Особливості вияву конформізму

Ґендер. Конформність залежить не тільки від ситуації, а й від ґендерних особливостей людини. Експерименти С.Мілґрама не виявили відмінностей між жінками та чоловіками стосовно конформізму. Дослідники ґендеру, Е.Іґлі та Л.Карлі, аналізуючи різні експерименти показали, що відмінності у проявах конформізму чоловіків та жінок мають свою специфіку. Конформність жінок більше пов’язана з тією соціальною обставиною, що їм доводиться більше турбуватися про міжособистісні відносини, запобігати конфліктам, примирювати сторони. Конформізм чоловіків частіше пов’язаний із побоюваннями за професійний статус.

Особистість. У психології особистості конформність вважають характерологічною особливістю людини, зокрема виокремлюють таку акцентуацію характеру як конформний тип. У віковій психології зауважують зміни конформізму в залежності від віку, наприклад, підлітки є більш конформними, ніж особи в юнацького віку тощо. Іншими спеціалістами зауважується також зв’язок між конформністю та наявністю розумового відставання у розвитку особи, або ж психічного захворювання.

Вивчення соціальними психологами зв'язку між особистісними якостями і соціальною поведінкою йшло паралельно з вивченням взаємного впливу установок і поведінки. Впродовж 1950-х і на початку 1960-х рр. психологи вивчали вплив внутрішніх мотивів і диспозицій на вчинки людей. З’ясувалося, що велику схильність до конформізму виявляли люди, які признавалися в тому, що потребують соціального схвалення. Наприкінці 1960-х рр., у 1970- і рр. дослідники, що вивчали залежність соціальної поведінки, зокрема конформізму, від особистісних якостей, виявили лише дуже слабку кореляцію. На відміну від ситуативних чинників, вплив яких легко доказовий, передбачити поведінку людей на основі результатів тестування їх особистісних якостей опинилося практично неможливо. У 1980-і рр. думка про те, що індивідуальні диспозиції відіграють незначну роль, зміцніла. Результати їх дослідження підтвердили принцип, що внутрішні чинники (установки, особистісні якості) рідко точно прогнозують яку-небудь конкретну дію індивіда, вони значно надійніше прогнозують його звичайну поведінку в більшості ситуацій.

Особистісні якості краще прогнозують поведінку тоді, коли немає сильного соціального тиску. Експерименти Мілґрама з підпорядкування – приклади «крутих» ситуацій, коли вимоги експериментаторів рішучі і однозначні, то індивідуальним відмінностям досліджуваних важко виявитися. Дещо сильніше індивідуальні особливості виявляються в «слабких» ситуаціях, наприклад, коли незнайомі люди розмовляють у поїзді, і ніхто не скеровує їх поведінку.

Культура. Окремі дослідники, повторивши експерименти Аша з конформізму в різних країнах, виявили в більшості з них практично однакові рівні конформності: 31% в Лівані, 32% в Гонконзі, 34% в Бразилії, але 51% в Зімбабве. У свій час Мілґрам за допомогою різних методик вивчав конформізм норвезьких і французьких студентів, то останні послідовно демонстрували меншу схильність до нього. Коли дослідники повторили експерименти Мілґрама в Австралії, Австрії, Німеччині, Італії, Йорданії, Південній Африці і в Іспанії, то ступінь конформності виявився схожим або навіть вищим. Наприклад, в Мюнхені конформність у досліджуваних складала 85%²⁸. Проте культурні традиції здатні змінюватися. Експерименти Аша, повторені у Великобританії, Канаді і США впродовж 1974-1990 рр. за участю студентів, у деяких випадках свідчили про зростання нонконформістських тенденцій. Хоч конформізм і підпорядкування — універсальні феномени, вони залежать і від культурних традицій, і від історичної епохи. Культури США і Європи є індивідуалістськими. Культури східних країн більш схильні до соціалізації конформізму, де він асоціюється з „соціальною відкритістю” та „соціальною сенситивністю”.

Отже, вплив особистісних якостей на конформізм сильніше виявляється в «слабких» ситуаціях, в яких соціальний контроль надто незначний, щоб «нівелювати» індивідуальні відмінності. Хоча схильність до конформізму і підпорядкування – універсальна якість, властива всім людям без винятку, сприйнятливість до соціального впливу у представників різних культур різна.

Опір соціальному тиску. Люди задля збереження власної індивідуальності, свободи та самостійності намагаються чинити опір соціальному тиску.

Реактивний опір. У ситуації загрози свободі дій особистості виникає реактивний опір – мотив захищати або відновлювати своє відчуття свободи. Теорія психологічного реактивного опору знаходить своє підтвердження в експериментальних даних. Суть теорії полягає в тому, що люди зазвичай поводяться так, щоб захистити власне почуття свободи. Експериментальні результати свідчать про те, що спроби обмежити свободу індивіда нерідко закінчуються антиконформним «ефектом бумеранга». Наприклад, хтось на вулиці просить підписати відозву на захист чогось, а у людини немає чіткої позиції з цього питання. Поки людина розмірковує, підходить ще одна людина і говорить, що «слід заборонити збирати підписи під такими відозвами і підписувати їх». Згідно теорії реактивного опору, подібна неприкрита спроба обмежити вашу свободу лише збільшить вірогідність того, що ви поставите свій підпис. Реактивний опір може бути однією з причин пристрасті до алкоголю молодих людей, що не досягли повноліття. Вважають, що молодіжний алкоголізм – віддзеркалення реактивного опору на заборону вжитку алкогольних напоїв. Відтак неповнолітній легко потрапляє під вплив молодіжної групи, яка впливає на його установки та створює умови для вжитку алкоголю.

Утвердження власної унікальності. Навіть ті люди, які не бажають бути „білою вороною”, намагаються підкреслити свою індивідуальність за допомогою власного стилю життя. Окремі експерименти з конформізму показали, що ті учасники, кого експериментатор «позбавив можливості» відчувати себе унікальними, активніше відстоювали своє право бути самим собою і поводилися як нонконформісти. Коли ж учасники іншого експерименту чули, що хтось з випробовуваних формулює установки, ідентичні їх власним, вони навіть міняли свою позицію, щоб підтримати властиве їм відчуття унікальності.

Отже, підвищена увага соціальних психологів до сили соціального тиску повинна доповнюватися не менш пильною увагою до сили особи. Важливо бути членом суспільства і залишатися індивідуальністю. Коли соціальний тиск стає надмірним, в людях нерідко прокидається потреба в реактивному опорі, і вони починають протидіяти примусові, щоб зберегти властивий їм дух свободи. Ми не відчуваємо себе комфортно, коли сильно відрізняємося від тих, що нас оточують, але нам не хочеться бути «як усі». Тому люди поводяться так, щоб зберегти відчуття унікальності своєї особи. Будучи членом якої-небудь групи, ми найгостріше усвідомлюємо свою відмінність від тих, що нас оточують.

Представники західних культур, що живуть у різних країнах, насолоджуються тими перевагами, які дає нонконформістський індивідуалізм. Проте, на думку прихильників комюнітаризму, можна при цьому втратите те хороше, що несе в собі колективно організоване життя. Адже комюнітарізм (намагання поєднати індивідуалізм та колективізм) заснований на готовності пожертвувати особистим заради благополуччя сім’ї та суспільства. Він також посилює основну цінність людського існування – солідарність. Людям необхідно відчувати свою унікальність, але людина має фундаментальну потребу належати до певної групи. Відтак особи повинні прагнути до балансу між незалежністю і причетністю до інших людей, між особистим життям і життям суспільним, між індивідуальністю і соціальною ідентичністю.

33-35