Тимчасова зупинка зовнішньої кровотечі за допомогою джгута

1. До накладання джгута накласти прокладку (деталі одягу, хустка, рушник, серветка тощо) для попередження защемлення шкіри між витками джгута

2. Для зменшення кровотечі надати кінцівці піднятого положення

3. Під кінцівку підвести і розтягнути джгут і кілька разів обернути його навколо кінцівки до зупинки кровотечі

4. Перший тур накладати найбільш тугим, а другий – з меншим натягом, інші з мінімальним. Класти тури рівно, не защемляючи шкіри

5. Закріпити кінці джгута, під тур джгута покласти записку із зазначенням часу та дати накладання

Неправильно накладений або надмірно затягнутий джгут викликає сильний біль, а також може спричинити роздавлювання м’яких тканин, їхнє змертвіння і параліч кінцівки. Слабко затягнутий джгут кровотечу не зупиняє, створює венозний застій, що проявляється посинінням кінцівки і посиленням венозної кровотечі
Після накладання джгута краї рани обробляються йодом, накладають асептичну пов’язку та проводять іммобілізацію. Джгут влітку залишають не більше ніж на 1,5 години, узимку – 40хвилин. Якщо постраждалого не можна доставити до медичного закладу, джгут знімають на 10-15 хвилин для відновлення кровообігу, що проявляється кровотечею із рани, а потім накладають вище раніше накладеного місця. Влітку така маніпуляція проводиться через 1,5 години, узимку через 40 хвилин, при цьому робиться відмітка в записці.	При відсутності джгута використовуються закрутка, пасок тощо
	Області накладання джгута чи закрутки	Для закрутки не можна використовувати дріт, тонкі мотузки, які пошкоджують м’які тканини

Перша медична допомога при травматичному шоку

Надзвичайно сильний біль, велика втрата крові, пошкодження внутрішніх органів та великих нервових стовбурів нерідко спричиняють розвиток шоку.

Травматичний шок - це загальна реакція організму, яка супроводжує тяжкі механічні травми і характеризується порушенням діяльності органів і систем (нервової, серцево-судинної, дихання, обміну речовин, діяльності ендокринних залоз тощо). Ця реакція залежить від характеру, локалізації, ступеня тяжкості пошкодження та ускладнень, які при цьому виникають (крововтрата, порушення діяльності органів, інтоксикація і т. ін.).

До чинників, що знижують енергетичні ресурси і, відповідно, стійкість організму до травми та сприяють розвитку шоку, належать:

• виникнення повторних, навіть незначних, кровотеч;

• несвоєчасне надання медичної допомоги;

• створення недостатньої іммобілізації або її відсутність при переломах кісток;

• додаткове травмування при наданні ПМД та винесенні травмованого з місця події, а також під час його транспортування;

• недостатнє знеболювання і повторна травматизація під час перев'язок і операцій;

• переохолодження, перегрівання, перевтома, неповноцінне харчування або голодування, авітаміноз.

Травматичний шок проявляється повною апатією до всього навколишнього при збереженні свідомості, тихим голосом, зниженням температури тіла, блідістю шкірних покривів, холодним липким потом, слабким частим пульсом, поверхневим диханням, нерухомим виразом обличчя.

У початковій стадії шоку в потерпілого можуть спостерігатись рухові і мовні порушення. Шкіра холодна і бліда. Пульс зазвичай частий - більше 90 ударів у хвилину. Потім на шкірі з'являються «мармурові» плями, підшкірні вени не прощупуються, пульс пришвидшується до 120-140 ударів за хвилину. Наростає задишка - поранений дихає часто, але поверхнево. Помічається спрага.

При наданні допомоги завжди необхідно пам'ятати, що всім потерпілим у серйозній катастрофі загрожує розвиток шоку, особливо тим, хто втратив багато крові.

Схема надання першої допомоги:

• негайно викличте швидку медичну допомогу;

• перевірте, чи немає в постраждалого медальйона або браслета з медичною інформацією;

• переконайтеся, що потерпілий нормально дихає. Якщо дихання порушено, необхідно зробити штучну вентиляцію легенів (штучне дихання);

• негайно зупиніть кровотечу, перев’яжіть основні рани для зменшення крововтрати і болю;

• покладіть постраждалого таким чином, щоб не причинити болю;

• підніміть ноги постраждалого, для посилення припливу крові до мозку і серця;

• підтримуйте нормальну температуру тіла постраждалого;

• транспортуйте постраждалого, іммобілізувавши його тіло;

• постійно спостерігайте за станом дихання та серцевою діяльністю постраждалого.

Неприпустимо:

• давати постраждалому їжу (може виникнути необхідність операції і шлунок повинен бути порожнім);

• давати пораненому алкогольні напої;

• якщо причина шоку невідома – давати пити (можна змочувати губи водою).