24.Криза натуральної системи господарювання як початок становлення господарства ринкового типу.

24 питання

Передумови, хід та економічні наслідки Великих географічних відкриттів. Велику роль в економічному розвитку Західної Європи відіграли географічні відкриття кінця ХV- поч. ХVІ ст., котрі справедливо вважаються великими. Передумовами географічних відкриттів є наступні: 1. криза левантійської торгівлі середньовічної торгівлі – найваждивіша передумова; 2. „жага золота”, що була дуже характерна для учасників експедицій ХV-ХVI ст. – надзвичайно важлива передумова; 3. протиріччя феодального режиму, глибока криза якого наприкінці ХV ст. стала майже загальною; 4. розвиток абсолютизму у Західній Європі на кінець ХV ст. – дуже суттєва передумова; 5. успіхи європейської науки та техніки, розвиток суднобудування та мореплавання – як необхідна передумова; 6. поступове накопичення географічних даних про далекі країни у Західній Європі та поширення думки про кулеподібність Землі. 1.2. Хід Великих географічних відкриттів. Монтесума ІІ (1466 – 1520) правив з 1502 року по 1520-й. Він був останнім правителем великої Ацтекської цивілізації. Боязливий ?? (робкий) та нерішучий, він був захоплнний магією, його преслідували власні „демони”. Але його схильність до містицизму призвела до падіння, вірогідно, найвеличнішої цивілізації доколумбової Америки. У 1519 році флотилія із 12 кораблів привезла до володінь Монтесуми ІІ – у Теночтитлан – білошкірих богів. Іспанських конкістадорів, що прагнули створити Південно-Американську імперію, було запрошено до королівського двору Монтесуми ІІ. Вражений їхнім дивним виглядом, заляканий їхньою „появою” на борту величезних, явно „ефірних” суден, Монтесума ІІ не виявив іспанцям ніякого опору, окрім безуспішних спроб дрібного обману та сеансів чорної магії. Конкістадори на чолі з Ернандо Кортесом (1485 – 1547) заарештували Монтесуму та захопили його велике царство. За 80 років майже 250 тисяч іспанців колонізували Південну Америку. Староданє Ацтекське царство лежало у руїнах, його будівлі було зруйновано, а звичаї – забуто. 1.3. Соціально-економічні наслідки Великих географічних відкриттів. Основними соціально-економічними наслідками Великих географічних відкриттів стали наступні: 1. почала встановлюватися колоніальна система, яка прискорила виникнення уЗахідній Європі капіталістичного виробництва і сприяла накопиченню у буржуазії великих грошових засобів, необхідних для організації великих капіталістичних підприємств – мануфактур, а згодом і фабрик та заводів; 2. почав складатися світовий ринок, як ще один поштовх до зародження та розвитку капіталістичних відносин у Західній Європі; 3. відбулася так звана „революція цін”, яка була обумовлена ввозом з Америки до Європи великої кількості золота та срібла; 4. „революція цін” сприяла зміцненню становища міської та сільської буржуазії, росту їх доходів, а великі землевласники-феодали розорювались, бідні селяни та наймані робітники несли збитки; 5. центр економічного життя перемістився з Середземного моря до Атлантичного океану. Первісне накопичення являє собою формування умов розвитку капіталістичного виробництва. Складові первісного нагромадження капіталу. І-й бік а) перший крок – юридичне звільнення особи селянина від кріпосної залежності і ремісника – від (обмежень) цехових статутів і примусу; б) примусове позбавлення дрібних товаровиробників засобів виробництва і їх перетворення в неімущих (бідних) продавців своєї робочої сили; (тобто звільнення основної маси робітників від особистої, феодальної залежності і станових, цехових обмежень; відділення робітників від засобів виробництва, щоб створити для них необхідність пошуку роботи за грошову плату); ІІ-й бік в) процес накрпичення великих грошових засобів в руках цехових майстрів, фермерів, і, головним чином – купців і лихварів. (тобто концентрація капіталу, переважно в грошовій формі, у руках тих, хто спроможний організувати й управляти великомасштабним товарним виробництвом (у підприємців)). Джерела (так званого) первісного нагромадження капіталу: • колоніальні війни; • работоргівля; • піратство; • державні позики; • податки; • система протекціонізму; • жорстокі методи поневолення і пограбування місцевого населення Африки, Азії, Північної та Південної Америки за допомогою:  зовнішня торгівля, особливо колоніальними товарами – перцем, прянощами, пахощами, тютюном і т.п.;  пряме здирство колоніальних володінь і залежних земель;  організація в колоніях (Америці) рабовласницького, плантаторського господарства; • експлуатація позбавлених засобів виробництва і засобів існування пауперів у майстерних і робочих будинках, де робота виконувалась з перервами лише на сон і їжу; • дитяче рабство (у тому числі через кіднепінг) та експлуатація дитячої та жіночої праці. Отже, клас капіталістів (підприємців) утворився не тільки в результаті працелюбства, енергії, старанності, як вважають багато західних вчених, а й в результаті грубого насильства, грабежу, доведення до зубожіння мільйонів людей. Таким чином, під початковим нагромадженням капіталу необхідно розуміти історичний процес відокремлення дрібного виробника від засобів виробництва, примусового позбавлення його приватної власності і перетворення в неімущих продавців своєї робочої сили. Класичний шлях розвитку капіталістичного способу виробництва: 1. початкове нагромадження капіталу; 2. проста капіталістична кооперація; 3. мануфактурне виробництво; 4. капіталістична фабрика. Цей шлях характерний для всіх провідних країн Зах. Європи, але в першу чергу для Англії та Голандії. Методи початкового нагромадження капіталу (прискорювали нагромадження в приватних руках капіталів і формування капіталістичної системи господарства): 1. насильницьке відокреслення робітника від засобів виробництва; 2. зігнання селян з землі (особливо в Англії); 3. кража общинних земель; 4. система колоній і державних боргів; 5. система протекціоністського мита тощо. 5. Огороджування, конверсія та секуляризація як складові аграрного перевороту в Англії та його наслідки. 1. Процес формування класу найманих робітників: 1.1. "Огороджування" – вигнання селян із землі для розведення овець. Основною причиною розорення селян і перетворення їх у робітників в Англії стало вівчарство, яке англійці вважали настільки важливою частиною свого господарства, що навіть спікер палати громад англійського парламенту під час засідань сидів на мішку з вовною.  Англійські обуржуазнені феодали, щоб збільшити пасовища для овець, виганяють залежних селян зі своїх феодальних володінь, зносячи цілі села, перетворюючи їх у пасовища для овець. Процес цей одержав назву "огороджування", тому що землі при цьому огороджувалися. Причини “огороджування”: 1. непропорційне збільшення цін на вовну; у результаті "революції цін" займатися вівчарством стало особливо вигідно, тому що ціни на вовну виросли навіть більше, ніж на інші товари. 2. знецінювання феодальної ренти; І навпаки, продовжувати феодальну експлуатацію селян стало зовсім невигідно, тому що реальна величина фіксованої феодальної ренти різко зменшилася. 3. перетворення феодальної земельної власності в приватну. Здавалося б, феодали зганяли селян на "законній" підставі – зганяли зі своєї землі. Однак згідно феодальних норм феодал не має права відібрати землю в селянина, він може тільки одержувати з нього ренту: селянин такий же власник землі, як і сам феодал. Феодальне право передбачало двох власників землі – селянина і феодала. Але англійські феодали до цього часу уже розглядали своє право власності на землю не як феодальне, а як буржуазне, тобто повне. 1.2. Збільшення орендної плати, в результаті чого селяни-орендарі розорялися. Зганялися селяни з землі й іншим способом. В Англії цього часу були вже широко розвинені орендні відносини. На відміну від фіксованої ренти орендну плату можна було збільшити. І вона підвищувалася до такого рівня, що селяни-орендарі розорялися. Отже, маса селян виявилася без житла, без джерел існування.  1.3. Секуляризація в середині XVI в. церковних земель. Одним із проявів переходу до капіталізму в сфері ідеології стало поширення протестантського вчення в християнстві в противагу католицькому. В Англії перемогу над католицтвом одержала англіканська церква, на чолі якої встав король, що порвав відносини з римським папою. При цьому було ліквідовано 650 монастирів, і тисячі ченців поповнили армію бродяг. При цьому зганялися з землі і ті селяни, що її обробляли чи як орендарі, чи як феодально-залежні тримачі.  1.4. Розпуск військових дружин феодалів.  Нарешті, король розпустив приватні військові дружини феодалів, і велика кількість колишніх військових теж виявилося на великій дорозі. Відзначимо, що і це було проявом переходу до капіталізму: це був удар по залишках самостійності феодалів старої формації. Джентрі не мали дружин. Тепер маса безробітних і незаможних людей скитались по дорогах Англії.  1.5. "Закони про бродяг" – не мати роботи і господарства вважалося злочином. "Закони про бродяг" видавалися зовсім не для того, щоб забезпечити капіталістів робочою силою. Ці бездомні і без необхідної кваліфікації люди не годилися в якості робочих тодішніх мануфактур. Це були люмпени, що промишляли поборами, а також і грабіжками, і обстановка в Англії загострилася.  Жорстокі (криваві) закони і були спрямовані проти росту злочинності. За цим законами не мати роботи і господарства вважалося злочином. Таких людей били батогами, відрізали вуха і таврували розпеченим залізом, а якщо вони попадали у руки влади втретє – навіть страчували. Позбавлені житла і джерел існування люди виявилися, по суті, у безвихідному положенні. Так відбувалася одна сторона первісного нагромадження в Англії: розорення селян і утворення армії людей, які надалі стали найманими робітниками. 2. Нагромадження капіталів:  2.1. Перелив в промисловість торгових і лихварських капіталів. Закономірність така, що капітали спочатку накопичувалися не у виробництві, а в сфері обігу і кредиту. Накопичені протягом тривалого часу в торгівлі і лихварстві капітали при переході до капіталізму починають переливатися в промисловість. 2.2. Пограбування й експлуатація іспанських і португальських колоній. Для Англії саме колонії стали найважливішим джерелом нагромадження капіталів. Але, оскільки майже всі колонії спочатку належали Іспанії і Португалії, Англії приходилося діяти непрямим шляхом: • контрабандна торгівля; • работоргівля.  Англійські купці везли за океан не тільки промислові товари, але й африканських негрів-рабів. Іспанці, винищивши в Америці значну частину місцевого населення, були змушені ввозити робочу силу з Африки. Але самі вони гребували работоргівлею. Цю справу взяли на себе англійці. Засновник цього промислу Джон Гоукінс одержав за це звання лицаря, причому на його гербі був зображений негр у ланцюгах. Работоргівля була дуже вигідним заняттям, тому що в Африці негри чи просто захоплювалися в грабіжницьких набігах, чи купувалися в місцевих царьків за ром і дрібнички. Прибуток у 100 відсотків за один рейс вважався невисоким, а нерідко досягав 300 і більш відсотків. Практикувалася так називана "трикутна торгівля": з іспанських колоній тропічної Америки, де були плантації цукрової тростини, у колонії Північної Америки везли патоку. Тут з неї робили ром. Ром везли в Африку й обмінювали на рабів. Рабів везли в Америку й історія повторювалася спочатку. Іноді за один "трикутний" рейс прибуток доходив до 1000%. Негри укладалися на палубі чи в трюмах, "як ряди книг на полках". Близько 30% негрів гинуло в шляху. Захворілі викидалися за борт ще живими, щоб уникнути "псування" іншого вантажу. • піратство, нападали на іспанські кораблі, що йшли з колоній з вантажем золота і пряностей, на іспанські приморські міста в Америці, що вважалося тоді виконанням патріотичного боргу.  Для спорядження піратських експедицій створювалися акціонерні компанії, у яких брали участь не тільки купці, але і сановники, і навіть сама королева Єлизавета. Пірат Френсіс Дрейк, що зробив друге в історії кругосвітнє плавання, став адміралом королівського флоту. Особливості первісного нагромадження капіталу в Голландії. Російський цар Петро I не випадково відправився учитися веденню господарства по-європейськи не куди-небудь, а в Амстердам. Тоді це була столиця економічно найрозвинутішої європейської країни, країни, що конкурувала з Англією. Уже до початку XVI в. Нідерланди називали "країною міст", тому що майже половину населення складали городяни. Особливості розвитку Нідерландів: 1) Нерівномірність розвитку півдня і півночі. 1.1. Південь – першопочатково більш розвинений, але розвитку капіталізму заважали цехові регламенти. 1.2. Північ (Голландія) – менш розвинений, не існувало феодальних відносин, що сприяло більш пізньому, але швидкому розвитку мануфактур.  За своїм економічним розвитком північна і південна частини Нідерландів істотно розрізнялися. Найбільш розвиненою була південна частина – Фландрія і Брабант – старий район сукняної і полотняної промисловості. Уже до початку XVI ст. у цих галузях переважала капіталістична мануфактура розсіяного типу. Вона розвивалася в сільській місцевості, тому що в містах її розвиток стримували цехові обмеження. Крім того, тут розвивалося виробництво мила, скла, зброї і килимів. Центром південної частини Нідерландів було місто Антверпен. Північна частина Нідерландів – Голландія і Зеландія – відставала в економічному розвитку. Тут були розвинені в основному рибальство і суднобудування. Голландські рибалки ловили оселедець і постачали цим "благочестивим" товаром католицьку Європу на час постів. Однак північ країни мав істотні переваги які створювали більше можливостей для подальшого розвитку. Якщо розвиток мануфактур на півдні гальмували цехові регламенти, то в Голландії цехи не дістали повного розвитку, і умови для розвитку мануфактур були кращими. Тому хоча мануфактурне виробництво тут виникало пізніше, але розвивалося воно швидше: мануфактуристи півдня поступово переселяються на північ. Розвиток польдерного землеробства. !!! Північ Нідерландів становила виняток в економічній історії – тут практично не було феодалізму: селяни Голландії ніколи не знаходилися у феодальній залежності. Однією з причин були природні умови: Голландія – болотиста країна, що заливається морем. Феодали не прагнули захоплювати це болото, що заливається морем. А відсутність феодалів прискорила розвиток продуктивних сил. Вільні селяни не тільки осушили болота, але і втроє збільшили територію своєї країни, будуючи дамби і відвойовуючи в морячи великі площі землі – польдери. А коли в країну вторгався ворог, голландці руйнували греблі і топили ворожих солдатів на своїх полях. У XVI в. сільське господарство півночі Нідерландів уже не було натуральним: уся продукція йшла на продаж у місто. Це був район товарного землеробства, що поставляв на ринок олію, сир і пшеницю. Ці обставини зробили неминучим перенесення економічних центрів Нідерландів з півдня на північ. Таким чином, накопичені в Голландії капітали так і залишилися в сфері обігу, у торгівлі, не перелилися в промисловість, і тому Голландія потерпіла поразку в змаганні з Англією, втратила своє лідерство.