Відкриті ушкодження грудної клітки

Діагностика ґрунтується на оцінці загального ста­ну потерпілого (зовнішній вигляд, забарвлення шкір­ного покриву та слизових оболонок, характер дихан­ня, частота пульсу, показники AT), даних дослідження грудної клітки та її органів (огляд, пальпація) та оцінці місцевих феноменів - у ділянці рани. Важкість стану потерпілих залежить від розгер­метизації плевральної порожнини, що призводить до порушення дихального акту. Виражений больовий синдром посилює можливість виникнення шоку та важких, часом смертельно небез­печних ускладнень.

У потерпілих з непроникними ранами немає каш­лю, кровохаркання, пінистих кров'янистих виділень, відсутнє присмоктування повітря під час вдиху, шкір­ні покриви сухі, ціаноз губ невиражений, немає сут­тєвої тахікардії.

У поранених з проникними ушкодженнями стан важкий: посилення за­дишки, відчуття стискування у грудях, шкірні покри­ви бліді, з ціанотичним відтінком, вкриті потом, дис­тальні відділи кінцівок мармурового забарвлення, ціа­ноз губ, обличчя, кінчиків пальців. Під час досліджен­ня пульсу спостерігається більше або менше вираже­на тахікардія, можливе прогресуюче падіння AT.

Під час огляду грудної клітки звертають увагу на розміри рани, її локалізацію, рівень, можливу проекцію над органами грудної клітки. Звертається увага на аси­метрію грудної клітки, можливе відставання однієї її половини під час дихання. Під час огляду слід визначи­ти наявність всмоктування повітря у рану під час вди­ху, крові, що надходить з рани, піни, з утворенням пу­хирців, а в разі поранення бронхів — кровохаркання.

Невідкладна медична допомога.

1. Знеболювання — анальгін, кетанов.

2. За наявності відкритих проникних ушкоджень — оклюзійна пов'язка. Поліетилен, клейонка, прогумова­на тканина накладаються безпосередньо на шкіру та­ким чином, щоб рана була у центрі, а краї герметика виходили за її межі не менше ніж на 5 см. Фіксацію першого шару пов'язки краще робити смугами лейкопластиру, які накладаються навхрест, а потім у вигляді черепиці. За пораненим необхідний постійний нагляд.

3. Якщо стан потерпілого різко погіршується (роз­пирання у грудях, збільшення задухи, ціанозу тощо), то необхідно зняти оклюзійну (див. мал.) пов'язку, таким чином перевести пневмоторакс у відкритий.

4. Транспортування у положенні напівсидячи.

5. Інгаляція кисню.

6. Госпіталізація у найближче хірургічне відділення.

Відкриті ушкодження органів черевної порожнини

Травмогенез: поранення холодною зброєю, рідше — вогнепальні рани.

Діагностика. Проникне поранення живота не ви­кликає сумнівів у разі витікання жовчі або кишкового вмісту. Якщо ушкоджені органи та судини черевної порожнини, то є загальні ознаки внутрішньої кровотечі (блідість шкір­них покривів та слизових оболонок, холодний піт, по­верхневе дихання, зниження AT).

На догоспітальному періоді будь-яка колото-різана рана живота повинна трактуватися як проникна. Ра­ни, локалізовані у верхній третині стегна, у ділянці сідниць, у поперековій ділянці, також можуть прони­кати у черевну порожнину. У разі випаду кишок з черевної порожнини (евентрація петель ки­шок) на догоспітальному періоді, кишки у черевну порожнину не вправляються. Якщо вони дуже забруд­нені, їх можна кілька разів помити теплим антисеп­тичним розчином і зафіксувати за допомогою вологої пов'язки, просякнутої антисептиком.

Невідкладна медична допомога:

1.Накласти стерильну пов'язку на рану.

2. Здійснити протишокові заходи, а саме, знеболювання: анальгіну 2 мл внутріш-ньом'язево, 100 мг трамадолу — внутрішньо-м'язево або іншими наркотичними анальгетиками.

3. Транспортування на ношах у положенні лежачи.

4. Госпіталізація у хірургічне відділення.