- •Предмет та завдання “Історії економіки”.
- •Місце та роль економічної історії в системі економічних дисциплін та історико-економічної науки.
- •Етапи розвитку економічної історії як наукової дисципліни (традиційна економічна історія, „нова економічна історія”, історична економіка).
- •Підходи та критерії до проблеми періодизації економічної історії.
- •5.Методологія історико-економічних досліджень. Підходи та критерії до проблеми періодизації економічної історії.
- •6.Загальна характеристика господарської діяльності в умовах первісного суспільства та основні етапи її еволюції. Палеолітична та неолітична революції.
- •7.Палеолітична та неолітична революції та їх наслідки.
- •8.Причини розпаду первіснообщинного ладу та перехід до різних економічних структур класового суспільства.
- •9.Фази еволюції та варіації розвитку рабовласництва. Східне та античне рабство та їх відмінності.
- •10.Особливості розпаду первіснообщинного ладу і формування класового суспільства в країнах Стародавнього Сходу
- •11.Економічна роль держави у Стародавньому Сході та характерні риси "азіатського" способу виробництва.
- •12.Економічний розвиток античного світу.
- •13.Економіка Стародавньої Греції в період розквіту рабовласницького ладу.
- •16.Причини занепаду та загибелі рабовласницького способу виробництва. Криза рабовласницької системи господарства на прикладі Римської імперії.
- •17.Загальна характеристика феодального ладу та його періодизація.
- •18.Розвиток феодального землеволодіння в Західній Європі (аллод, бенефіцій, феод).
- •19.Еволюція рентних відносин за доби феодалізму.
- •20.Характеристика основних господарських форм феодального ладу.
- •21.Цеховий лад міського ремесла в середньовічній Європі.
- •24.Криза натуральної системи господарювання як початок становлення господарства ринкового типу.
- •25.Первісне нагромадження капіталу, його суть, джерела, методи та результати.
- •26.Особливості процесу первісного нагромадження капіталу у провідних країнах світу.
- •27.Становлення та розвиток мануфактурного виробництва в Європі.
- •28.Голландія в XVI–XVII ст. Як взірцева країна первісного нагромадження капіталу.
- •29.Англія XVI–XVIII ст. Як класична країна первісного нагромадження капіталу.
- •30.Передумови, хід, складові та наслідки аграрного перевороту в Англії.
- •31.Промисловий переворот в Англії: джерела, розвиток та соціально-економічні наслідки.
- •32.Особливості промислового перевороту у Франції, Німеччині, сша.
- •33."Прусський" та "американський" шляхи розвитку капіталізму в сільському господарстві.
- •34.Економіка північноамериканських колоній, причини та наслідки війни за незалежність.
- •35.Передумови громадянської війни у сша та її економічні наслідки.
- •36.Прогрес науки, техніки і технології виробництва в останній третині хіх – на початку хх ст.
- •37.Основні тенденції розвитку світової економіки на межі хіх–хх ст.
- •38.Причини втрати Англією світової економічної першості.
- •39.Причини вповільнення темпів економічного розвитку та промислового відставання Франції на межі хіх–хх ст.
- •40.Причини швидкого промислового та економічного піднесення в Німеччині в останній третині хіх – на початку хх ст.
- •41.Перетворення сша у провідну індустріальну державу світу.
- •42.Розпад феодалізму та генезис капіталізму в Японії. Початок "перетворень Мейдзі".
- •43.Економічні причини та наслідки Першої світової війни.
- •44.Версальська система та її економічна суть.
- •45.Плани Дауеса та Юнга, їх суть та мета.
- •46.Світова економічна криза 1929–1933 рр. Та шляхи виходу з неї. "Новий курс" ф.Д. Рузвельта.
- •47.Особливості економічної кризи 1929-1933 рр. Для Німеччини, Англії, Франції.
- •48.Становище провідних країн у світовому господарстві напередодні Другої світової війни.
- •49.Економічні причини та наслідки Другої світової війни для світового господарства.
- •50.Мета, суть, економічні наслідки плану Маршалла та програми Доджа – Макартура і відмінності між ними.
- •51.Основні тенденції економічного розвитку сша після Другої світової війни та причини зниження темпів зростання в 50–60-ті роки.
- •52.Структурні кризи та їх вплив на економічний розвиток сша в 70-ті – на початку 80-х років. "Рейганоміка" та її результати.
- •53.Причини економічного піднесення фрн в 50-х роках хх ст.
- •54.Фактори економічного зростання Японії в 50–70-ті роки хх ст.
- •55.Причини економічного спаду в Японії на межі хх–ххі ст.
- •56.Економічна суть Європейського Союзу: виникнення, еволюція, розширення складу країн-учасниць та перспективи розвитку.
- •60.Тенденції світового економічного розвитку на межі тисячоліть. Загальноцивілізаційні економічні проблеми людства
50.Мета, суть, економічні наслідки плану Маршалла та програми Доджа – Макартура і відмінності між ними.
План Маршалла.
Ек. становище країн Західної Європи, особливо Німеччини, було катастрофічним і негативно впливало на світову ек-ку. Більше того, США, нагромадивши в роки війни величезні багатства, не могли успішно розвиватися ізольовано від інших країн, прагнули до економічної інтеграції, перш за все з розвинутими європейськими державами. Реконверсія ек-ки США відповідно до потреб мирного часу зумовила їх прагнення до перебудови міжнародних економічних відносин. Такій меті повинен був служити план Маршалла— програма відбудови і розвитку Європи після другої світової війни шляхом надання їй економічної допомоги з боку США. Ідея створення плану була висунута державним секретарем США Джорджом Кетлеттом Маршаллом (1880-1959 рр.) 5 червня 1947 р. у виступі в Гарвардському університеті, її підтримали Великобританія та Франція.
Паризька нарада міністрів іноземних справ США, Великобританії, Франції та СРСР (червень-липень 1947 р.) вирішили створити організацію, яка займалася б вивченням ресурсів і потреб європейських країн, визначала розвиток основних галузей промисловості тощо. СРСР та його союзники відмовилися від участі у плані. Погодилися 16 країн — Великобританія, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Швеція, Норвегія, Данія, Ірландія, Ісландія, Португалія, Австрія, Швейцарія, Греція і Туреччина. У липні 1947 р. ці країни уклали конвенцію про створення Організації європейського економічного співробітництва (ОЄЕС), яка розробила спільну програму відбудови Європи.
План Маршалла здійснювався з квітня 1948 р. по грудень 1951 р. Його реалізація розпочалася фактично після прийняття у США закону про чотирирічну програму «допомоги іноземним державам». Закон цей передбачав надання допомоги західноєвропейським країнам на основі двосторонніх угод. Угоди були підписані у 1948 р. з усіма вищеназваними країнами (крім Швейцарії). Згідно з ними, країни-учасниці плану Маршалла зобов'язувались сприяти розвитку вільного підприємництва, заохочувати приватні американські інвестиції, співпрацювати у зниженні митних тарифів, постачати у США окремі види товарів, забезпечувати фінансову стабільність, створювати спеціальні фонди у національній валюті, яка вивільнялася внаслідок отримання американської допомоги. США встановлювали контроль за витратами цих фондів. Країни - учасниці плану звітували про використання наданої допомоги.
Загальний контроль за виконанням плану здійснювала Адміністрація економічного співробітництва, яку очолювали відомі американські фінансисти і політичні діячі. Сама допомога надавалась з федеративного бюджету США у вигляді безоплатних субсидій і позик. З квітня 1948 р. по грудень 1951 р. СШАвидали за планом Маршалла майже 17 млрд, дол., причому основну частку (майже 60%) отримали Великобританія, Франція, Італія і ФРН, на яку також поширювався план. Двостороння угода між США і ФРН була підписана у грудні 1949 р.
30 грудня 1951 р. план Маршалла офіційно припинив свою чинність і був замінений законом «про взаємну безпеку», прийнятим конгресом США 10 жовтня 1951 р., який передбачав одночасне надання країнам Західної Європи економічної і військової допомоги.
План Маршалла позитивно вплинув на відновлення економічного потенціалу та ринкових господарств в країнах Західної Європи. Вже на початку 50-их років було досягнуто довоєнного рівня виробництва.
На грудень 1948р. промислове виробництво Японії вже становило близько 70% довоєнного, а темпи інфляції у річному вимірі скоротилися (менше 5% у другій половині того ж року). Тому жорстке державне управління японською економiкою було скасовано введенням у 1949р. плану Доджа. Ним передбачалися запровадження жорсткої бюджетної та грошової полiтики з досягненням балансу бюджету, унiфiкацiя обмiнного курсу, скорочення субсидiй та зменшення номенклатури цiнового контролю з 63тис. наприкiнцi 1948р. до 80тис. наприкiнцi 1950р., заборона випуску боргових зобов'язань та видачi позик Фiнансової корпорацiї. Здiйснено податкову реформу. Нова податкова система, названа "системою Шоупа", проiснувала до 1989р. Вона спиралася на принципи соціальної справедливостi, прямих податкiв i прогресивного прибуткового податку.
За планом Доджа, з метою ефективного використання фiнансової допомоги вводився спецiальний бюджетний рахунок "Допомога вiд США". Як і при реалізації плану Маршалла, отриманi кошти передусім витрачалися на iмпорт продовольства з Америки. Потiм надходження вiд реалiзацiї iмпорту використовувалися на погашення державного боргу та будiвельнi iнвестицiї (у 1949р. вiдповiдно 55% та 45%). У 1946-1948рр. Японія отримала від США 980млн дол., або 4,2% ВВП, а у 1949-1952рр. - 1,2млрд дол., або 2,3% ВВП . Таким чином, здійснюючи монетарні рестрикції, японський уряд одночасно широко використовував схеми перерозподілу коштів на економічну відбудову через бюджетну систему.
На відміну від плана Маршалла, план Доджа не передбачав великої фінансової допомоги, а зосереджувався на перехід Японії від мілітаризму до лібералізму,тому цей план мав назву „зворотній курс”. Його основні напрямки – демонополізація, земельна і податкова реформи, ліберальне трудове законодавство.
