
- •Предмет та завдання “Історії економіки”.
- •Місце та роль економічної історії в системі економічних дисциплін та історико-економічної науки.
- •Етапи розвитку економічної історії як наукової дисципліни (традиційна економічна історія, „нова економічна історія”, історична економіка).
- •Підходи та критерії до проблеми періодизації економічної історії.
- •5.Методологія історико-економічних досліджень. Підходи та критерії до проблеми періодизації економічної історії.
- •6.Загальна характеристика господарської діяльності в умовах первісного суспільства та основні етапи її еволюції. Палеолітична та неолітична революції.
- •7.Палеолітична та неолітична революції та їх наслідки.
- •8.Причини розпаду первіснообщинного ладу та перехід до різних економічних структур класового суспільства.
- •9.Фази еволюції та варіації розвитку рабовласництва. Східне та античне рабство та їх відмінності.
- •10.Особливості розпаду первіснообщинного ладу і формування класового суспільства в країнах Стародавнього Сходу
- •11.Економічна роль держави у Стародавньому Сході та характерні риси "азіатського" способу виробництва.
- •12.Економічний розвиток античного світу.
- •13.Економіка Стародавньої Греції в період розквіту рабовласницького ладу.
- •16.Причини занепаду та загибелі рабовласницького способу виробництва. Криза рабовласницької системи господарства на прикладі Римської імперії.
- •17.Загальна характеристика феодального ладу та його періодизація.
- •18.Розвиток феодального землеволодіння в Західній Європі (аллод, бенефіцій, феод).
- •19.Еволюція рентних відносин за доби феодалізму.
- •20.Характеристика основних господарських форм феодального ладу.
- •21.Цеховий лад міського ремесла в середньовічній Європі.
- •24.Криза натуральної системи господарювання як початок становлення господарства ринкового типу.
- •25.Первісне нагромадження капіталу, його суть, джерела, методи та результати.
- •26.Особливості процесу первісного нагромадження капіталу у провідних країнах світу.
- •27.Становлення та розвиток мануфактурного виробництва в Європі.
- •28.Голландія в XVI–XVII ст. Як взірцева країна первісного нагромадження капіталу.
- •29.Англія XVI–XVIII ст. Як класична країна первісного нагромадження капіталу.
- •30.Передумови, хід, складові та наслідки аграрного перевороту в Англії.
- •31.Промисловий переворот в Англії: джерела, розвиток та соціально-економічні наслідки.
- •32.Особливості промислового перевороту у Франції, Німеччині, сша.
- •33."Прусський" та "американський" шляхи розвитку капіталізму в сільському господарстві.
- •34.Економіка північноамериканських колоній, причини та наслідки війни за незалежність.
- •35.Передумови громадянської війни у сша та її економічні наслідки.
- •36.Прогрес науки, техніки і технології виробництва в останній третині хіх – на початку хх ст.
- •37.Основні тенденції розвитку світової економіки на межі хіх–хх ст.
- •38.Причини втрати Англією світової економічної першості.
- •39.Причини вповільнення темпів економічного розвитку та промислового відставання Франції на межі хіх–хх ст.
- •40.Причини швидкого промислового та економічного піднесення в Німеччині в останній третині хіх – на початку хх ст.
- •41.Перетворення сша у провідну індустріальну державу світу.
- •42.Розпад феодалізму та генезис капіталізму в Японії. Початок "перетворень Мейдзі".
- •43.Економічні причини та наслідки Першої світової війни.
- •44.Версальська система та її економічна суть.
- •45.Плани Дауеса та Юнга, їх суть та мета.
- •46.Світова економічна криза 1929–1933 рр. Та шляхи виходу з неї. "Новий курс" ф.Д. Рузвельта.
- •47.Особливості економічної кризи 1929-1933 рр. Для Німеччини, Англії, Франції.
- •48.Становище провідних країн у світовому господарстві напередодні Другої світової війни.
- •49.Економічні причини та наслідки Другої світової війни для світового господарства.
- •50.Мета, суть, економічні наслідки плану Маршалла та програми Доджа – Макартура і відмінності між ними.
- •51.Основні тенденції економічного розвитку сша після Другої світової війни та причини зниження темпів зростання в 50–60-ті роки.
- •52.Структурні кризи та їх вплив на економічний розвиток сша в 70-ті – на початку 80-х років. "Рейганоміка" та її результати.
- •53.Причини економічного піднесення фрн в 50-х роках хх ст.
- •54.Фактори економічного зростання Японії в 50–70-ті роки хх ст.
- •55.Причини економічного спаду в Японії на межі хх–ххі ст.
- •56.Економічна суть Європейського Союзу: виникнення, еволюція, розширення складу країн-учасниць та перспективи розвитку.
- •60.Тенденції світового економічного розвитку на межі тисячоліть. Загальноцивілізаційні економічні проблеми людства
45.Плани Дауеса та Юнга, їх суть та мета.
Становище Німеччини викликало занепокоєння урядів країн Антанти. Саме тому США, Франція, Англія вирішили допомогти в оздоровленні німецької економіки. Цьому сприяло те, що госп. країн Антанти вийшло із кризи, породженої війною, і поступово стабілізувалося. Так, з 1922 по 1929 роки економіка США невпинно зростала, країна стала процвітаючою. З 1924 р. успішно розвивається госп. Англії та Франції. Новий репараційний план для Німеччини був розроблений міжнародним комітетом експертів під головуванням Чарль-за Г. Дауеса, затверджений 16 серпня 1924 р. на Лондонській конференції представниками країн-переможниць у першій світовій війні і прийнятий Німеччиною.Основна мета плану — відновлення промислового потенціалу Німеччини і забезпечення виплат репарацій країнам-переможницям. План, зокрема, передбачав надання Німеччині позики у сумі 200 млн дол., в т. ч. 100 млн дол. виділяли американські банки. Вважалося, що відбудова, піднесення господарства, оздоровлення фінансів сприятиме регулярній сплаті репарацій Франції та Англії, які, у свою чергу, покриватимуть свою заборгованість США. План Дауеса, між іншим, передбачав, що основна маса німецької промислової продукції повинна спрямовуватися в СРСР, щоб не витісняти англійські та французькі товари з міжнародних ринків. Згідно з планом, СРСР повинен був постачати сировину в Німеччину.План встановлював розміри платежів Німеччини на перші п'ять років по 1—1,75 млрд марок у рік, а потім — по 2,5 млрд марок у рік. Для забезпечення платежів передбачалося встановити контроль союзників над німецьким держбюджетом, грошовим обігом і кредитом, залізницями. Контроль здійснювався спеціальним комітетом експертів, який очолював генеральний агент з репарацій. Цей пост займав представник США, спочатку О. Юнг, а згодом П. Гілберт.У зв'язку з прийняттям плану Дауеса, між Францією і Бельгією з одного боку, і Німеччиною — з другого, було підписано угоду про припинення окупації Рурського басейну і виведення звідти французьких і бельгійських військ. План Дауеса діяв до 1929 року. Він відрегулював репараційні платежі, сприяв ввозу іноземного капіталу в Німеччину. До вересня 1930 р. сума іноземних (головним чином американських) капіталовкладень в Німеччині склала 26—27 млрд марок, а загальна сума німецьких репараційних платежів за той же період — дещо більше 10 млрд марок. Ці капітали сприяли відновленню промислового вир-ва, яке вже у 1927 р. досягло передвоєнного рівня. Частка Німеччини у світовому експорті збільшилася з 5,73% у 1924 р. до 9,79% у 1929 р. Внаслідок виконання плану Дауеса США отримали великі прибутки у вигляді процентів від позик і дивідендів від прямих інвестицій у промисл..
План Юнга. Стурбовані катастрофічним становищем Німеччини, уряди США, Англії, Франції та деяких інших країн вирішили надати їй допомогу. Було розроблено новий репараційний план, названий у честь творця іменем О.Юнга, американського банкіра. Затвердили його на Гаазькій конференції у січні 1930 р. План Юнга передбачав зменшення розмірів щорічних репарацій та платежів (на 20%), ліквідацію всіх форм і видів контролю над економікою і фінансами Німеччини. У 1930 р., достроково, було припинено окупацію Рейнської області. Проте вже у 1931 р. Німеччина, у зв'язку з поглибленням кризи, відмовилася взагалі від сплати репараційних платежів. У тому ж році план Юнга припинив своє існування, що й підтвердила Лозанська конференція у 1932 р.