Питання для самостійного вивчення

1. Ознайомитись зі структурою і коротким змістом Кодексу зако­нів про працю.

2. Ознайомитися з переліком підзаконних нормативних актів, що подаються у Державному реєстрі міжгалузевих та галузевих актів про охорону праці.

Тема 2. Державне управління охороною праці та організація охорони праці на виробництві

Мета: знати суть управління охороною праці у масштабах держа­ви і підприємства, наукову базу охорони праці, порядок регулювання питань охорони праці на підприємстві, в установі, організації.

Ця тема розкриває такі питання:

1. Органи державного управління охороною праці.

2. Галузеві, регіональні системи управління охороною праці.

3. Управління охороною праці на підприємстві.

4. Комісія з питань охорони праці на підприємстві.

5. Плани підприємства щодо поліпшення стану охорони праці.

6. Регулювання охорони праці у колективних договорах.

Література: 3, с. 10–26; 7; 12, с. 68–71; 23, с. 239–250; 44, с. 34–42; 45, с. 20–31; 47, с. 113–130; 50, с. 56–69; 51, с. 65–75.

Методичні поради до вивчення теми

Згідно із Законом України «Про охорону праці», роль держави та її інститутів у охороні праці не зводиться лише до створення правових норм та адміністративного нагляду. Держава розробляє й реалізовує заходи, спрямовані на створення цілісної системи державного управ­ління охороною життя та здоров’я людей на виробництві, організовує контроль за виконанням відповідних законодавчих актів, координує діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади в цій сфері, ініціює розробку конкретних програм у галузі безпеки та гігієни праці, стежить за їх виконанням.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про охорону праці» дер­жавне управління охороною праці в Україні здійснюють:

• Кабінет Міністрів України;

• Державний комітет України з безпеки, охорони праці та гірни­чого нагляду (Держгірпромнагляд). У підручниках і нормативній до­ку­ментації можна зустріти стару назву – Державний комітет з нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці);

• міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

• Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Компетенція Кабінету Міністрів України в галузі охорони праці (ст. 32 Закону «Про охорону праці»).

Кабінет Міністрів України:

• забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

• подає на затвердження Верховною Радою України загальнодер­жавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробни­чого середовища;

• спрямовує і координує діяльність міністерств, інших централь­них органів виконавчої влади щодо створення безпечних і здорових умов праці та нагляду за охороною праці;

• встановлює єдину державну статистичну звітність з питань охо­рони праці.

З метою координації діяльності органів державного управління охо­роною праці для розроблення і реалізації державної політики в галузі охорони життя людей на виробництві та профілактики побутового травматизму, створення системи державного управління цією галуззю при Кабінеті Міністрів України створено Національну раду з питань безпечної життєдіяльності населення. Національна рада організо­вує свою діяльність на підставі Положення про Національну раду з питань безпечної життєдіяльності населення, затвердженого Поста­новою Кабінету Міністрів України від 15 вересня 1993 р. за № 733.

Національна рада:

а) розробляє та здійснює заходи щодо створення цілісної системи державного управління охороною життя людей на виробництві та про­філактики побутового травматизму, вносить на розгляд Кабінету Мі­ністрів України пропозиції з вдосконалення цієї системи;

б) організовує і забезпечує контроль за виконанням законодавчих актів і рішень уряду України, опрацювання Національної програми і законопроектів, пов’язаних з реалізацією державної політики з питань безпечної життєдіяльності населення, подає Кабінету Міністрів Ук­раїни пропозиції щодо вдосконалення відповідного законодавства;

в) координує діяльність центральних і місцевих органів державної виконавчої влади у галузі охорони життя людей на виробництві та профілактики побутового травматизму;

г) організовує перевірки діяльності центральних і місцевих органів державної виконавчої влади і заслуховує на своїх засіданнях або засі­даннях бюро Національної ради звіти керівників з питань, що входять до її компетенції;

д) бере участь у міжнародному співробітництві, сприяє вивченню, узагальненню та поширенню досвіду в галузі охорони життя людей на виробництві та профілактики побутового травматизму, вирішує пи­тання контролю за виконанням укладених договорів і угод у цій галузі.

Засідання Національної ради проводиться відповідно до затвердже­ного нею плану роботи. Оперативне вирішення поточних питань у період між засіданнями здійснює бюро, що утворюється з членів На­ціональної ради.

Перелік посад, які входять до Національної ради і бюро, затверд­жує Кабінет Міністрів України, а персональний склад Національної ради і бюро – її голова.

Рішення Національної ради та її бюро, прийняті в межах їх компе­тенції, є обов’язковими для центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, підприємств, установ, організацій та громадян.

Національну раду очолює віце-прем’єр-міністр України.

Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду:

• здійснює комплексне управління охороною праці на державно­му рівні, реалізує державну політику в цій галузі та здійснює контроль за виконанням функцій державного управління охороною праці мініс­терствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адмі­ністраціями та органами місцевого самоврядування;

• здійснює державний нагляд за додержанням у процесі трудової діяльності вимог законодавчих та інших нормативних актів щодо безпеки, гігієни праці й виробничого середовища, а також за прове­денням робіт з геологічного вивчення надр, їхньою охороною і вико­ристанням, переробкою мінеральної сировини;

• проводить експертизи проектної документації і видачу дозволів на введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, об’єктів і засобів виробництва;

• координує науково-дослідні роботи з питань охорони праці і підвищення ефективності державного нагляду праці;

• здійснює управління Державним фондом охорони праці;

• розробляє за участю міністерств, інших центральних органів ви­конавчої влади, Фонду соціального страхування від нещасних випад­ків на виробництві, всеукраїнських об’єднань роботодавців та проф­спілок загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і контролює її виконання;

• здійснює нормотворчу діяльність, розроблює та затверджує пра­вила, норми, положення, інструкції та інші нормативно-правові акти з охорони праці або зміни до них;

• координує роботу міністерств, інших центральних органів вико­навчої влади, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підпри­ємств, інших суб’єктів підприємницької діяльності в галузі безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

• бере участь у міжнародному співробітництві та організації ви­конання міжнародних договорів з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, вивчає, узагальнює і поширює світовий до­свід з цих питань, опрацьовує та подає пропозиції щодо удоскона­лення і поступового наближення чинного законодавства про охорону праці до відповідних міжнародних та європейських норм.

Рішення, прийняті спеціально уповноваженим центральним орга­ном виконавчої влади з нагляду за охороною праці (Держгірпромна­гляд) у межах його компетенції, є обов’язковими для виконання всіма міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держав­ними адміністраціями, органами місцевого самоврядування та робо­тодавцями, які використовують найману працю.

Для виконання своїх функцій Держгірпромнагляд створює терито­ріальні управління та інспекції. Державний нагляд за охороною праці здійснюють державні інспектори та посадові особи Департаменту і вказаних територіальних органів.

У системі Держгірпромнагляду працює система експортно-техніч­них центрів. В експертних центрах створено 61 випробувальну лабо­раторію.

Повноваження міністерств та інших центральних органів ви­ко­навчої влади в галузі охорони праці (ст. 33 Закону України «Про охорону праці»):

• проведення єдиної науково-технічної політики в галузі охорони праці;

• розроблення і реалізація галузевих програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

• здійснення методичного керівництва діяльністю підприємств галузі з охорони праці;

• укладення з відповідними галузевими профспілками угод з пи­тань поліпшення умов і безпеки праці;

• участь в опрацюванні та перегляді нормативно-правових актів з охорони праці;

• організація навчання і перевірки знань з питань охорони праці;

• створення в разі потреби аварійно-рятувальних служб, здійснен­ня керівництва їхньою діяльністю, забезпечення виконання інших ви­мог законодавства, що регулює відносини у сфері рятувальної справи;

• здійснення відомчого контролю за станом охорони праці на підприємствах галузі.

Для координації, вдосконалення роботи з охорони праці і контролю за цією роботою в міністерствах та інших центральних органах вико­навчої влади створено структурні підрозділи з охорони праці.

Міністерство праці та соціальної політики забезпечує проведення державної експертизи умов праці із залученням служб санітарного епідеміологічного нагляду Міністерства охорони здоров’я, визначає порядок та здійснює контроль за якістю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативно-правовим актам з охорони праці.

Повноваження Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та місцевих державних адміністрацій у галузі охорони праці (ст. 34 Закону України «Про охорону праці»)

Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні ад­міністрації у межах відповідних територій:

• забезпечують виконання законів та реалізацію державної полі­тики в галузі охорони праці;

• формують за участю представників профспілок, Фонду соціаль­ного страхування від нещасних випадків і забезпечують виконання цільових регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також заходів з охорони праці у складі програм соціально-економічного і культурного розвитку ре­гіонів;

• забезпечують соціальний захист найманих працівників, зокрема зайнятих на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, вживають заходи для проведення атестації робочих місць на відпо­відність нормативно-правовим актам з охорони праці;

• вносять пропозиції щодо створення регіональних (комунальних) аварійно-рятувальних служб для обслуговування відповідних тери­торій та об’єктів комунальної власності;

• здійснюють контроль за додержанням суб’єктами підприєм­ницької діяльності нормативно-правових актів про охорону праці.

Для виконання зазначених функцій у складі Ради Міністрів Ав­тономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій ство­рюються структурні підрозділи охорони праці, що діють згідно з типовим положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів Украї­ни, а також – на громадських засадах – Радою з питань безпечної життєдіяльності населення.

Повноваження органів місцевого самоврядування в галузі охоро­ни праці (ст. 35 Закону України «Про охорону праці»)

Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції:

• затверджують цільові регіональні програми поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища, а також заходи з охорони праці у складі програм соціально-економічного і культурного розвитку регіонів;

• приймають рішення щодо створення комунальних аварійно-ря­тувальних служб для обслуговування відповідних територій та об’єк­тів комунальної власності.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують належне утримання, ефективну і безпечну експлуатацію об’єктів жит­лово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуго­вування, транспорту і зв’язку, що перебувають у комунальній влас­ності відповідних територіальних громад, додержання вимог щодо охорони праці працівників, зайнятих на цих об’єктах.

Для виконання цих функцій сільська, селищна, міська рада створює у складі свого виконавчого органу відповідальний підрозділ або при­значає спеціаліста з охорони праці.

Повноваження об’єднань підприємств у галузі охорони праці

Повноваження в галузі охорони праці асоціацій, корпорацій, кон­цернів та інших об’єднань визначаються їхніми статутами або до­говорами між підприємствами, які утворили об’єднання. Для виконан­ня делегованих об’єднанням функцій у їхніх апаратах створюються служби охорони праці.

Розглядаючи державне управління охороною праці, слід звернути увагу на завдання і функції профспілок.

Головним завданням профспілок у галузі охорони праці є за­хист прав і законних інтересів працівників від можливого свавілля влас­ника чи державних структур.

Практично всю політику в галузі охорони праці і навколишнього середовища профспілки мають проводити, як правило, через колек­тивні договори і тарифні угоди, що укладаються на всіх рівнях з дер­жавними або громадськими структурами.

На державному рівні профспілки беруть активну участь у роботі з удосконалення законодавства з охорони праці, створення в Україні власної нормативної бази, розробці Національної програми поліп­шення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, здій­снення контролю за рішенням уряду та інших державних органів з цих питань. Згідно з типовим положенням про представників профспілок з питань охорони праці, представники профспілок беруть участь у:

• опрацюванні Національної програми поліпшення безпеки, гігіє­ни праці та виробничого середовища, а також угод з питань поліпшен­ня умов і безпеки праці;

• формуванні регіональних програм з питань безпеки, гігієни пра­ці та виробничого середовища, що мають міжгалузеве значення;

• опрацюванні державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці;

• розслідуванні нещасних випадків та профзахворювань;

• організації страхування від нещасних випадків та професійних захворювань у порядку і на умовах, що визначаються законодавством і колективним договором (угодою, трудовим договором);

• опрацюванні власником комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів з охорони праці;

• підготовці разом з власником подання про визначення і затверд­ження допомоги працівникам, які потерпіли на виробництві.

Профспілки мають право безперешкодно перевіряти стан умов і безпеки праці на виробництві, виконання відповідних програм і зо­бов’язань колективних договорів (угод), додержання власником вимог трудового законодавства щодо режиму робочого часу і часу відпо­чинку працівників, забезпечення їх належними санітарно-побутовим приміщеннями, засобами індивідуального та колективного захисту.

Вони мають право давати висновки про обставини і причини не­щасних випадків на виробництві, визначити відповідальних за це службових осіб і надсилати ці висновки до відповідних інстанцій.