25. Німецько-польський дипломатичний конфлікт та переговори великих держав напередодні Другої світової війни

Від початку 20-х рр.. Польща була союзником Франції, а також мала військовий союз із Румунією. Впродовж 30-х рр.. було укладено союзи з Німеччиною та СРСР. 25 липня 1932 р. в Москві укладена угода про ненапад з СРСР, а в 1934 р. продовжена на 10 років. 26 січня 1934 р. в Берліні підписано декларацію про незастосування сили між Німеччиною та Польщею.

Проте в кінці 30-х рр. німецько-польські стосунки почали загострюватися. 24 жовтня 1938 р. Ріббентроп запропонував Ліпському повернути вільне місто Данціг Німеччині й побудувати залізницю та авто­страду через польський «коридор», надавши їм статус екстери­торіальності. Польща при цьому мала б також вільну гавань у Данцігу та екстериторіальну залізницю, що вела б до цієї гавані. Пакт 1934 р. про ненапад було б продовжено з десяти до двадцяти п'яти років. Польща визнавала необхідність розглянути проблему Данціга, але катего­рично відкинула (19 листопада) ідею анексії вільного міста Третім райхом. Водночас Польща зближалася з СРСР. На початку жовтня 1938 p. польський посол у Москві Гржибовський запропонував укласти угоду, щоб поліпшити відносини між обома країнами. Цю угоду підписано 24 листопада і опубліковано через день. В ній підтверджувалося, що пакт 1932 р. про ненапад залишається основою для двосторонніх відносин. Обидві країни заявили про бажання сприяти збільшенню торговельного обміну. 5 січня 1939 р. Гітлер запросив полковника Бека в Берхтесгаден. Гітлер наголошував на спільному для обох країн ворожому ставленні до СРСР. Знову висунув проблему Данціга й «коридору», пообіцявши при цьому, що не вирішуватиме її самочинно. Все перемінилося після 15 березня. Розпад Чехословаччини, анексія Підкарпатської Русі Угорщиною та Мемеля Німеччиною створювали для Польщі нові осередки загрози. Вони повною мірою проявилися під час переговорів Ліпського з Ріббентропом 26—27 бе­резня 1939 р. Від Польщі зажадали вступу до антирадянського блоку, і вимоги щодо Данціга були знову висунуті. 28 березня Юзеф Бек заявив, що скоріше воюватиме, ніж допустить зміну статусу Данціга. 31 березня, проконсультувавшись із французьким та польським урядами, Чсмберлен оголосив, що Польщі буде надано допомогу, вразі зазіхання інших держав на її незалежність. 6 квітня Чемберлен заявив, що Великобританія та Польща вирішили замінити одно­стороннє й тимчасове зобов'язання від 31 березня союзницьким договором. Того ж дня німецький державний секретар фон Вайцзекер попередив польського посла Пінського, що договір 1934 p. про ненапад несумісний з англо-польською угодою.

Франція і Англія дотримувалися думки, що небезпека загрожує не самій тільки Польщі. Укладаючи економічні угоди, Німеччина намагалася прибрати до рук економіку країн Південно-Східної Європи — Югославії, Румунії, Болгарії, Туреччини. 13 квітня Франція та Англія у відповідь оголосили, що надають гарантії Румунії та Греції. 12 травня Англія підписала з Туреччиною декларацію про взаємну допомогу й співпрацю в разі агресії, яка викликала б війну в Середземномор'ї. Переговори Франції з Туреччиною проходили трохи складніше: тут на пере­шкоді стояла серйозна суперечність — проблема Александретського санджаку. 23 червня 1939 р. укладено нову угоду, за якою Франція віддавала санджак Туреч­чині. Обидві країни зобов'язалися надавати одна одній допомогу, поки буде підписано франко-англо-турецький союзний договір. Це сталося 19 жотвня 1939 р. Президент Рузвельт спробував надати системі гарантій між­народного характеру. 16 квітня він надіслав персонального листа Гітлерові й Муссоліні з проханням заявити, що протягом 10 наступних років вони не вчинять агресії проти перелічених ним 29 держав. Німецька відповідь прозвучала у великій промові Гітлера 28 квітня 1939 р. в Райхстазі. Вису­нувши як привід англо-польські переговори, Гітлер денонсував англо-німецьку морську угоду 1935 р. і німецько-польську декла­рацію від січня 1934 р. Він звинуватив Англію в тому, що вона «зайняла ворожу позицію щодо Німеччини», і відкинув пропозиції Рузвельта. В меморандумі, врученому напередодні Польщі, вима­галася передача Данціга, прокладення через «коридор» шляхів і залізниць з екстериторіальним статусом. Він давав зрозуміти та­кож, що Німеччина висуватиме нові вимоги. З матеріалів Нюрн­берзького процесу відомо, що вже 3 квітня Кейтель підписав наказ, за яким вермахт мав бути готовий напасти на Польщу («Білий план») до 1 вересня.