські, Бахмутські й Співаківські зав.) і особливо салітрарництво. У 18 ст. з'являються мануфактури, зокрема Чугуївська шкіряна Ф. Шидловського (к. 1711), скарбова тютюнова в Охтирці (1719), Салтівська суконна графа Гендрикова (1739), полотняна сотн. Охтирського полку Семена Нахимова (1769), шовкові заводи в м. Новій Водолазі (кін. 18 ст.) тощо. Осередками торгівлі були ярмарки, яких 1779 було 271, здебільше локального характеру, ледве 10 середніх і лише 2 великі — в Сумах і Харкові. Важливе значення мав транзитний торг через Слобідську Україну, яка стала посередником у торгівлі між Росією, з одного боку, й Гетьманщиною, Запоріжжям і Південною Україною, Кримом і Доном, Кавказом та Іраном — з другого. Зокрема жваві торгові стосунки були між Слобідською Україною і Гетьманщиною. З Слобідської України йшла до Гетьманщини сіль з Торських і Бахмутських соляних заводів, з Гетьманщини на Слобідську Україну йшли промислові вироби, зокрема скло, залізні вироби, поташ і смалчуг, горілка тощо.

Високою школою для всієї С. У. у 18 ст. був Харківський Колеґіюм, утворений на зразок Київської Академії (з богословським курсом). Серед проф. його було чимало відомих вчених, які вчилися в Київській Академії або в Чернігівському й Переяславському колеґіюмах, а деякі з них мали також евр. освіту (з нім. університетів). Студенти Харківського Колеґіюму походили не тільки з С. У., але й з Гетьманщини. Не дивно, що культ. вплив Колеґіюму поширювався на все Лівобережжя й сумежні райони Росії. Поруч з Харківським Колеґіюмом, осв. осередком сх. С. У. було латинсько-слов'янське училище в Острогозьку (1733 — 36, з 1737 у Воронежі, з 1742 знову в Острогозьку), також з добрим складом вчителів-українців (м. ін. також з Галичини), вихованців високих шкіл Гетьманщини, а дехто й нім. університетіз. Яскравим символом культ. єднання Гетьманщини й С. У. став великий укр. філософ Григорій Сковорода, уродженець Лубенського полку й вихованець Київ. Академії, проф. Переяславського, а пізніше Харківського Колеґіюму, діяльність і творчість якого була глибоко пов'язана з С. У.

В середине XVIII в. начальное образование получали в школах при церквях и монастырях, среднюю - в коллегиумах Чернигова, Переяслава, Харькова. Вместе с Киево-Могилянской академией образовательный престиж Украины подносили также Черниговский, Харьковский и Переяславский коллегиумы, открытые в 1700 p., 1727 p. и 1738 p. Они выступали своеобразными филиалами Академии. Передовая общественность Украины стремилась поднять уровень образования в крае. Предлагали учредить университеты в Киеве, Чернигове, Екатеринославе, Харькове. Но царское правительство не дало согласия, а распоряжением от 1783 ввело преподавание в Киевской Академии только на русском языке, а впоследствии превратило ее в обычную духовную академию. Сельские школы тоже перевели на русский язык обучения.

31. Становление образования в Харькове в XVІII в.

50. Харьковский Коллегиум в XVІII в.

Рост города и его экономики способствовал развитию культуры. Еще в 1726 году в Харьков из Белгорода была переведена славяно-греко-латинская школа, преобразованная в следующем году в Харьковский коллегиум, бывший до начала XIX века центром просвещения на Слободской Украине. В 1761 году здесь было построено специальное помещение для библиотеки — первой в Харькове. В 1768 году при коллегиуме для детей дворян открыли казенное училище, так называемые прибавочные классы, в которых изучали математику, геометрию, рисование и черчение, геодезию, артиллерию, фортификацию, историю, географию, русский, французский и немецкий языки, вокальную и инструментальную музыку. В коллегиуме преподавали выдающийся украинский философ, гуманист и поэт Г.С. Сковорода, профессор И. А. Двигубский, художник И. С. Саблуков, дирижер А. Л. Ведель и другие. В коллегиуме учились известный русский поэт, первый переводчик «Илиады» Н. И. Гнедич, первый русский клиницист профессор Е. Г. Базилевич, известный архитектор П. А. Ярославский. В 1798 году в Харькове открыли главное народное училище