47.Особливості економічної кризи 1929-1933 рр. Для Німеччини, Англії, Франції.

Німеччина. Для неї криза мала катастрофічні наслідки. Незважаючи на величезні ек. здобутки, зумовлені "да-уесизацією", країна опинилася у глибокій кризі. Різко скоро­тилося промислове вир-во, з'явилася велика кількість банкрутств (біля ЗО тис. виробників). Припинили свою робо­ту навіть окремі галузі (сталеплавильна). Катастрофічне змен­шився експорт. Якщо у 1929 р. він оцінювався у 13483 млн марок, то у 1934 р. впав до 4167 млн. Кількість безробітних у Німеччині досягла 8 млн чол. Німеччина не мала змоги випла­чувати репарації.План Юнга. Стурбовані катастрофічним становищем Ні­м, уряди США, Англії, Франції та деяких інших країн вирішили надати їй допомогу. Було розроблено новий репара­ційний план, названий у честь творця іменем О. Юнга, амер банкіра. Затвердили його на Гаазькій конференції у січні 1930 р. План Юнга передбачав зменшення розмірів щорічних репарацій та платежів (на 20%), ліквідацію всіх форм і видів контролю над ек-кою і фінансами Нім. У 1930 р., достроково, було припинено окупацію Рейн­ської області. Проте вже у 1931 р. Нім, у зв'язку з по­глибленням кризи, відмовилася взагалі від сплати репарацій­них платежів. У тому ж році план Юнга припинив своє існу­вання, що й підтвердила Лозанська конференція у 1932 р.Ек. криза у Німеччині тривала до початку 1934 р., коли намітились ознаки стабілізації. Внаслідок кризи у Німеч­чині до влади прийшов один із найжорстокіших в історії люд­ства політ. режимів — нацистський.

Англія. Ек. криза розпочалася дещо пізніше (в кінці 1929 р.). Найбільші труднощі виникли у зв'язку з пе­ревир-вом, з реалізацією товарів. Існувала проблема кре­дитів. Зупинялися тисячі підприємств, зростала кількість без­робітних. У 1932 р. промислове вир-во скоротилося на 25% порівняно з 1929 р. план Дж.Мея: 1спроби зберегти стійкість фінанс. сист. за рахунок бюджетної рівноваги,2 У 1931 р. було створено "стерлінговий блок" 25 держав. Саме вони допомогли Англії подолати ек. кризу. 3ліквідація у 1931 р. золотого стандарту фунту стерлінга. 3підвищ. цінової конкурентноспром. товарів, що посилювало протекц. в інших країнах=)Англія відмов. від фрітредерства і перейшла до протекц.

Франція у 1929 р. зуміла уникнути руйнівної дії св ек. кризи. Проте у 1930 р. "велика депресія" торк­нулася її ек-ки. Ек. криза у Франції була затяжною і тривала до 1936 р. Найб удару зазнала легка промисл., під­пр-ва якої знаходились у приватному секторі. Вир-во вовняних і шовкових тканин скоротилося вдвічі. Криза промисл. переплелася з аграрною кризою. Різко знизив­ся (на 10%) рівень с/г вир-ва. У цій країні особливо відчутними були "ножиці цін". Деякі галузі промисл. так і не вийшли із кризи, а їхній занепад про­довжувався до другої св війни.

48.Становище провідних країн у світовому господарстві напередодні Другої світової війни.

США.Вихід з ек. кризи початку 30-х років у США пов'язаний з іме­нем президента Франкліна Делано Рузвельта. Програма ви­ходу із кризи відома під назвою "новий курс". Здійснювався "новий курс" упродовж 1933 — 1938 рр.Перший етап чинності "нового курсу" тривав з 1933 по 1934 рр. Насамперед проведено реформи у фінансово-кредит­ній сфері. У березні 1933 р. було закрито всі банки країни, при­пинено обмін банкнот на золото, яке взагалі вилучалося з обігу.Ф. Рузвельт здійснив екстренну програму порятунку бан­ківської системи, допомагаючи перспективним банкам.У 1933 р. було прийнято закон про відбудову промисл. (НІРА). Він передбачав запровадження у різних галузях промисл. "кодексів чесної конкуренції", які фіксували ціни на продукти, рівень вир-ва тощо. У тому ж році розпочав діяти закон про регулювання с/г (ААА), спрямований на підвищення цін на с\г продукцію. На другому етапі чинності "нового курсу" (1935—1938 рр.) було прийнято важливі акти соц. характеру. У 1935 р. введено в дію закон про трудові відносини (т. зв. закон Вагнера). У ньому фіксувалося право робітників на об'єднання у профспілки, проведення страйків і підписання колективних угод. У 1938 р. набув чинності закон про справедливий найм робочої сили, що встановлював мінімум заробітної плати і максимум тривалості робочого дня для деяких категорій ро­бітників. Закон заборонив використання дитячої праці.У тому ж 1938 році було прийнято новий закон про регу­лювання с/г вир-ва. Державне регулювання ек-ки у США успішно викори­стовувалося і в наступні десятиліття. Воно базувалося на ек. теорії Джона Кейнса ("Загальна теорія зайнятості, процентів і грошей", 1936 р.). За його іменем держ. регу­лювання отримало назву "кейнсіанство".

Англія, як і США, подолала наслідки ек. кризи. Проте виходила вона з неї дуже повільно. Наприкінці 30-х років у країні панувало значне безробіття. Англійська промисл. залишалася на рівні 1929 р. У багатьох галузях деп­ресію не було ліквідовано. Спостерігалися суперечливі тен­денції розвитку старих і нових галузей. Так, у вугільній, мета­лургійній галузях був застій, а в автомобільній, хімічній, енергетичній— прогрес, значний приріст продукції. С/г Англії у 30-х роках відставало від промисл. Воно перебувало у стані застою і лише на 35% задовільняло потреби населення в с\гпро­дукції. Якщо внутрішня торгівля Англії дещо нормалізувалася, то зовнішня переживала значні труднощі в зв'язку з посиленням конкуренції з боку США, Японії, Німеччини. Хоча Англія до самої другої світової війни зберігала перше місце в світовій торгівлі, однак впритул до неї підходили США, які зуміли відтіснити її на друге місце в світовому експорті, значно по-ступаючись, правда, за розмірами імпорту.Але особливо небезпечним для Англії виявився ек. і політичний наступ фашистської Німеччини, яка швидко витісняла англійські товари в Західній і Південно-Східній Європі та Латинській Америці. Наприкінці 1937 р. в Англії вибухнула нова ек. криза, яка привела до спаду вир-ва. З цієї кризи країні вда­лося вийти лише в обстановці підготовки до нової світової війни, яка потребувала збільшення воєнного вир-ва. Франція. Розвиток ек-ки Франції у 30-х роках виявився особливо повільним, затяжним. Застій у головних галузях був тривалішим порівняно з іншими країнами. Збері­галося дрібне вир-во, де було зосереджено близько 40% всіх промислових робітників. Загалом французька промисл. за рівнем механізації і продуктивності праці відста­вала від всіх провідних держав. Не могло вийти зі стану кризи французьке с/г. Хоч обсяг його вир-ва порівняно з 1913 р. зріс на 10% , однак цього було замало, щоб забезпечити країну хар­човими продуктами. Держава почала ввозити їх з-за кордону. У Франції посилився процес концентрації фінансово-кре­дитних установ. Банки охоче вкладали капітали в промисл., не­рідко за межами країни. Лише в 1936—1938 рр. з Франції вивезли 100 млрд франків. Внаслідок цього вдвічі скоротився нац. золотий запас Французького банку. Похитнулася нац. валюта — франк. Знизився курс продажу акцій на біржах, здійснювалася емісія облігацій, інших цінних па­перів, скоротилися вклади громадян у банки. Погіршувалося міжнародне ек. становище Франції, її питома вага в світовому промисловому вир-ві знизи­лася з 7% в 1913 р. до 4% в 1938 р.

Німеччина. Ек. криза призвела до кризи політич­ної і приходу до влади нацистів на чолі із А. Гітлером. Його уряд вже у перші роки свого правління пішов на нечуване для мирного часу розширення державного регулювання господар­ського життя. Напередодні другої світової війни в ек-ці було здійсне­но радикальні зміни. Приватна власність зберігала­ся, великі підприємці входили до складу керівництва держа­вою, вони ж керували галузевими і територіальними органа­ми управління. Однак свобода підприємництва була суттєво обмежена. Ри­нок товарів і послуг, ринок праці були замінені державною регламентацією. Найкращі умови для розвитку отримали ви­робники металу, палива, хімічних речовин, але не готової про­дукції, не товарів широкого вжитку. Вийшло так, що не ви­робники кінцевої продукції, а виробники сировини та напівфаб­рикатів почали визначати страте­гію розвитку нім. ек-ки. Це призвело до занепаду експортних галузей, а зовнішня торгівля жорстко контролю­валася. Зменшувалася залежність країни від імпорту. Такий комплекс заходів приско­рив вихід Німеччини із кризи. Вже у 1935 р. було досягнуто докризового рівня вир-ва, а до 1939 р. значно його пе­ревищено. Однак в цілому ек-­ка Німеччини потрапила у зачароване коло: пріоритетний роз­виток військових галузей гальмував інші, в т. ч. й ті, що пра­цювали на експорт, що, у свою чергу, підривало позиції військо­вих галузей. Ек. експансія замінювалася військовою, в рез. якої нацисти планували встановити свою гегемо­нію в Європі.

Японія, як і Німеччина, виходила з ек. кризи 1929— 1933 рр. шляхом мілітаризаціїУ 1937 р. їй вдалося захопити деякі провінції на півночі, а згодом — і в інших частинах Китаю. Війна набу­ла затяжного характеру. На неї Японія витрачала понад 80% державного бюджету, що покривався за рахунок емісії папе­рових грошей. Закон про загальну мобілізацію нації фактично довів робіт­ників і службовців до становища кріпаків. Профспілки було розігнано, робочий день продовжено до 14—16 год, заробітну плату зведено до мінімуму. З великим напруженням працював в умовах війни аграр­ний сектор. Основна маса землі належала самураям. Лише 30% її перебувало у власності безпосередніх виробників — селян. За оренду вони віддавали поміщикам половину врожаю. Проте завдяки надзвичайній працьовитості японських селян країна забезпечувалася, хоч і не в повній мірі, продуктами харчування. У 30-х роках посилився вивіз японського капіталу у краї­ни Пд-Сх Азії. Його обсяг лише в 1939—1941 рр. збільшився вдвічі. З такою торгово-фінансовою експансією Японії не могли змиритися інші країни, насамперед США та Великобританія.