15. Схильність до міркувань на користь власного я як причина поганої адаптації.

Хоча схильність до міркувань на користь власного Я може захистити від депресії, іноді вона є причиною поганої адаптації. Такі люди звинувачують у своїх соціальних проблемах оточуючих, не здатні визнати свої помилки. Результати досліджень соціального психолога Баррі Шленкера (Університет Флориди ) дозволяють також говорити про те, що схильність до міркувань на користь власного Я здатне розвалити колектив. Шленкер вивчав прояви самозахисту в групах. Він провів низку експериментів, учасники яких спільно працювали над певними завданнями. Згодом оголошувалися „успішні” та „неуспішні групи”. Більшість членів «успішних» груп прагнули приписати собі основну заслугу, і лише небагато визнавали, що зробили менше, ніж інші. Якщо більшість членів якої-небудь групи вважають, що їх внесок в загальну справу вищий середнього рівня, то вельми вірогідними є суперечки, розбіжності, заздрість всередині групи¹².

Отже, всупереч поширеній думці, ніби більшість людей страждають від низької самооцінки або від комплексів неповноцінності, результати соціально-психологічних досліджень свідчать, що більшості людей властива схильність до міркувань на користь власного Я. В повсякденності, лабораторних експериментах люди нерідко пояснюють свої невдачі зовнішніми причинами, а успіхи приписують собі. Самовпевненість є причиною невиправданого оптимізму щодо майбутніх результатів. Люди схильні переоцінювати поширеність власних думок і недоліків (помилковий консенсус) і недооцінювати поширеність властивих їм здібностей і чеснот (помилкова унікальність). Подібне сприйняття є частково наслідком прагнення до підтримки і підвищення самооцінки, яке хоч захищає людей від втрати самоповаги, але породжує неадаптиву поведінку та суперечки в групі.

14.Приклади протилежних суджень з тесту локусу-контролю ю.Роттера

Врешті-решт люди знаходять ту пошану, якої заслуговують	На жаль, як би люди не старалися, оточуючі не помічають їх здібності та таланти
Я сам творець свого щастя	Іноді мені здається, що я втрачаю контроль над подіями власного життя і пливу за течією
Пересічна людина може вплинути на ті рішення, які приймає уряд	Влада в цьому світі належить окремим людям, і проста людина не в змозі змінити цей порядок

Якою мірою особа відчуває себе господарем власної долі, залежить від того, як вона пояснює свої невдачі. Успішні люди більш схильні сприймати невдачі як випадковості або замислюватися про зміну власної тактики.

Набута безпорадність як антипод самовизначення. Те, що відчуття самоконтролю приносить користь, доведене неодноразово. Дослідник Мартін Селігман звернув увагу на те, що існує набута безпорадність, що є властивою людям. Наприклад, люди, що перебувають у пригніченому настрої або в депресії, стають пасивними, бо переконані у даремності будь-яких було зусиль. Люди, що переживають депресію страждають від «паралічу волі», пасивною покірністю, небажанням будь - що робити (рис.2).

Рис. 2. Набута безпорадність. Люди, що переживають неконтрольовані неґативні події, призвичаюються почуватись безпорадними і перестають діяти

Феномен набутої безпорадності допомагає відповісти на питання, як різні установи, наприклад, лікарні, будинки догляду за людьми похилого віку здатні впливати на особистий контроль за своїм життям у пацієнтів. Часто в будинках для людей похилого віку, пацієнти через набуту безпорадність швидко деґрадують і вмирають. Пацієнти лікарень, навчені вірити в свою здатність контролювати стрес, обходяться меншою кількістю знеболюючих і заспокійливих засобів і поводяться спокійніше. Важливість особистого контролю доводять результати дослідження, проведеного психологами із Гарвардського університету Елен Лангер і Джудіт Роден (1976) в одному з будинків для людей похилого віку. Звертаючись до однієї групи, доброзичливі працівники підкреслювали, що вважають своїм обов'язком зробити будинок таким, щоб його мешканці могли гордитися ним і відчувати себе щасливими. Цим пацієнтам надавалося право ухвалювати непринципові рішення, на них покладалася певна відповідальність. Результати, одержані через три тижні після початку дослідження, показали, що 93% з них стали жвавішими, активнішими і щасливішими¹³.

Результати досліджень також підтверджують: системи керівництва або управління людьми, які містять елементи з формування усвідомленого самоконтролю, сприяють здоров'ю і щастю працівників. Моральний стан працівників, яким надані певна свобода при виконанні службових обов'язків і право самим ухвалювати рішення, поліпшується. На думку психологів сучасні індивідуалістичні культури володіють надмірною свободою, що призводить до зниження рівня задоволеності життям і збільшення числа хворих депресією. Наявність широкого вибору здатна привести до «паралічу», або до «закабалення свободи» (Б.Шварц). Досліджувані, яким довелося вибирати з 30 сортів шоколаду, у результаті виявилися менш задоволеними своїм вибором, ніж ті, кому були запропоновані на вибір лише 6 сортів¹⁴. Чим більше варіантів, з яких можна вибирати, тим більше перевантаженість інформацією і більше можливостей для невдоволення.

Результати різних досліджень свідчать про ті переваги, які дають людям відчуття власної ефективності і самоконтроль. Люди, що вірять у власну компетентність, ефективність і мають внутрішній локус контролю, краще розпоряджаються своїм життям і досягають більшого, ніж ті, для кого характерні набута безпорадність і песимістичний погляд на світ.