31. Развитие жанра портрет в украинской живописи xvіii в.

Частью храмового живописью стал портрет . В росписях храмов изображали исторические лица. Например, в алтарной части Успенского собора вмещены 85 портретных изображений  от князя Владимира к Петра I . Переходную роль между иконописью и светской портретной живописью занимали так называемые парсуны  портреты, выполненные приемами иконописной техники. Семьи, привилегированное положение которых все больше укреплялось, массово заказывали свои портреты. Модным стало иметь собственную картинную галерею. Художникам иногда даже заказывали картины, которые изображали крестьян. На вторую половину XVIII век приходится, уже в полном смысле слова, светская портретная живопись. Но в это же время проявляется тенденция отъезда из Украины талантливой молодежи к, в Академию искусств. Да, самые известные художники России того времени: Д. Левицкий  родом из Киева, — из Миргорода. Украинцем был творец исторического жанра российского академического искусства А. Лисенко.

Научная новизна состоит в том, что автором впервые:

- Определены искусствоведческое значение древнерусской традиции в развитии портретного жанра в Украине как одной из устоявшихся национальных признаков в процессе эволюции художественной культуры;

- Раскрыто, что эволюция портретного жанра в регионе демонстрирует связь с актуальными общественно-политическими идеями и эстетическими вкусами эпохи и отражает особенности перехода от эпохи Средневековья до Нового времени;

- Выявлены основные типы в портретном живописи Центральной и Восточной Украины исследуемого периода, а именно: казацкий, царский, духовенства, что обусловлено особенностями историко-культурного развития;

- Выявлено устойчивость древнерусской традиции и принципов барочного миропонимания, отражает особенности национального стиля и национального характера.

31. Культура Слободской Украины XVII–xvіii вв.

Слобожанщина або Слобідська Україна ( укр. Слобожанщина, Слобідська Україна ) - Історична область на північному сході сучасної Україна і південно-сході Черноземья в Росії.

Назва регіону походить від типу поселень, які користувалися великими вольностями, ніж в глибині Російської держави, - слобод, назва яких, в свою чергу, походить від слова свобода. В даний час термін Слобожанщина активно використовується як неформальну назву Харківській та Сумської областей.

За сучасним адміністративно-територіальним поділом регіон охоплює майже цілком Харківську область (за винятком чотирьох її південно-західних районів), а також сусідні з нею південно-східні райони Сумської, північні Луганській та Донецької областей Україні. На російській території до Слобожанщини відносяться б о більша частина Бєлгородської області і сусідні південні райони Курської і південно-західні Воронезької областей.

Своєрідним критерієм рівня духовної культури народу є стан освіти та науки в суспільстві. У середині XVIII ст. на Слобожанщині освітянська статистика була дещо гіршою ніж на Гетьманщині— одна школа на 2,5 тис. осіб, але вже через сто років у цьому регіоні (Харківщина) одна школа припадатиме на 4,3 тис. осіб. Характерною ознакою шкільництва було те, що сільські громади своїм коштом утримували вчителів, дбали про шкільні приміщення. У тих місцевостях, де населення жило на хуторах, дітей навчали мандрівні дяки.

Важливу роль у розвитку освіти та культури в Україні відігравали середні навчальні заклади — колегіуми, які були засновані в Чернігові (1700), Харкові (1727) та Переяславі (1738). Вони готували служителів релігійного культу, державних службовців та вчителів початкових класів.