Травма хребта без ушкодження спинного мозку

Невідкладна медична допомога:

• знеболювання;

• «шийний комір» незалежно від рівня ушкодження хребта, винесення потерпілого на ношах за допомогою 3-5 осіб;

• транспортування на ношах зі щитом у положенні „лежачи на спині” у травматологічне або нейрохірургіч­не відділення.

Травма хребта з ушкодженням спинного мозку

Невідкладна медична допомога: Необхідно виключити супровідну травму (пневмоторакс, травму органів черев­ної порожнини, внутрішню та зовнішню кровотечу).

• Наявність дихальної недостатності після відновлен­ня прохідності дихальних шляхів — кількість дихаль­них рухів понад 40-50 за 1хв або менше ніж 8 за 1 хв є показанням до ШВЛ.

• Зупинка зовнішньої кровотечі.

• «Шийний комір» незалежно від рівня ушкодження хребта;

• Обережне укладання на ноші із щитом за участю 3-5 осіб;

• Транспортування до багатопрофільної лікарні (ней­рохірургічне або реанімаційне відділення) після підви­щення AT не нижче ніж до 90 мм рт. ст. та адекватної вентиляції легенів.

СИНДРОМ ТРИВАЛОГО ЗДАВЛЮВАННЯ

Синдром тривалого здавлювання (СТЗ) виникає унаслідок надходження у кровоносне русло продук­тів розпаду тканинних елементів у разі їх тривалого роздавлювання. У результаті розвивається згу­щення крові, гостра ниркова недостат­ність, синдром гострого ушкодження легенів. СТЗ супровод­жується вираженим больовим синдромом.

Діагностика. При огдяді - тривале здавлювання м'яких тканин, сильний біль в ушкоджених частинах тіла, психомоторне збудження, нестабільність гемодинаміки.

Місцево: порушення чутливості, набряк тканин, шкіра блискуча та бліда з си­нюшним забарвленням, пухирі з серозно-геморагічним вмістом, м'язи щільні (дерев'янисті).

Диференційна діагностика. СТЗ слід відрізняти від гострої артеріальної та венозної непрохідності, пере­ломів кісток кінцівок.

Невідкладна медична допомога:

1. Знеболювання: наркотичні та ненаркотичні анальгетики.

2. Іммобілізація: іммобілізація травмованих кінцівок транспортними шинами (ЦІТО, Крамера) у фізіологічному положенні. У разі можливості перед іммобілізацією провести бин­тування еластичним бинтом від периферії до центру. Після іммобілізації охолодити кінцівку за допомогою льоду, снігу, холодної води.

УРАЖЕННЯ ЕЛЕКТРОСТРУМОМ

Уражаюча дія електроструму значною мірою зале­жить від сили струму, який проходить через тіло по­терпілого, а також шляхів його поширення, тривалості дії та стану організму.

Необхідно мати на увазі, що:

• чим вища напруга струму в електромережі, тим ви­ща сила струму, який проходить через тіло потерпіло­го, і тим більша його ушкоджуюча дія;

• зниження електричного опору в місці входження електроструму, наприклад, за рахунок вологи (вода, піт) або більш щільнішого контакту із струмонесучим пред­метом, здатне у декілька разів збільшити силу уражаю­чого струму за умови однієї і тієї ж напруги у мережі, і, відповідно, збільшити його ушкоджуючу дію

Шлях поширення струму через тіло потерпілого от­римав назву «петлі струму». Найбільш небезпечні пет­лі, які проходять через серце - наприклад, ліва рука — права рука, або головний мозок (голова — рука). Електротравма. Рис. 1 — 3. Контактна електротравма при порушенні ізоляції електричного утюга (220 в). Знаки струму. Рис. 1. До лікування. Рис. 2. В період лікування. Рис. 3. Після загоєння. Рис. 4. Контактна електротравма (220 в). Знаки струму на передпліччі. Рис. 5. Знаки струму при електротравмі від вилки дроту (220 в). Рис. 6. Контактна електротравма обличчя волосяної частини голови с ураженням кісток. Рис. 7. Опік електричною дугою обличчя, шиї и верхніх кінцівок при ремонті електроустановки під напругою (380 в) у відділення зв'язку з можливістю розвитку віддалених ускладнень.

Невідкладна медична допомога:

1. Направлення до стаціонару для спо­стереження у приймальному відділенні або госпіталіза­ція у терапевтичне відділення.

2. Контроль серцевого рит­му. За показниками провести ШВЛ, СЛР.